§ 13. Семантична класифікація

Ідіоматичні словосполучення (ідіоми) і фразеологічні одиниці, за Л. Булаховським, — це характерні стійкі сполучення слів, у яких слова набувають "цілком або відносно специфічного змісту". Ідіо­ми — це своєрідні вирази з певних мов, що за своїм ужитком є ціліс­ні й одиничні за змістом, звичайно не можуть бути точно передані іншими мовами й вимагають при перекладі замін схожого стиліс­тичного забарвлення: гнати чимдуж: (щодуху), часто-густо, коха­тись у чомусь, робити абияк. Відповідно російською мовою—гнать во все лопатки, сплошь да рядом, питать пристрастие, делать спустя рукава. До ідіом Л. Булаховський зараховує й розбити впух і впрах (в пух і прах, до пня, до щенту) — фр. reduire a neant (доел, "звести до знищення"), нім. aufs Haupt schlagen ("розбити на го­лову").

Фразеологічні одиниці {фразеологізми) — це звичайно слово­сполучення, розкладні щодо змісту, але усталені в мові як мате­ріал широковживаної цитації (прислів'я, приказки, вдалі вирази письменників, що стали "крилатими", тощо), які набули через це "певної цільності": вовків боятися — в ліс не ходити, розрубати гордіїв вузол (з античних легенд), бути чи не бути (В. Шекспір) [31: 28—29].

Відштовхуючись від синтаксичних ідей академіка О. Шахмато­ва й узявши до уваги деякі думки Ш. Баллі, академік В. Виноградов подав семантичну класифікацію, виділивши три типи ФО: фразео­логічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучен­ня. Фразеологічні зрощення — абсолютно неподільні, нерозкладні, немотивовані фразеологічні одиниці, у значенні яких "немає ніяко­го зв'язку, навіть потенційного, зі значенням їх компонентів" [43: 145]: бити байдики, точити ляси, собаку з'їсти (на чому), пиши пропало, чорта з два, сон в руку. їх нерозкладність викликана чо­тирма причинами: 1) наявністю в складі невживаних або відмерлих, незрозумілих слів (у чорта на куличках); 2) наявністю граматичних архаїзмів (нічтоже сумняшеся); 3) дією експресивної індивідуалі­зації (чого доброго); 4) наявністю лексичних значень компонентів, що не мають відношення до розуміння цілого (сидіти на бобах).

122

Класифікація фразеологізмів

Семантична єдність зрощення часто підтримується повною синтак­сичною нерозчленованістю або немотивованістю, відсутністю жи­вого синтаксичного зв'язку між його морфологічними компонента­ми: так собі, хоч куди, як пити дати, собі на умі.

фразеологічні єдності — теж семантично неподільні фразеоло­гічні одиниці, але цілісне значення їх певною мірою мотивоване значенням компонентів: вітер у кишенях свистить, кров з молоком, тримати камінь за пазухою, без ножа різати. У них значення ціло­го пов'язане з розумінням внутрішнього образного стрижня фрази, потенційного смислу слів. Живучості їхньої внутрішньої форми сприяє наявність контрасту (робити з мухи слона), паралелізму (пе­реливати з пустого в порожнє). Звуковою формою вони нерідко збігаються з вільними сполученнями слів: намилити голову (кому), взяти за боки (кого). Для фразеологічних єдностей характерні ри­мовані співзвуччя (всякої тварі по парі, катюзі по заслузі), алітера­ція (/// ладу ні складу). Сюди належать і каламбури (прокатати на вороних, сон рябої кобили). Фразеологічні єдності можуть виникати внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, уживатися в певній граматичній формі: нуль уваги (виступає звичайно як предикат), блекоти наїстися (об'їстися) (як правило, має форму питального речення чи вживається в порівнянні): "[Світлана:] Я... за нього за­між вийду! [Кряж:] Ти що, блекоти наїлась!" (М. Зарудний); "Він у нас трохи теє... ніби як блекоти об "ївся" (Григорій Тютюнник).

Фразеологічні сполучення — "тип фраз, створюваних реалі­зацією зв'язаних значень слів" [43: 159]. У них значення слів ви­окремлюються чіткіше, різкіше, вони аналітичні: зачепити честь (самолюбство, гордість, інтереси), порушити питання (справу, клопотання). Слово зі зв'язаним значенням допускає синонімічну заміну: глупа ніч — пізня ніч, малиновий дзвін —милозвучний дзвін; поєднується з одним словом (безпросипне п'янство) чи з обмеже­ним рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере). Фразеологічні сполучення практично не мають омонімів.

Семантична класифікація і концепція В. Виноградова здобули чи не найбільше прибічників (В. Жуков, О. Бабкін, В. Телія). Різною мірою її розробляли й українські лінгвісти, зокрема Г. Удовиченко, М. Жовтобрюх, В. Русанівський, Д. Баранник, Н. Москаленко, Ф. Медведев, М. Алефіренко, Л. Скрипник та ін.

123

Розділб

Дуже швидко виявилися й вразливі місця семантичної класифі­кації В. Виноградова: окремі підгрупи в середині типів виділяються на основі різних критеріїв; нерідко важко визначити межу між фра­зеологічними зрощеннями і фразеологічними єдностями (а тому їх об'єднують в одну групу — ідіоми); два перші типи ФО різко про­тиставлені третьому — як цілісні (зрощення і єдності) аналітично­му (фразеологічні сполучення). Значна кількість ФО залишилася неохопленою.

Тому М. Шанський до названих В. Виноградовим типів додає четвертий — фразеологічні вирази — стійкі за складом і вживан­ням фразеологічні звороти, які не тільки семантично подільні, але й повністю складаються зі слів з вільним значенням. Серед них роз­різняються вирази комунікативного характеру {вовків боятися — у ліс не ходити) й номінативного {трудові успіхи). Г. Удовиченко де­що видозмінив класифікацію В. Виноградова, виділивши ідіоми, фразеологічні вирази та фразеологічні сполучення.

Названі В. Виноградовим та М. Шанським класифікаційні групи розширили Л. Ройзензон та І. Абрамець, виділивши п'ятий тип — фразеологічні суміщені омоніми {махнути рукою, зустрічати хлі-бом-сіллю, викинути білий прапор). У них переносне значення (що не випливає із суми планів змісту компонентів) може співіснувати, бути наявним одночасно з його прямим значенням (дорівнювати сумі планів змісту компонентів) [230: 54—63]. Внутрішня форма фразеологічних суміщених омонімів практично збігається із самим змістом ситуацій, дією, поведінкою суб'єкта, оскільки зумовлена жестами, мімікою, узагалі рухами суб'єкта. Численну групу серед них становлять соматичні фразеологізми: (поглядати) з-під лоба, вивертати очі з-під лоба, схиляти голову (чоло, шию) (перед ким, чим), вішати носа, вішати голову, вішатися на шию (кому) (про жі­нок у ставленні до чоловіків), гнути коліна "виражати покірність".

Близький до семантичної класифікації В. Виноградова розподіл за ступенем граматично-змістової злитості елементів, здійснений на українському матеріалі П. Дудиком. Учений виділяє п'ять типів фразеологізмів: ідіоми, фразеологічні єдності, фразеологічні вирази, фразеологічні сполучення та фразеологізовані словосполучення.

{.Ідіомиоб'єднуються семантичною неподільністю, синтаксич­ною нерозкладністю й замкненістю; зміст ідіоми прямо не випливає з лексичного значення її елементів {бути на близькій нозі).

124

Класифікація фразеологізмів

2. У фразеологічних єдностях значення компонентів трохи ослаблене вільнішою семантичною зв'язаністю структурних оди­ ниць {намилити голову, пальці знати).

3. Терміном фразеологічні вирази передусім об'єднуються при­слів'я і приказки {за моє жито ще мене й бито, що легко нажить — з дому біжить). Вони повністю складаються зі слів з вільними значеннями, не виступають семантичним еквівалентом окремого слова.

4. Фразеологічні сполучення — ходові формули, що прихову­ють у собі метафору, мають досить прозору внутрішню форму {при­битий горем, голуба кров, Хома невірний). Сюди належать і фразео-логізми-професіоналізми: вигнати діди (гончарське) "нагріти виро­би так, щоб вогонь виходив з горна"; дати дуб (чинбарське) "обро­бити шкіру дубленням" (Полтавщина).

5. Фразеологізовані словосполучення об'єднуються неметафо-ричністю, синтаксичною неподільністю компонентів {шкода й гад­ки, невелике цабе, ось тобі на) [82: 81—83].