§ 48. Етнокультура як засіб етимологізації фразеологізмів

У мові є немало немотивованих ФО, які несуть суттєву інформа­цію про екстралінгвістичну дійсність, а їх етимологія — це фактич­но вказівка на позамовний "фон", на фрагмент "живого життя". По­замовна дійсність, зміст культури, закріплений за ФО, — об'єкт номінації етнофразеологізму, його "етимон"; метод етнокультурної етимологізації ФО, — історична ретроспектива. Етнокультурний контекст часом стає додатковим важелем до лінгвістичної етимоло­гізації, а часто — головним, а то практично і єдиним засобом ре­конструкції фразеосхеми.

Використання етнокультурних реалій при поясненні генези фра­зеологізмів має давню традицію: історико-етимологічні коментарі в словниках, пояснення окремих слів (термінів), пареміологізмів. Етнографічні й фольклористичні збірники (М. Номис, І. Франко, Б. Грінченко, В. Даль, С Максимов, М. Федоровський, С. Адаль-берг), фразеологічні розвідки, у яких домінують етнокультурні еле­менти етимологізації (Б. Ларін, Ф. Медведев, Л. Скрипник, М. Дем-

387

_Р03ДІ£Г|б

ський, В. Виноградов, І. Лепешев), засвідчують значення етнокуль­тури при етимологізації ФО. Фразеологічна етимологія XIX — пер­шої половини XX ст. була якраз переважно етнокультурною. При­нципово по-новому, із численними паралелями, використанням широкого контексту вона почала розроблятися в другій половині XX ст. Вагомо заявила про себе етнолінгвістична школа М. Толсто­го, під керівництвом якого багато років розроблялася проблема "Мова і народна духовна культура". Основні польові дослідження вона вела в Прип'ятському Поліссі, тобто на півдні Білорусі й пів­ночі України (західніше від Дніпра) — на прабатьківщині слов'ян. Умілих інтерпретаторів в особі Б. Сихти і И. Тредера має кашубська фразеологічна етнокультура. Перший створив семитомний "Слов­ник кашубських говорів на тлі народної культури" ("Stownik gwar kaszubskich na tie kultury ludowej", 1967—1976), другий підготував монографію "Кашубська фразеологія у віруваннях і звичаях (у порівняльному плані)" ("Frazeologia kaszubska a wierzenia і zwyczaje (па tie porownawczym", 1989).

Вирізняються характеристичні риси етнофразем: 1) немотиво-ваність цілісного значення й наявність компонентів-лексем актив­ного вжитку; 2) закріпленість за певними семантичними сферами; 3) надзвичайно велика вага свідчень етнокультурного характеру в їх формуванні; 4) виразний антропоцентричний характер; 5) особ­ливий тип "фразеологічних зрощень", внутрішня форма яких ре­конструюється "через звертання до сфери народної духовної куль­тури" (В. Коваль).

В українській лінгвістичній (фразеографічній) літературі широ­ко послуговувався етнокультурними фактами І. Франка. Вище ми наводили його приклади етимологічного коментування деяких па-ремій. У "Галицько-руських народних приповідках" дефініція на­віть напівзатемнених ФО практично завжди супроводжується ко­ментарем образу (внутрішньої форми, генези), що ліг в основу де­нотативного значення. Ось декілька прикладів розробки приповідок (орфографія реєстрових одиниць та форма тлумачення дещо набли­жені до оригіналу): водит го за ніс. Знач, дурить, ошукує. Образ узятий із звичаю водити за ніс ведмедя [49, XVI: 253]. Вивезли би ті в границю! Давно був звичай, що відьмаків та самовбивців хорони­ли на границі між двома селами [49, XVI: 444]. Без єдного двадцігпь. Кепкують із старого способу числення, де замість "вісімнадцять'

388

Етимологічний аналіз української фразеології

говорилося "без двох двадцять", а замість дев'ятнадцять "без єдно-го двадцять". Кажуть також про дурного, тупоумного чоловіка [49, ХХШ: 88]. Від дошки до дошки. У дошки давніше оправляли книж­ки [49, XXIII: 45]. В замітовках стояти. Біля дверей, у тім кутку між одвірком і полицею, де господиня ставить звичайно мітлу, ожіг і лопату. Кажуть про жебрака або бідного чоловіка, що не має відва­ги йти до господаря до стола [49, XXIII: 152]. Скривив ся як середа на пятницю. Говорять про чоловіка, що сердиться або кривдує собі з чогось без причини. Середа і п'ятниця оба пісні дні. Скривив сі, як середа на четвер. Середа пісний день, а четвер масний, то середі за четвер завкривдно [49, XXIII: 109].

Свої міркування щодо приповідок або самі приповідки І. Фран­ко нерідко супроводжував іншомовними паралелями. Тому можна певною мірою говорити й про елементи моделювання при пояснен­ні генези окремих ФО.

Широко послуговувалася етнографічним (історичним, фоль­клорним) матеріалом Л. Скрипник. Наводимо розгорнутий поча­ток пояснення походження вислову накрити мокрим рядном. "Спробуймо відновити первісну сферу вживання цих висловів, си­туацію, за якої вони могли виникнути. Є історичні свідчення, що в давнину злодія, якого застали на гарячому, намагалися накрити мокрим рядном. Саме мокрим, бо воно прилипає до тіла, з-під нього важко виборсатися і втекти. Ось як розповідає ботанік Д.Я. Афа­насьев про сцену розправи над злодієм на Чернігівщині. Злодія до­гнали вершники за селом і тут же накрили його рядном. Збіглися косарі і почали мовчки бити кривдника... На запитання Д.Я. Афа­насьева, що трохи запізно добіг до місця події, чому вони били на­критого злодія, селяни пояснили: "Так безпечніше: злодій дістав доброго прочухана, але не знає точно, хто його бив. От і не здога­дається, на кого скаржитися чи кому метатися". Очевидно, робить висновок дослідниця, поступово вислів "накрити мокрим рядном" почав сприйматися у значенні "піймати когось на злодійстві".

При поясненні другого фразеологізму — плести (правити) сма­леного дуба — авторка відразу вказує на культурознавчі джерела. Цей фразеологічний зворот міг виникнути в середовищі кустарів, Що займалися виготовленням різних господарських виробів і меб­лів з гнутого дерева. Розігріте чи, інакше кажучи, обсмалене на вог­ні гілля дуба можна гнути, надаючи йому бажаної форми, але не

389

можна плести з нього виробів, як-от із лози. Отже, "плести смалено­го дуба" — річ неможлива, нездійсненна. Звідси й виникло перенос­не значення вислову: говорити нісенітниці, вигадувати щось не­реальне, чого не може бути [243: 75—76].

При етимологізації вислову хоч тури гони авторка вказала на дослідження М. Сумцова "Тур в народной словесности" (1887), на постійний епітет Всеволода — яр-тур, використала старовинну весільну пісню про полювання на тура, у якій "видзвонювали" й "виголошували" "сірого тура з луга" нагоничі. І зробила висновок: хто не реагував на цю пекельну "симфонію", той або мав серйозну ваду слуху, або справді спав міцним сном [245: 83—85]. При пояс­ненні ФО розбити горщика (глека) (з кимось) згадується "давня шкільна традиція биття горщика", що символізувала "розрив з ко­лишнім товариством". Походження вислову видно (знати, пізнати) пана по халявах підкріплюється даними польського побутописця XVIII ст. И. Китовича: прості люди й дрібні шляхтичі часто відріз­нялися від ще біднішого поспільства "чобітьми, у яких пришви були чорні, а халяви жовті або червоні". А це викликало сміх: видно, який з тебе пан "по барвистих халявах, приточених до звичайнісінь­ких чорних пришв" [244: 80—81].

Переважно (або виключно) екстралінгвістичним (етнографічним історичним, міфологічним) матеріалом послуговувався Ф. Мед­ведев у праці "Українська фразеологія: Чому ми так говоримо" (1977; 2-ге вид., стереотипне, 1982), пояснюючи народнорозмовні вислови баляси (баляндраси) точити (первісно — виготовлення стовпчиків, билець, баляс, поруччів); точити ляси (слово "ляса" означає узорчасту решітку, сітку, виготовлення якої пов'язане "з токарством та будівельною справою"); березова каша, березової дати припарки, їсти березової каші (як віддзеркалення звичаїв дав­нього шкільного навчання); вивести на чисту воду, яку воду канув, як у воду опущений (в основі ФО — давній звичай "випробування водою"); залишитися з носом (первісно про хабар, де ніс — "прино­шення, хабар").

Етнокультурна домінанта при поясненні генези висловів пере­важає в монографії білоруського дослідника В. Коваля "Восточ­нославянская этнофразеология: деривация, семантика, происхож­дения". Термін "етнофразеологія" автор уживає у двох значеннях: "сукупність етнофразем, тобто немотивованих на синхронному рі⁰"

390

Етимологічний аналіз української фразеології

ні фразеологічних одиниць (фразеологізмів, фразем), що відносять­ся до сфери народної духовної культури", і "напрям у фразеології, який вивчає фразеологічні одиниці в етнокультурному аспекті" [115: 3]. Віддаючи належне структурно-семантичному моделюван­ню як ефективному методові з'ясування генези ФО, автор акцентує свою увагу насамперед на ролі обрядів, звичаїв, повір'їв, міфологіч­них уявлень у формуванні фразеологічного корпусу. Чільне місце відведено й українській фразеології (згадано усього 32 вислови). Наприклад, подавши український фразеологізм скакати (стриба­ти, плигати) в гречку як репрезентант моделі "порушити недотор­канність, втручатися (бути зв'язаним) + назва рослини, що має про­дукуючу символіку = мати позашлюбні зв'язки", автор зосереджує свою увагу на символічно-продукуючих іменних компонентах ви­словів стрибати в гречку, скакати в кропиву (у горох, грушки, ка­пусту). Заперечуючи первісне образне мотивування Л. Скрипник, пов'язане із селянським побутом ("красти чужу гречку") та А. Ів-ченка ("конкретизація більш загального виразу у спаш ускочити"), В. Коваль інтерпретує ФО скакати в гречку як етнофразему пе­рифрастичного типу, де "гречка в народній традиції — утілення добробуту, багатства": ця медоносна рослина співвідноситься з "бджолиною" символікою, що використовується в етнофраземах на позначення вагітності (у тому числі й позашлюбної). Горох "має яскраво виражену дітородну символіку". Згідно з болгарським по­вір'ям, безплідна жінка, щоб зачати, повинна була "з'їсти грушу, яка найдовше висіла на дереві". На Поліссі з грушею пов'язують народження дітей: упав з груш, баба з груші принесла. Капуста нале­жить до тих само рослин (які магічно осмислюються), що й верба, горох, груша, кропива: пор. широко розповсюджене повір'я про те, Що новонароджених дітей "знаходять у капусті" [115: 54—58].

При поясненні генези вислову вискочити як Пилип з конопель В. Коваль дещо зміщує акцент на символіку компонента-ботанізму. Коноплі — "рослина з важким неприємним запахом", "сильний наркотик", "злісний ранній яровий бур'ян" (а це вплинуло на пейо-ративність символіки) "може асоціюватися з опудалом" від птахів (біл. прибралася, хоцьу каноплі стау; пол. choc w konopiach postawic ''некрасивий, схожий на опудало"). У деяких варіантах компонент-^антропонім узагалі не використовується: біл. выскачыу як з кана-

391

Розділ 16

пель, пол. wyrwal siqjak Konopacky. В останньому прикладі іменний компонент сприймається і як варіант власного імені (Пилип), і _як аналогічний слову-компоненту коноплі. Отже, в основу внутрішньої форми аналізованого фразеологізму, на думку білоруського вчено­го, покладено "уявлення про негативний вплив специфічного запа­ху конопель на стан і поведінку людини, яка перебуває в безпосе­редньому контакті з цією рослиною" [115: 65—68].

Детально проаналізувавши також узагальнену негативну сим­воліку компонента-антропоніма (Пилип, Філіп, Філя), автор робить висновок про семантичну близькість обох компонентів: Пилип (Фи­липп) — "чудак, недалека людина; дурень"; коноплі — "рослина, що негативно впливає на людину, одурманює її". Високий ступінь ви­разності всього фразеологізму, робить остаточний висновок дослід­ник, забезпечується завдяки "згущенню", концентрації загальної фразеологічної семантики, пов'язаної з уявленнями про "одурма­нювання дурня", недалекої людини [115: 70].

Широке (наскільки це можливо) й достатнє використання екс­тралінгвістичних даних перебуває у згоді з тезою М. Толстого про "необхідність опори на екстралінгвістичну ситуацію". Особливо це важливо при аналізі деяких етнофразем, де важко чи неефективно застосовувати моделювання. Подача їх у певних тематичних мікро-групах (полях), наприклад у групі ФО весільної обрядовості (на рушнику стояти "вінчатися", заводити на посад, розчесати косу "видати заміж"), достатньо забезпечується детальним описом самих обрядів, де ФО є вербальними відшаруваннями-номенами різних етапів весільного дійства.

Зазначимо, зокрема, що такий прихильник етимологічного мо­делювання, як А. Івченко, пояснюючи походження ФО ховатися як зозулька (зозуля) по кропиві, указує на міфологічно значущі персо­нажі цього "фразеологічного сюжету" (зозуля і кропива), заперечує тезу О. Гури, що ці ФО виникли на базі специфічно поліських по­вір'їв (ареал вислову "далеко виходив за межі південної частини Чернігівщини"), висловлює припущення, що можливе джерело утво­рення фразеологізмів ховается, как зозуля; ховаецца, як зозуля по капусте; тулыця, як зозуля по капусте — петрівочні пісні, які були поширені на переважній частині етнічної української території, на­водить приклади:

392

Етимологічний аналіз української фразеології

А як петрівочка минається, Сива зозуленька ховається, По борозенках скитаешься

(с. Вербнячів на Полтавщині). Пор. ще:

Петроука минаеця, Зозулька ховаеця. То пуд дубочок, То пуд листочок, Щоб ни змениуся голосочок

(Рівненська обл.). Згадуються також с Ворожба на Харківщині, Валуйський повіт Воронезької губернії, Лубенський повіт Полтавської губернії. На­решті, робиться висновок: найімовірніше, усі наведені вище фразео­логізми є "парафразами відповідних пісенних фрагментів" [102: 242—244]. Про модель, як бачимо, не йдеться.

Та повернімося до ФО скакати в гречку. Цілком очевидно, що глибокий вертикальний етнокультурний контекст компонентів-кон-цептів гречка, горох, кропива, капуста, груша сприяють міцному "вростанню" відповідних висловів у фразеологічний фонд, більш органічно засвоюються узусом, випромінюють символічно-конота­тивні відтінки в тій чи іншій етнокультурі. Проте міфологема про народження дітей вирізняється великою фразеопродуктивністю не тільки за участю назв рослин, а й назв, зовсім не пов'язаних з фло­рою. Евфемізованим назвам делікатного поняття (найчастіше в роз­мові з малими дітьми) властива широка амплітуда образів. Ось тіль­ки деякі записи зі Східної України: аїст приніс, купили в магазині, у подарунок дали, знайшли в колодязі, роздавали цигани, цигани під­кинули, у Дінці виловили та ін. [303].

Додамо також, що й етнокультурну гармонію необхідно переві­рити строгою лінгвістичною алгеброю. Вислів скакати (вскакува­ти, стрибати, плигати) в гречку добре вписується в структурно-се­мантичну модель "скакати + в (до, через) + назва якоїсь схованки = ^ зраджувати дружині (чоловікові); мати нешлюбні зв'язки". При Цьому субстантивний компонент репрезентантів моделі може спів­відноситися і з названими та неназваними В. Ковалем флористич­ними образами: "Хороша вчителька, але обурює свого Тита... і тіль­ки дивиться, щоб стрибнути кудись, як не в горох, то в гречку"

393

Роздицб

(Ю. Збанацький); "Стрибала в гречку и жита, літала здуру попід небесами й погубила ті черевички миттєвої втіхи?!" (М. Рудь)-"Свиня — сам стрибає в очерет, виходить сухим із нього і ще й на тебе все звалює" (О. Чорногуз); "...В нас донжуани ще живучі ^. Перевиконують свій план... Не в льон скакають, не в овес, Пряму­ють вже до поетес!" (О. Ющенко); діал. лемк. ходити до чуджой капусты [36: 63]; гал. іти (з ким) під колос [49, XXIII: 231]; певним чином — ссл., сет. проблукати в бур 'ямах, стрибати в кущі, бігати по кущах [302: 34,111]. Сюди належать і далекі від флоризмів обра­зи: "Невінчана жінка таки побоїться з кимось скочити через пліт" (М. Стельмах); "Бо ще бракувало, щоб Юрко почав через чужі ліси плигати" (Н. Тихий); діал. ссл., сет. заглядати до курника [302: ПО].

Гречка, горох, жито, льон, овес, бур'ян, кущі, пліт тощо — міс­ця, де закохані могли сховатися від людських очей. Якраз така фреймово-стереотипна структура висловів, як нам здається, найкра­ще пояснює генезу названих фразеологізмів.