Uzhchenko

§ 29. Історичні зміни у фразеології

Спостереження над різними історичними станами фразеологічного складу — одне з найоб'ективніших свідчень еволюції усталених висловів. Такі порівняння уможливлюються як різночасовими фіксаціями словників, так і монографічними описами окремих періодів, спостереженнями над живими процесами їх розвитку й перетворення. Майбутнє фразеології, зазначає прибічник лексикографічної розробки фразеології О. Бабкін, її діахронічне (насамперед) і синхронічне вивчення, семантичні відтінки й стилістичне забарвлення можуть бути розкриті лише зіставно, тобто "на широкому ідеографічному чи синонімічному словнику" [12: 7]. Сам автор переконливо розкрив різні випадки контамінації фразеологізмів, семантичне намагнічування цілісним значенням фразеологізму окремих слів — колишніх його компонентів, проаналізував серії фразеологізмів, що перебувають у синонімічних відношеннях, потракту-вав фольклор і живе розмовне мовлення як основні джерела збагачення національної фразеології, продемонстрував освоєння міжмовного словесно-фразеологічного фонду.

Методику "порівняння хронологічних зрізів" на прикладі монографії й докторської дисертації О. Юрченка, у яких автор простежив формування фразеологічного фонду української літературної мови кінця XVIII — поч. XIX ст., подав хронологію 264 дієслівних та дієслівно-пропозиційних ФО з початковим компонентом на літеру "Ж" [див.: 334: 74—119], використав В. Ужченко. Зокрема, для порівняння верхньої межі бралися "Словник української мови" [260] і "Фразеологічний словник української мови" [317] — академічні, атому найповніші й найавторитетніші праці. Далі вказувалися вирази, які не фіксуються обома словниками або одним із них, і коментувалися деякі ФО (нумерація ФО в монографії О. Юрченка збережена): 1. алкати і жаждати; 10. жару верзти "говорити нісенітниці"; 13. випинати (заколупити) живота (живіт) "запишатися"; 16. жир (сало, лій) вишкварити (з кого) "розправитися з ким"; 21. вложити в жменю (кому) "пожертвувати"; 22. волочити життя "скніти" (у ФСУМі є); 23. гнати (жени) як пса (тварюку) (кого) (у СУМІ тільки як ілюстрація до слова); 33. в животі гуготить (у

211

Розділиш

кого) "дуже голодний хто"; 39. живцем даватися "складати зброю" (у СУМІ живцем узяти кого); 47. жаліти (жалувати) вухналя (ух-ноля, ухналиків) "скнарувати"; 91. жити в правді "бути чесним" (у СУМІ жити по правді [правдою], у ФСУМі — по правді); 113. жити в ладу (у СУМІ — в ладах жити). Попри всі умовності такого порівняння (спрямування словників, вибір об'єкта опису, характер подачі виразів, цільові настанови тощо), привертають увагу такі особливості, як вихід окремих виразів з ужитку, переміщення деяких ФО (варіантів) на периферію, структурні зміни [297: 223— 225], які й становлять поняття динаміки фразеологізмів.

За наявності історичних словників межу відліку можна відсунути вглиб, у попередні століття, окреслити ширше коло вживаних тоді ФО. Скажімо, уже в XVI — першій половині XVII ст. активно функціонували фразеологізми доити л\>ть (леть) (дійти літ) "стати дорослим", завАзати оуста "примусити мовчати", зайдеть сонце (чиє) "чиєсь життя закінчиться", зайти в голову "втратити здатність чітко мислити, розумно діяти". Велике наповнення мало фразеологічне гніздо ФО зі стрижневими словами дух, душа зі значенням "умирати, умерти": духа отдати, духь спустити, Богу духа отдавати, випустити духа, испустити духа, пущатисА духа. Тему смерті передавали й фразеологізми до остатнего духа, за душу "на помин, за упокій душі", душу погубити (погубляти), поки душа в т^ле "до смерті", пор. ще духь нечистый, злый дух "нечиста сила". Вислови зо всей (от всея) души, живое души не зоставити мають паралелі і в сучасній мові — від [усієї] душі "з цілковитою відвертістю, нічого не приховуючи", живої душі не залишити, де фразеологізми з компонентом душа становлять кількісно значний шар (близько 400 одиниць), а сам опорний компонент має розгалужену фразеопродуктивну структуру як на рівні синхронії, так і діахронії, "навколо конституентів якої утворюються розлогі фразеологічні серії" [107: 172].

Лише одиничні вислови із семантичним архаїзмом живіт "життя" збереглися в сучасній українській мові. Ось практично їх вичерпний короткий список, який поміщає двотомний академічний словник 1993 p., причому вже майже виключно як застарілі: класти живіт "гинути, вмирати", лишитися живота (заст.), укорочувати живота кому, чийого (заст.) [317]. Б. Грінченко фіксує вирази за живота "за життя", мати Бога в животі "мати совість", к животу

212

Динаміка українських фразеологізмів

зводити "пощадити, не убити" [254,1: 481]. А фразеологічний академічний однотомник (2003) не поміщає жодного. Однак чотири століття тому цей ряд, за даними "Словника української мови XVI — першої половини XVII ст.", праці, яка подає інформацію про книжну й народнорозмовну лексику та фразеологію визначеного періоду, містив десятки фразеологізмів:

б\>гь живота в\>ка сего "дочасне життя", животь вести "жити", вывести въ животь "народити, привести на світ", выполнити л\>та живота "прожити", животь высвободити "звільнитися", животь па шанць выставовати "ризикувати життям", древо живота, животное древо "райське дерево, плоди якого дають безсмертя", вь животе (в животи) не стати "померти", живота (живота) доко-мати (докончити) "померти", животь кончити (скончати, скотити) "померти", зь животомь розвязатися "померти", до живота встати "воскреснути", до живота привернути "оживити", до живота приходити "воскресати, оживати", животь вырывати (вирвати), животь видирати "позбавляти (позбавити) життя", животь вечный, вечный животь, пришлый животь "життя в раю, вічне життя", животь дочасний, дочасний животь "земне життя людини", животь спросный (спростный), волочающий животь "розпутне життя", животь сотдавати (кому) "жертвувати життям (заради кого)", живота позьбавити "вбити", на животь "для життя", не мати живота "відмерти" (про частини тіла людини), прийти до живота "ожити" (відновити свою функціональну діяльність), стратити животь "загинути", животи пророцкии "книги пророків" (одна з книг Старого Завіту), внийти до живота вічного "потрапити до царства небесного" [261].

Частина із цих висловів функціонувала ще раніше — у XII— XV ст.: до живота (животовь) "до кінця життя, до смерті", вь животе "при житті", за живота (животовь) "за життя", после живота "після смерті", при животе (животе) "за життя, при житті". Вираз по животе ("пізніше животе) "після смерті" фіксується ще "Матеріалами до словника давньоруської мови" І. Срезневського в пам'ятках 1136 й 1288 pp. [261; 259,1: 359; 267,1: 868]. У джерелах XIV—XV ст. зустрічаємо ФО на (чий) живот погадати "важити на чиєсь життя", при живот\> подрьжати "залишити при житті, залишити живим", своимь животомь "особисто", своимь животомь помагати "помагати особисто", дати по своем животе "відписати,

213

Розді/гіо

відказати" (що кому), здоровымъ животомъ "при доброму здоров'ї*", последний животъ "кінець життя", при своемъ живот\> "при житті", при моемъ животе (=животи) "за мого життя, у мій час" [259,1: 281, 359, 394; 267,1: 867—868]. У згаданій уже праці І. Сре-зневського знаходимо фрагменти Новгородського літопису: "На Нелиці снопы стелють головами... на тоці животъ кладуть"; "И вы~ха (Мстиславъ) на Ярославль дворъ и цілова чтьныи крть, а новгородьци к немоу, "ко с нимь въ животь и въ смртъ" [267, I: 867—868]. Деякі вирази пізніше вжиті І. Котляревським в "Енеїді": "Так Низ, Волсентія убивши, І сам лишився живота " — або сучасним письменником А. Хижняком, але з приводу колишніх часів, як засіб стилізації: "Боярин Семен Олуєвич підніс руку з мечем, і галас ущух. — Клянуся живіт покласти за князя Данила".

Практично не мають паралелей у сучасній українській мові давні вирази въ забыть положити (що) "покрити забуттям", озеро волочити "ловити в озері неводом рибу", сполокъ вести (з ким) "здійснювати спільні дії; налагоджувати контакти, спілкуватися", у вере заховатись (кому) "бути в довір'ї (у кого)", вЪщокъ звездный "астролог, планетник", на гладких стати "зійтися для вирішення якоїсь справи", въ в\>р\> засноути "померти за віру", вознести сваръ (на кого) "зрадити кого". Колишні кгвалту закликати "ударити на ґвалт, сполох" [261], на ґвалт кричати "кричати караул", на ґвалт бити (дзвонити) "бити тривогу" [254,1: 347] співвідносяться із сучасними бити на ґвалт, бити на сполох "бити на знак небезпеки, на допомогу", на свой млынъ воду провадити — із сучасним лити воду на свій млин (на своє коло); див. ще: смерть у зубы гледитъ — смерть заглядає (дивиться, зазирає) в очі (кому) "хто-небудь може померти, близький до кончини, загибелі", дати пироговъ березо-выхъ "побити різками, висікти" — дати (всипати) березової каші (кому) "побити кого-небудь (перев. різками), суворо покаравши" і "дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь", окрухъ хл\>ба и воды — перебиватися з хліба (з юшки) на воду (на квас) "жити дуже бідно, терпіти нестатки" [261, 317] та ін.

Указані праці засвідчують численні трансформації у складі, структурі й семантиці ФО, культурологічні нашарування. Слово блуд {блуд¹ — статева розпуста; блуд² — 1. Неправильна, помилкова дія, думка, помилкове твердження; помилка. 2. Блукання [260,1: 202—203]) походить від псл. blQc/ъ, blQditi <*blond- пов'язане чер-

214

Динаміка українських фразеологізмів

гуванням голосних з основою blqd- (<*blend-)\ споріднене з лит. blandyti(s) "хмуритись; тинятися; опускати очі (від сорому)", blandus "мутний, темний", давньоісландське blunda "закривати очі" [87, І: 212]. В українській міфології блуд — ще нечиста сила, яка звичайно живе на роздоріжжі й примушує зустрічного блукати до повного знесилення на одному місці або заводить його в болото [116: 24]. Це значення зберігається і в сучасних гуцульських говірках: блуд — міфологічне "нечиста сила, яка збиває з дороги" [67: 26]. У названому "Словнику української мови XVI — першої половини XVII ст." слово блуд представлене в чотирьох значеннях: 1) відступ від правильності чогось, помилка; 2) справи і вчинки, які суперечать ученню християнської церкви, є відхиленням від догматів православної або католицької віри; блуд, відступництво; 3) розпуста, перелюбство, блуд і 4) гріх. Перше значення реалізується у висловах входити в блудь, упадати в блудь "помилятися", выйти зь блуду "схаменутися, взятися за розум", пор. пол. wyprowadzic, wywiesc kogo z blqdu "спростувати чиюсь хибну думку" [349,1: 105] і пов'язане з пізніше зафіксованими виразами на позначення помилково визначеного шляху, блукання: у блуд піти "піти блуждати", блудом ходити "блукаючи, шукати шляху; блукати" [254,1: 76; 260,1: 203], заводити / завести в блуд {на бездоріжжя і т. ін.) (кого): "1. Заплутувати, збивати кого-небудь з прямої дороги. 2. Змушувати кого-небудь відхилятися, відходити від правильного розуміння чого-небудь" [317,1: 300], пор. у Б. Грінченка: блуд — 2. Нечиста сила, що збиває з дороги". Чи ті блуд напав? "чи ти з розуму зійшов?" [254,1: 76]. Семний склад аналізованих лексем-компонентів відбився й на фразеологізмах зі словом блудити, зафіксованих як давніми, так і сучасними джерелами: блудити у грЪху, мыслю блудити [261], блукати (блудити) / поблукати (поблудити) очима (поглядом) "безпредметно, без певної мети переводити погляд з одного предмета на інший", блудити словами "говорити несвідомо, безтямно, уві сні; марити" [260,1: 202—203; 317,1: 300—301; 254,1: 76], "В мене мечів замало, ворогів — хмара, тому мушу хитрити, словом блудити, інколи хрест цілую, що більше меча не підніму, а поцілувавши, берусь за старе" (Р. Федорів). Пор. ще "будут блудяще въ языцЪх", блудити (кого) "заводити не туди, куди треба" [267, І: 116], блудна дорога "не та Дорога, яка потрібна", блудними дорогами пішов "збився з дороги (морально)" [254,1: 76], блудна вівця, книжн. "людина, яка збилася

215

Розділ U)

з правильного життєвого шляху, відбилася від свого оточення, сім'ї тощо, зрадила кого-, що-небудь", блудний син, книжн. "людина, яка не підкоряється волі, традиціям колективу чи сім'ї. Син-марнотра-тець" [290,1: 58]. Утрата лексемою блуд другого й четвертого значень (принаймні СУМ і ВТССУМ їх не подають), очевидно, і зумовила вихід з ужитку виразів блудь махуметановь "магометанство", кацерский блудь "єретицтво", на блудь приводити "спокушати до гріха", вдавати себе вь блудь "впадати в гріх, спокушати себе на гріх" [261]. У сучасній літературній мові збереглося значення "статева розпуста" [260,1: 202], проте ФО блудь чинити "перелюбствувати" або його аналогів академічний ФСУМ уже не фіксує.

Наведені дані виразно засвідчують динаміку фразеологічного складу української мови протягом багатьох століть.

Промовисті й інші серії, об'єднані образно-стрижневою лексемою-концептом. Із численних ФО в сучасній літературній мові вже не вживаються або функціонують обмежено (відтіснені на периферію) такі вирази, як у голову заходити, зайти "божеволіти" і "сумувати", по моїй голові "що стосується мене; по мені", за твоєю (його) головою "під твоїм керівництвом", у голові, у головці було "бути напідпитку", голова в голову "один в один", голова святоян-ська "два колоски, що зрослися" (за повір'ям, їх шукають в Іванів день) [254,1: 301—302]. "Словник української мови XVI — першої половини XVII ст." таких виразів містить значно більше: на голову выбиты "знищити дощенту (до тла)", голову сокрушити, зотерти голову (чию, кому), погубити голову "знищити", головою кивнути "попрощатися", головою уйти "врятуватися", на голову вдарити, на голову побити, на голову поразити "насмерть убити", на голови "на совісті", не моцный на голову "болить голова", открыти голову "зняти головний убір для привітання", по голови (чиїй) "по чиїй смерті", поскребтися в голову "почухатися в голову, зазнати невдачі", посипати голову порохомь "вдаватися у тугу" (пор. сучасне, звичніше посипати голову попелом), головами своими "особисто", головою видати "бути притягнутим до відповідальності", вь голо-вахь "головно, головним чином", голова углови (угловь) "основа основ, фундамент", зайти в голову "втратити здатність чітко мислити, розумно діяти", корону на голову вложити "коронувати", священная глава "форма звертання до духовного зверхника (папи, патріарха)" та ін.

216

Динаміка українських фразеологізмів

Багато виразів відійшло в минуле внаслідок архаїзації стрижневих слів-компонентів: агнець великодный, великодный агнег\ь, агнець дорочний, дорочный агнець "великодній баранець, паска", ба-ницию на себе носити, баницию на себе одержати "бути засудженим на вигнання, зазнавати баніцїї", дивы броиты "бешкетувати, сваволити", валку мети (з ким) "воювати", гандли вести "торгувати" (пор. сучасне гендлювати "торгувати", зробити гендель (з чого) "одержати зиск"), сполокь вести (з ким) "здійснювати спільні дії; налагоджувати контакти, спілкуватися", на гарць (герць) вьієжд-жати "виступати проти ворога, противника; вести боротьбу" (уживане на герць викликати).

Лексема горло реалізується у складі ФО майже виключно як со-матизм. її значення "життя" і "смерть" СУМ не фіксує. Однак вони були широко представлені у фразеології попередніх століть: горло (своє) важити "ризикувати життям", всказанє на горло "винесення судового вироку смертної кари", горла збавити (позбавити), о горло стати, "позбавити життя", горло дати (подати), горло втратити (стратити) "віддати життя", горло класти, горло ставити, гор-ло тратити "віддавати життя", горло наставовати "ризикувати життям", горломь даровати "помилувати, дарувати життя", горломь (на горле) карати [261]; пор. властиві й для XIX — поч. XX ст. ФО горлом дарувати "звільняти від смертної кари" (нині не фіксується), горлом, на горло скарати "покарати смертю" (зрідка вживається й зараз), на горлі скарати [254,1: 313; 254, II: 220] (нині практично не вживається), на горло всказати (кого), на горло судити (кого), ска-зовати на горло (кого) "засуджувати на смерть", горломь запечатати "пожертвувати життям", взяти горло "забрати життя", видавати горло "посилати на втрату життя", на горло осадити (посадити) "ув'язнити до кінця життя", на горло стояти "важитися на життя", горло заслужити "заслужити смерть", карати горломь "карати смертю", данье горла "смертна кара, страта", на горло "на смерть", о горло приправити "заподіяти смерть, убити", погрозити горломь (кому) "погрожувати смертю", подь горломь "під загрозою (страхом) смерті", грозити подь горлы (кому) "погрожувати фізичною розправою" [261], до горла "до смерті", горла избавити "позбавити життя, умертвити кого" [259,1: 251].

Водночас вирази вь горлі» ставатися (кому) "ставати на пере-шкодГ, за горла имати (поймати) (кого) "насильно схопити", кос-

217

Розділ 10

тю в горл\> стати "стати на перешкоді, стати кісткою в горлі", по горло "дуже багато, по (саме) горло" [261], в основі яких збережене сучасною мовою значення "передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів" [260, II: 132], продовжують функціонувати й тепер: стати кісткою в горлі, брати (хапати, хватати) / взяти (схопити) за горло (за горлянку) (кого), по горло [317].

Пригасанню активності й занепаду ФО, суттєвому обмеженню сфери вживання багатьох фразеологізмів, поступовому зниженню їх актуальності, архаїзації (пасифікації) колишніх виразів неодмінно сприяли й екстралінгвістичні чинники (зміна соціально-політичних умов, економічні фактори тощо). Скажімо, для того періоду ще властивими були численні стійкі книжні вирази культово-релігійного змісту: дворь Божій, дворь Христа Бога "Храм Господній", день панскїй "Судний день" (день Страшного суду), брамы адовы "царство диявола", брамы небесный "Царство Небесне", начальный верх "Таємна вечеря", врата царские "царські врата" (середні двері в церковному іконостасі).

Укажемо також на детальну градацію військових чи службових посад, професій зі стрижневими словами осавул, боярин, гетман, дворник, отаман, які входили до складу багатьох стійких словосполучень: асавулъ войсковый "заступник гетьмана", асавулъ полковый "осавул (старшина) полку", бояринь господарський, бояринь коро-левский "боярин, якому належав маєток у королівських або великокняжих володіннях", бояринь панцирный "боярин, який за наділ землі від короля або князя повинен був нести військову службу", бояринь подворыщный "боярин, який за одержаний від короля або князя наділ землі повинен був виконувати певні повинності", бояринь путный "боярин, який за одержаний від короля або князя невеликий наділ землі повинен доставляти листи, документи, супроводжувати офіційних осіб, доглядати за шляхами чи охороняти їх", бояринь (бол\>ринь) великий, бояринь (бол\>ринь) малый "великий або малий боярин" (землевласник або службовець, вищий або нижчий за родовим старшинством, впливовістю та ін.), гетмань великий, гетмань навышший "титул головнокомандувача військ у країні", гетмань коронный (корунный), коронны гетмань "командувач військ у Польсько-Литовській державі, коронний гетьман", гетмань полный, гетмань полный коронный "начальник діючого коро-

218

динаміка українських фразеологізмів

лівського або великокняжеського війська", гетьмань дворный "начальник придворного королівського або великокняжого війська, дворний гетьман", великий дворникь "канцлер" (вищий придворний чин у Молдовському князівстві), дворник глотний "ополченський староста", конный \>здець "візник, фурман", атамань теселъский "старший над теслями".

Юридичних і правових понять стосувалися вислови дворище служебное "дворище, мешканці якого несли військову службу або виконували інші феодальні повинності", дворище церковьное "дворище, мешканці якого платили податки і виконували повинності на користь церкви", отьчизноє дворище "успадковане дворище", тАглое дворище "дворище, мешканці якого виконували повинності возами або тяглою худобою", декретъ купный "розмежувальний акт", декретъ духовный "духівниця", правне доходити "доказувати судом (у суді)" (домагатися чогось за допомогою судового вироку), дякло (дАкло) житное, дАкло ржаное (иржаное, оржаное) "данина від орних земель житом", дАкло овСАноє "данина від орних земель вівсом", дякло сеньноє "данина сіном", вливковый запись "акт передачі прав на що-небудь". Численними були вже застарілі назви конкретних предметів, державних установ, що більше не існують або змінили свій змістовий обсяг: торжищная брама "торгова брама", (ворота, через які пропускають купців) брама судовая "суд", крас-ные врата "царські врата", возокь скарбный "екіпаж, використовуваний при збиранні податків", возь трйумфалный "колісниця переможця; тріумфальний віз"; призабуті старі народні назви рослин, істот, хвороб тощо: братанова трава, вошь водная, свиная вошь, дымь земленой "назва рослини", билица черная "чорнобиль" (Artemisia vulgaris), вийка коничая "кип'ятки (Polygala L.)" (назва рослини), полная вийка "повій, повійка" (назва рослини), горушица поль-ная "гірчиця польова (Sinapis arvensis)", волчий горохь "конюшина, люцерна" (пор. у Б. Грінченка: вовчий горох, горобиний горох, мишиний горох, вовчі жили, вовчий корінь, вовчий копит, вовча лапа, вовчі лапки, вовче лико, личко, вовче молоко, вовчі серги, вовча стопа, вовча трава [254,1: 246, 315]), брешникь звериный "гончак", дивь морскїй "сирена", кополиповая болесть "вовчак, вовчий лишай".

Отже, історія заховала в глибині століть численні вирази, що єднають нас з тодішнім устроєм, багатогранним життям наших предків.

219

Розділ 10

§ ЗО. Еволюція соціальних фразеологізмів

Різночасові фразеографічні зрізи виразно ілюструють зміни у складі фразеології навіть упродовж незначного для історії періоду. Звернімося до словника Б. Грінченка, який укладався зовсім недавно — у кінці XIX — на поч. XX ст. Ось тільки деякі вислови, згадані в другому томі цього словника (1908) (їх джерела та локалізація, якщо вони вказані), але не представлені в академічному двотомнику [317]: яку забій бити "робити щось безперестанно", нема й зазору, нема зазором "не можна й побачити, нема й сліду" (Черкащина), заломити чортові ковбасу "зробити гак (у путі)", на залітки зос-тавляти "залишати до початку майбутнього літа" (Харківщина), одним, за одним замахом "зразу", під сей, той замах "у цей, той раз", замітку давати "давати зрозуміти", заморити дідка (у дитячій грі) "ударити палкою на льоту дерев'яну кулю", запала клямка "закінчилось", запарки дати "висікти", в комені записати "залишити без уваги", в запдмин пустити "забути", зводи зводити "давати очну ставку", зводити пісню "збиватися з мелодії*", зірка з мітлою "комета" (Харківщина), кожух зложити "пошити шубу", довести до зрдбу "виконати, зробити". Відійшли в минуле (або на периферію) чи стилістично переоформилися звичаєві відшарування: у бйндах ходити "бути дівчиною (незаміжньою)", битися навбйтки "особливий рід гри яйцями на Великдень", оплатитися за свою дівку "пригостити хлопців за право сторонньому хлопцеві ходити до обраної ним дівчини на вечорниці", замочувати намітку "обряд у кінці хрестин"; часові народні прикмети: бабак свиснув "почалася весна"; народні вірування: Бдзя калачі везе, Едзя свариться "грім гримить" (так кажуть дітям); особливості навчання, письма: ази писати "учитися писати азбуку за прописами", азика узяти "бути відміченим про відсутність у класі".

Детальніше зупинімося на еволюції ФО, які відбивають соціальні відносини, тобто пов'язані зі стосунками людей у суспільстві, породжені умовами суспільного життя, певного ладу, зумовлені розшаруванням суспільства. Ось деякі приклади зі словника Б. Грін-ченка: удатися в забіги "утекти", іти на Басарабію "бути бродягою, перебувати в бігах" (первісно, очевидно, про заробітчан — згадай-

220

динаміка українських фразеологізмів

_мо "Миколу Джерю"), з коробки молотити "молотити, одержуючи як плату частину вимолоченого зерна", у строках стати "найнятися на певний строк", стати під хуру "підрядитися везти поклажу", жати на один сніп "жити в згоді", голити лоба "брати в солдати".

Тематично-ідеографічну групу виділених одиниць становлять найрізноманітніші мовні фразеологічні відшарування. Певною мірою вони є перехідними від індикаторів сфери матеріальної культури до духовної, оскільки духовна домінанта накладається на відчутну матеріальну основу, постає на ній. Соціальні фразеологізми досить повно й різнобічно характеризують людські взаємини минулої епохи. Серед них виокремимо вирази, які відбивають господарчі розрахунки і взагалі господарську сферу {бере на зелений овёс "бере в борг на рахунок сумнівних майбутніх благ", по замолдтах ходив "ходив заробляти молотьбою"); умови рекрутчини {голити в москалі "брати в солдати" — до 1874 р. усім рекрутам голили передню частину голови, див. у Грінченковому "Словарі" ілюстрацію з Т. Шевченка: "Прийшов указ лоби голить", покидати чуби ("Наші хлопці покидали чуби" [254, IV: 474]). У ФСУМі вислови голити / виголити лоб (лоба, чуба, чуприну) подані з позначкою "іст." (історичне). Поняття "старцювати, красти" залишили свої сліди у ФО попід віконню, попід віконню ходити, миркати {миркати — "старцювати, клянчити"), під віконню собак дратовати, нащесерце, дасть Бігу порожню торбу брати [254], під віконню шлятись [22: 77], з довгою рукою під монастир, під церкву, під цвинтар (оскільки відмова старцеві — йди просити біля монастиря, церкви, де стоять прохачі); довгі руки мати "брати чуже, красти". Жорстока система покарань, тортур, самосуду, ув'язнення вербалізувалася в стійких зворотах бий його до забою "бий його до смерті", па публіку сісти "стати до ганебного стовпа" {публіка — "ганебний стовп"), накрити мокрим рядном "накинутися — і слова не дати сказати" (первісно про самосуд), укинути в темницю, в тюрму "посадити в темницю, в'язницю", за залізні штйби посадити "посадити до в'язниці".

Вираз залити (залляти) за шкуру сала "завдати великого горя, страждань; дуже допікати кому" фіксується вже К. Зіновієм у "При-повістях посполитих" (поч. XVIII ст.), О. Павловським в "Грамматике малороссийского наречия" (1818), а пізніше — численними авторами лексико- та фразеографічних праць XIX—XX ст. (М. Но-мис, Ф. Піскунов, М. Дикарєв, І. Олійник та М. Сидоренко; Укра-

221

Роздігпр

їнсько-російський словник [311]; СУМ); див. у повісті Б. Грінченка "Серед темної ночі": " — Та всі вони, всі за шкуру сала заливали].. Всі ці мужлаї кляті". Пор. ще сучасні фіксації без означального компонента — залити (залляти, рідко налити) за шкуру сала (кому) [317; 305]. У такому складі його внутрішня форма цієї ФО сприймається як дещо затемнена. Однак мотивація виразу прояснюється на фоні повнішого варіанта, зокрема, поміщеного в Грінченковому "Словарі": гарячого сала за шкуру залити "завдати кому, причинити муки", див. ще пол. zalac komu (gorqcego) sadla za skorq [349, II; 89], тобто "залити гарячого сала за шкуру", і сприймається насамперед в одному ряді з виразами "гарячим дьогтем заливали", "гарячу мідь лили на шкуру і розпинали на бику" (І. Котляревський), кропити гарячою сіркою. Зважмо на контекст уживання останнього звороту: "Кат клав на ноги т. зв. еспанські чоботи, заліззя з гострими зубами, підсмалював п'яти свічками, прикладав до боків розпалені бляхи, кропив гарячою сіркою". Аналізований вислів, на нашу думку, може мати подвійну мотивацію. Акад. Ю. Крижанівський, прямо пов'язуючи його з карно-судовими засобами зізнань, інквізицією й тортурами, стверджує, що кипляче сало заливали "часто за шкуру, звичайно ж на шкуру". За шкуру розтоплене сало, мабуть, справді заливали — у буквальному розумінні слова. Проте, якщо зважити на реалізації пол. wlal ти gorqcego ukropu za kolnierz, zalal gorqcego szmalcu za skorq, gorqcego sadla za kolnierz naleje, узяти до уваги дещо схожу семантико-структурну модель, яка реалізує значення "випити, сп'яніти" (заливати за комір, заливати за галстук, заливати за тільняшку), то вираз заливати за шкуру сала типологічно можна вписати у фразеосхему "заливати + за + назва одягу", оскільки одяг часто називають шкурою {чортова шкура "блискуча тканина") або й осмислений метонімічно (одяг —> шкура). Якраз Грінчен-ків вислів з означенням гарячий (гарячого сала за шкуру залити) і сприймається ближче до генетичних витоків, коли розтоплювали сало й використовували його гарячим (смалець) у тортурах. Істо-рично-соціальні зрушення демонструють і ФО забивати в кайдани, забивати в колодку, забивати в диби, забивати в скрепйцю "заковувати в ланцюги, окови", заклинцювати в кайдани, заливати в кайдани, узяти у заліза, у кайдани "узяти в ланцюги, у кайдани", дядькова хата "в'язниця", вміщені в Грінченковому "Словарі".

222

динаміка українських фразеологізмів

Ознакою системи були податки, хабарництво: заборсатися з виплатою "не заплатити, залишитися боржником" [254, II: 8], завести подушне "завести недоїмку в уплаті подушного податку" [254, II: 20]. Лексему базаринка "подарунок, хабар" Б. Грінченко ілюструє реченням з "Енеїди" І. Котляревського: "Ти базаринку любиш брати, а людям в нужді помагати не дуже, бачу, поспішивсь", а слово басаринка (басаринок) тлумачить так: 1) подарунок, хабар; 2) прибавка до плати; 3) відробіток, допомога роботою. Сучасні словники форми базаринка й басаринка подають як застарілі [260], а ФО брати (давати) базаринку (басаринку) фіксують нерегулярно (у словнику Г. Удовиченка є, у СУМІ та ФСУМі немає). Семантично опорні компоненти ФО вже протягом трьох століть тлумачать як "хабар, подарунок": базаринка — "базарний хабар або гостинець з базару"; "хабар, пеня, штраф за нанесення увіччя, рани"; "дрібниці, дріб'язковий подарунок, іграшка" [207: 10]; базарунок— 1) "подарунок, хабар", 2) "грошова пеня" [159: 357]; басаринка — "обумовлений подарунок, хабар", гуц. басарунок "невеличкий подарунок як віддяка за зроблену послугу" [255: 153]. Слово базаринка вважають результатом контамінації слів базар і басарунок; ст. басарунокь "винагорода за побої" (XVII ст.) — запозичення з німецької [87,1: 114, 147]. Зафіксовані на Донеччині діал. базарника (базарники) брати, заст. "одержувати хабарі": "Усі вони там базарники беруть" (Шахтарськ), базарника давати, заст. "давати хабарі": "Щоб Олена вступила до технікуму, батько дав декому базарника" (Шахтарськ) [303: 25] свідчать, що ФО давно змістилася на глибоку периферію фразеологічного складу мови, хоч і раніше вона не вирізнялася особливою активністю — зі словника до словника переходила цита-та-ілюстрація з "Енеїди" І. Котляревського "Ти базаринку любиш брати..".

Господарювання, заробітчанство відображають згадані в Грін-ченковому словнику вислови зводитися з хазяйства "збідніти", зійшли биці на киці "господарство прийшло у занепад", з хазяйства зсадити "розорити". Вічні суперечки та сварки за межу породили усталені вирази різної структури: межу переорати (кому) "перешкодити комусь у його справах"; чия йому межу переорав?, (завелись) паче за межу [309: 712, 710]; у Б. Грінченка в "Етнографічних матеріалах" — хыба я вамь межу переоравъ, чы що? [88, І: 244]; у словнику П. Білецького-Носенка — чи дійде до дилижа, а де, брате,

223

Розділу

мижа, тобто при межуванні і брат не брат [22: 117], пор. діал. (біл.) няможна й брату вёрыць, кализямлюмёрыць [152: ЗО]; рос. полезть за борозду, полезать за борозду "переступити межу" [252,1: 37].

Певною мірою до покарання за межу прилягають вирази дати пам'яткового "побити, покарати так, щоб пам'ятав" [254, III: 91], давати пам'яткового "карати биттям так, щоб пам'ятав" [254, І; 354], дати пам 'ятку (кому), дали на пам 'ять, що й до нових віників не забуде, треба тобі дать забудькової [260, II: 38; 309: 435, 735; 234, III: 354; 198: 49]. Ще енергійніше один із цих виразів звучить у М. Рильського — у перекладі "Пана Тадеуша" А. Міцкевича: "На щастя, не один тут приятель прибув, що пана Стольника взивали рідним татом, — І пам 'яткового сипнули супостатам!"

Слова пам 'ятати і (не) забувати стоять поряд не випадково. Друге теж увійшло до прислів'я треба тобі дать забудькової. "Щоб не забував" — уточнюють укладачі фольклорного зібрання [309: 435]. І поряд — дать пам 'ятного. Фіксує його на початку XX ст. і Б. Грінченко — давати, дати пам 'яткового. Проте первісно подібні вислови називали не покарання, а узаконені "профілактичні" заходи, хоч і пов'язані з різками. У 1797 р. були навіть вироблені "ви-сочайше затверджені правила" посадовим особам, про які ми дізнаємося зі статті етнографа В. Василенка "Пам'ятковий прочухан" або на підставі застосування писаного закону у сфері звичаєвого права":

"...сільським виборним недремним оком пильнувати "оні" [нерухомі помістя] всяку весну у вільний від роботи час об'їжджати й оглядати, взявши із собою молодих і понятливих людей по декілька, які б усякі урочища й межу примічали і твердо пам'ятати для майбутнього відома могли".

Такий був закон про "охорону земельних меж". А ось як він застосовувався на практиці. За розповідями старожилів, продовжує В. Василенко, сільський начальник (староста) час від часу обходив межі громадських земель у супроводі декількох молодих "хлопчаків" (підлітків 14—15 р.) і звертав їхню увагу на живі урочища та прикмети, як-от балочки, горбики, поодинокі дерева або пеньки та ін., розповідав більш-менш детальні історії переходу земель тощо. А для того, щоб це яскравіше відбилося в пам'яті хлопців, бив їх "на заломі межі", відлічував кроками відстань до куща, горбика і їх кількістю "визначав число ударів". Це биття й називалось "пам'ятковим

224

динаміка українських фразеологізмів

прочуханом", а хлопчак — майбутній свідок — уже твердо, на все життя "пам'ятав місце секуції і всі його особливості" [Киевская старина, 1885 (май), т. XXII, с 170—172]. Пам'ятковий прочухан, отже, — покарання для пам'яті. Його широко застосовували і "в старих школах по суботах", щоб усі пам'ятали, що "треба вчитися старанно". Пам 'ятковий прочухан згадується в І. Нечуя-Левицько-го: "...простягнімо Палажку коло криниці, та даймо їй доброї прочуханки та пам'ятного, щоб не забувала відер". Подібні вислови (дати пам 'ятку) уживав перекладач М. Лукаш, деякі (дать пам 'ят-ного) записані на Херсонщині. Виразом дать пам 'ятки послуговувався Д. Яворницький у дослідженні "Рибальчі заводи на низу Дніпра" [322: 33]. Ареальне дати пам'ятника "побити, покарати (щоб пам'ятав)" нещодавно записане нами в Лисичанську (східнослобо-жанські говірки) [302: 136]. Л. Скрипник у монографії "Фразеологія української мови" наводить цей давній межовий обряд і покарання, цитуючи І. Ілюстрова, проте сам І. Ілюстров користувався записами українського етнографа (1910 p.).

Отже, "пам'яткові" фразеологізми зберігаються і в писемному, і в усному мовленні. Вони знані і в інших мовах. Академічний тритомний російсько-український словник подає як просторічні три його варіанти: дать (задать, закатить) памятку [235, III: 363—364]. У росіян відомі й вирази, які прямо вказують на давнє звичаєве право: не рассказывай мне: я на межевой яме сечен; кто на меже сечен, тот в понятые иди. В. Даль у "Толковом словаре" наводить повчання "Когда поля межують, то парнишекъ на межЪ сЪкутъ (чтобы помнили до старости, где межа)" [69, IV: 382]. У чехів здавна знана ФО dat (dostat) silink "побити, бути побитим", витоки якої теж пов'язані з розмежуванням сусідніх полів, ділянок. Позначивши межу й установивши на ній камінь, господар кликав дітей і "бив їх на цьому місці" віником, прутом чи палкою, щоб добре пам'ятали, де "проходить межа" між ділянками. Старе silink первісно означало або "дюжину", або "тридцять", оскільки silink був грошовою одиницею, яка складалася з 30 дрібних монет. Однак і цей вислів, як вважають, скалькований із німецького einen guten Schillinggeben [271: 59].

Позички, аренда, юридична сфера спричинили появу усталених формул на борг брати, ратами виплачувати "платити частинами", розкласти плату на рати "розподілити плату на відомі строки", сухарата "арендна плата в неврожайний рік", закладати позов

8 7 254 225

Розділ_іо

"розпочати судову справу", пор. у козаків: чорна рада "загальні збори всіх козаків", судия рада "зібрання козаків для суду над ким-не-будь" [254], карати кгарломь "карати смертю", пидъ карой кгарла (горла) "під смертною карою", о горли йде "карний злочин" [22: 104].

Примітними висловами позначені на фразеологічному полі вибори, низка з яких не фіксується (далі позначка "н. ф.") сучасними джерелами: галки класти, кидати "балотуватися кулями" [254, І: 268] (н. ф.), військова справа: грошове військо, грошовий козак "найманий козак (для війни)" [254,1:331] (н. ф.); поховання: давати на дзвони "заплатити, щоб дзвонили по вмерлому" [254, І: 253] (н. ф.), дзвонити по душі [254, І: 378] (н. ф.); побутово-соціальні відносини: у займані бути [254, II: 43] (н. ф.), пор. сучасне зел. (охт.) бути зачиненим, зачинити "про тварин, спійманих на потраві" [ВК]; дружба, товаришування: вони між: собою не розмита вода "вони між собою дуже дружні" [254, IV: 51]; полон: бути в татарськихь лйкахь "попасти в неволю до татар" (н. ф.), в'язати в лика "брати в неволю" [254, II: 358] (н. ф.),узятиуясйрь "узяти в полон" [254, IV: 325].

Фактично в транссему [301: 90—94] перетворилися концепти мовковський і москаль, формуючи фразеологічні ідеографічні мікроструктури з пейоративним відтінком (нині практично всі вони не вживаються). Треба думати, що це було пов'язано з хапким на руку й байдужим російським чиновництвом або з безчинством солдат-постояльців. Грінченків "Словарь" тлумачить названі лексеми таким чином: московський — 1) великоросійський і 2) солдатський, а москаль — 1) великоросіянин і 2) солдат. Фразеологічні джерела засвідчують словосполучення різної семантичної структури, як-от: московская бурулька "обман", обувь в 'личаки моекдвскіи, убравь в' московски личаки, обувь въ моекдвскіи чоботи "обманув" [22: 65, 229,361,391], юшки московської ухватив "баловства заживає" [310, № 2927]; те саме переніс і Б. Грінченко в "Словарь" [254, IV: 533]; з'московскую годину ждавь "не діждався" [22: 229] (можливо, пов'язано зі зволіканням чиновниками розгляду справ), ждатимешь з'моекдвскіи чась [22: 386], от-то московська пеня [287], пеня московська "безпричинна причіпка" [254, II: 447]; везтимоскаля^ "брехати" [254, І: 130] (зафіксоване вже в "Граматиці" О. Павловсько-го), те саме і в словнику Уманця та Спілки [див.: 251,1: 103]. Часто-

226

Динаміка українських фразеологізмів

вживане в українській мові москаль, пояснює І. Огієнко, визначає не тільки московця, але й військового, солдата-українця [197: 104]. Звідси підпускати, підвозити москаля "брехати, обманювати", пор. у "Чорній раді" П. Куліша: "Не слухайте, батьки, сего ледащиці: підвезе він вам москаляї.", мутить, як у селі москаль "робить свари, інтригує" [49, XXIV: 419], мордується, мовь москаль на хутори "ґвалтувати; лаятися, битися" [22: 229]. Найбагатше фразеологічне зібрання українських стійких висловів XIX ст. — словник М. Номи-са "Українські приказки, прислів'я і таке інше" — містить 54 різ-ноструктурні усталені вислови з концептом москаль [310, № 799— 853]. І не випадково, оскільки численні дослідники (А. Івченко, Л. Даниленко, Л. Мельник, Т. Орлош) концепт москаль з його пейо-ративним відтінком називають одним із етнічних стереотипів в українській та інших слов'янських мовах.

Фраземи завжди постають там, де відчувається потреба в образному, емоційному та експресивному зображенні реалій, а формуються на основі відшарувань численних, переважно активних вільних, прототипів різних життєвих сфер, у тому числі й соціальних та соціально-побутових. Хронологічний зріз їх семантики й структури наочно засвідчує живу динаміку безперервно оновлюваних вторинних мовних знаків, із яких лише деякі зафіксовані лексико- чи фра-зеографічними зібраннями.

Содержание