§ 11. Фразеологічні варіанти

Взаємодія двох протилежних тенденцій у складі фразеологічних одиниць (тенденція до стабільності в семантиці, формі та їх струк­турі і протилежна — тенденція до формального оновлення мовної оболонки) породжує численні й різноманітні фразеологічні варіан­ти, під якими ми будемо розуміти такі лексико-граматичні різнови­ди фразеологічної одиниці, які за тотожності загального значення й збереження образної основи допускають синонімічну заміну ком­понентів, видозміну їх порядкового розташування та граматичних форм. У попередньому підрозділі ми розглядали поняття "мовча­ти". Його ще можна вербалізувати й ФО з численними різновидами компонентів та їх форм: иерозкривати (нероззявити) рота (вуст), справляти мовчанку "мовчати, нічого не говорити", не випускати (не пускати) пари з вуст (уст, рота), ні [ані, і] пари з вуст (з рота), як води в рот набрати /яку рот набрати води "затято мовчати, нічого не говорити, не розголошувати", грати у мовчанку "затято мовчати, ухилятися від розмови", прикусити (закусити) язика (язик) "раптово замовкнути, перервати розмову, утриматися від гарячко­вих висловлювань; замовкнути", проковтнути язика (язик) "зроби­тися мовчазним, замовкнути, мовчати", не розпускати язика (язик) "стримуватися у розмові, не говорити багато зайвого", держати (тримати) язик (язика) за зубами (на прив 'язі, на защіпці, на за­шморзі) "бути обачним, стриманим у розмовах, висловлюваннях; не розголошувати чого-небудь; мовчати"; ні (ані) гу-гу "нічого не сказати, мовчати". Сюди можна додати ще й такі різновиди: не зро­нити (не вимовити, не сказати) [ні] і [жодного] слова; ні (ані) жодним словом (слівцем) не прохопитися, ні (ані) мур-мур, ні (ані) телень. Такі ж і ФО купаний (викупаний) у любистку (любисточку, м 'яті і т. ін.) (хто, що) "дуже вродливий; щасливий", тягти (тягну­ти, терти) лямку "виконувати важку, неприємну, нудну роботу", міряти однією міркою (на одну мірку) (когось, щось) "оцінювати, характеризувати однаково, без урахування індивідуальних особли­востей", нема (не лишилося і т. ін.) [ні (і)] нитки сухої (рубця сухого) (на кому, чому) "одяг промок наскрізь". Склад взаємозамінних ком­понентів значно розшириться, якщо залучити й ареальні варіанти.

106

С_Игтемн^відношення у фразеології

Так, до літературно нормативних [і] конем (на коні) не об Ідеш, во­зом не об'їдеш (кого) "перев. товстий, огрядний" [262: 449] додамо й ареальні (східнослобожанські і східностепові): / козою не об' "ідеш, на собаках не об 'їдеш, і трактором (на тракторі) не об Ідеш, і ма­шиною не об'їдеш [300: 128].

Таким чином, план вираження (мовна оболонка) фразеологізму може зазнавати різних змін, однак загальне значення його не змі­нюється. Автор монографії "Фразеологія української мови" (1973) Л. Скрипник розуміє фразеологічні варіанти як утверджені тради­цією різновиди фразеологічних одиниць, що співіснують у мовній системі й мають те саме значення (для образних — внутрішній об­раз), але різняться між собою одним чи кількома (іноді всіма) ком­понентами лексичного складу або певними елементами граматич­ної структури [246: 122].

Питання варіантності мовних одиниць не нове в мовознавстві й досліджене на різних мовних рівнях. Активно вивчалася й варіант­ність фразеологізмів, де також спостерігалося різне їх розуміння. На думку М. Копиленка та 3. Попової, тотожність фразеологічної одиниці зберігається лише у граматичних варіаціях, а заміна лексем дає вже нову ФО. О. Бабкін взагалі не виділяє фразеологічних варіантів, стверджуючи, що заміна компонентів дає синонімічний фразеологізм. Можна погодитися, що варіантність — це різноманіт­ні зміни в межах тотожності; при цьому тотожність ФО зумовлена: при семантичному варіюванні — наявністю смислового інваріанта й стабільної структури, при формально-структурних змінах — на­явністю структурного інваріанта і стабільного значення (В. Зимін).

Відмінність фразеологічної варіантності від варіантності інших мовних одиниць (напр., слів) полягає в "діалектичній єдності ціліс­ності номінації при компонентній нарізнооформленості" ФО [179: 28], їх складній метафоричній природі, особливостях походження. При цьому надслівний характер ФО, цілісність образу, з одного боку, уможливлюють варіювання компонентів та їх форм, а з іншо-^го забезпечують збереження її семантики: вбирати (втягувати) голову в плечі "знітитися від почуття страху, сорому тощо", викину-^ти з голови (з нам 'яті і т. ін.,) (кого, що) "переставати думати про кого-, що-небудь; відмовитися, забути", на весь (на повний, у пов-¹¹¹ш) голос "дуже голосно, з усієї сили", дути (надимати) губи (губ-^Ки) 'сердитися, ображатися", перетліти душею (серцем) "тяжко

107

Розділ 5

пережити". Варіантність обов'язково передбачає стабільність. На рівні слів спостерігається фонетичне й морфологічне варіювання. У фразеологізмах традиційно розрізняють лексичне й формальне ва­ріювання.

Лексичне варіювання, або власне фразеологічне варіювання, по­лягає в синонімічній заміні одного компонента іншим. Вони не за­вжди змінюють образ, що ліг в основу денотативного значення. Ця заміна відбувається в межах лексем одного синонімічного ряду — баба надвоє ворожила (гадала) "невідомо, чи здійсниться щось, чи ні", точити баляси (ляси, баляндраси) "вести пусті розмови, марну­ючи час", плести (розповідати) банелюки (баналюки) "говорити щось пусте, неістотне", наставити на добру путь (дорогу, стежку) "корисними порадами скеровувати чиїсь дії в правильному напрям­ку", хоч возом (фірою) заїжджай "дуже широко, навстіж" (про щось розчинене). Слова-синоніми забезпечують стабільність образ­ного уявлення. При цьому можуть взаємозамінюватися й контекс­туальні синоніми: куди не кинь (не глянь), з різних (з усіх) кіпців, свіжа (жива) копійка, купатися в золоті (в розкошах, в розкоші). Слова паща і пазур в ізольованому вживанні не синонімізуються, проте в межах ФО — лізти в пащу (в пазурі, в пельку) (до кого, до чого) "наражати себе на велику неприємність" [262] взаємозаміню-ються як контекстуальні синоніми: "Я не проти поїздки.., але лізти в пащу, в пазурі Третього відділення... Даруй, не бачу ніякого глуз­ду" (М. Олійник), а слова паща і пелька — як звичайні синоніми. Взаємозамінюються слова одного предметно-логічного класу чи однієї тематичної групи — на сьомому (десятому) небі "бути дуже задоволеним, радісним, безмежно щасливим", високої (найкращої, першої) проби "дуже добрий, високоякісний", [дивитися] як баран (козел, теля і т. т.) на нові ворота "спантеличено, не розуміючи", не мати копійки (гроша) за душею "бути бідним"; з їсти собаку (вовка, муху) (на чому, в чому) "ґрунтовно, до тонкощів вивчити що-небудь"; ні луски ні зябри (рідше хвоста) "уживається як поба­жання удачі, успіху" (перев. у риболовлі). Такій заміні сприяє уза­гальнений, специфічний характер слова-компонента у складі фразеологізму. Окремі варіанти постають унаслідок метонімічних взаємозамін — головою (лобом) мур пробивати; милити голову (чуба, шию, холку) "лаяти, картати"; без клепки в голові (у тім V "недоумкуватий"; кований на всі чотири ноги (копита) "дуже до-

108

Си^^мні^ідношення у фразеології

свідчений" (ціле — частина); бити ноги (чоботи) "іти, ходити куди-небудь, перев. даремно" (як наслідок суміжності); замутити голову (розум) (чию, чий, кому); (предмет — його функції); унаслідок асо-нансної заміни — виміняти шило на швайку (на мило, на мотови-_ло)\ діал. поміняти часи на труси [303: 248]. Такі заміни найчастіше скріплюються римою, хоч і здаються невиправданими з погляду внутрішнього мотивування на тлі семантично виправданих зворотів ("більш цінне —► менш цінне"), як-от східноукраїнські змінити ков­басу на сало, змінити сливи на сміття, міняти коня на зайця [300: 189—190].

Дискусійне питання — чи вважати варіантами тієї самої одини­ці словесні комплекси з лексемами, що мають відчутні стилістичні відмінності, — лексикографічною практикою вирішується позитив­но: тут превалює тенденція до найбільшої компактності в розробці словникової статті. Наприклад, як варіанти подаються в академіч­ному "Словникові фразеологізмів української мови" ФО закривати рот (рота, уста, грубо пельку) (пор. нейтральне рот і вульгарне пелька), звернути на свою (на ту ж, діал. на тую ж) стежку (за­гальновживане та і діалектне тая); пор. ще діло маленьке (зневажл. теляче) (чиє) "що-небудь не стосується когось". Уведення компо­нента іншого стилістичного плану надає відповідного стилістично­го звучання всій мовній одиниці: пор. нам 'яти чуприну і нам 'яти парші, грубо ("У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе", І. Котляревський); не на такого напав (натрапив, грубо нарвався). Проте обмежувальна позначка при стилістично забарвлених компонентах ("грубо", "діалектне", "зневажливе") застерігає від випадків взаємозаміни таких фразео­логічних варіантів у будь-яких контекстах [246: 125].

Розмежування окремих фразеологізмів-синонімів і варіантних різновидів однієї фраземи є на сьогодні однією з найсуперечливі­ших проблем у фразеологічній науці. Окремі вчені обстоюють по-^гляд, що заміна лексичного компонента змінює характер образного представлення, а отже, приводить до витворення нового, синоніміч­ного, вислову (О. Бабкін, О. Федоров). Однак такий підхід дуже зву­жує межі варіативності фразем й надмірно розширює поняття фра­зеологічного синоніма. Кожний з таких виразів у словнику треба У^ло б вміщувати як окрему словникову статтю, чого насправді не ^в,Дбувається, оскільки ці фразеологізми мають тотожну семантику,

109

Розділ 5

синтаксичну сполучуваність, принципово не відрізняються семан-тико-стилістичними відтінками, а головне — зберігають первинний образ сполуки. О. Молотков узагалі однією з основних ознак си­нонімічності фразем, поряд із семантичною тотожністю й однако­вими лексико-граматичними характеристиками, називає відсутність у складі фразем однакових компонентів; при цьому фразеологізми-синоніми не допускають взаємозаміни компонентів у своєму складі, інакше вирази стреляный воробей і тертый калач мали б перехідні форми стреляный калач і тертый воробей [187: 165—169]. На дум­ку В. Мокієнка, не слід кожну лексичну заміну вважати витворен­ням синонімічного фразеологізму. Фразеологізми походять з віль-носинтаксичних сполучень, яким властива взаємозамінність компо­нентів [179: 31, 16], але це не змінює первинного образу ФО. Сло­весна форма варіюється до безкінечності, стійкість же полягає в образі, вираженому фразеологізмом (І. Назарова). Свідченням їх варіативності є "єдність внутрішнього мотивування фразеологізму, його образу, що скріплює лексичний склад сполуки та його грама­тичну структуру" [175: 33].

Ширше розуміння лексичного варіанта у складі ФО, ніж варіан­та в лексиці, дозволяє розглядати як варіанти й такі різновиди, що постали на основі системно невпорядкованих замін компонентів-лексем. Важко семантично об'єднати, наприклад, слова бубон "ударний музичний інструмент", турецький святий "ікона" і пень "залишок від зрубаного дерева" в один синонімічний ряд лексем, проте у ФО голий як бубон (як турецький святий, як пень) "бідний" вони синонімізуються [121: 15]. Який би розширений лексичний си­нонімічний ряд з домінантою дорога не був {дорога, путь, шлях, тракт, шосе, траса, магістраль, гостинець тощо) [258], слова ву­лиця і тин сюди не ввійдуть. Проте у ФО (родич) через дорогу (ву­лицю, тин) навприсядки "дуже далекий або зовсім ніякий" вони звичні, питомі [317, II: 521]. Такі й загальновживані — (набратися) як Мартин (дурний) мила "багато; більше, ніж треба", вискочити як козак (як голий, як Кузьма) з маку "недоречно сказати що-небудь", наварити каші (гіркої) "наробити лиха", скільки сягає (захопить) око "до самого обрію" [317; 262] — чи діалектні фразеологічні різ­новиди — на голові дзеркало (танцплощадка) (в кого) "хто-н. зов­сім лисий", з кімнатну (лежачу) собаку "низький на зріст" [303: 68, 219]. Пор. у М. Номиса впорядковані й невпорядковані з погляду

110

Сыгггемж відношення у фразеології

лексичної системи заміни: ні Богові (лукавому) свічка, ні чортові (лукавому) ладан (ожог, гожу г, головешка, огарок, угарок, кочерга, каганець, дудка, ожуг)\ носиться, як дурень (чорт, баба) з ступою (писаною торбою, писанкою, довбнею, латкою) [310, № 6557,2592]. Таке розуміння варіанта дає змогу опрацьовувати подібні різновиди в одній словниковій статті: виділяти структурно-семантичні моделі, які широко використовуються в сучасних фразеостудіях. Напри­клад, модель "бити + по частині тіла = сильно побити" А. Івченком представлена таким чином: боки намнути (кому), набити бриндза-ли (кому), губи розквасити (кому), ряшку сковирять (кому), селезін­ку знаходити, намилити шию (кому), поклювать шию (кому), по­гладити спину (кому), погріти спину (кому), заглядати під хвіст, у холку заглядати (кому), нам 'яти чуба (кому), вставити роги (кому), почесати роги (кому), вим'ять сирицю (з кого) та ін. [102: 155]. Лексичне варіювання — видозміна роздільнооформленої, але се­мантично цілісної мовної одиниці, якою і є фразеологізм.

Лексична варіативність може бути не тільки якісною, що поля­гає в заміні одного компонента іншим, а й кількісною. Останній різ­новид деякі дослідники виділяють в окремий тип — конструктивну варіативність (Т. Єгорова), кількісну варіативність (Т. Варлакова), що полягає в збільшенні чи зменшенні кількості компонентів фра-земи зі збереженням її семантики. Він пов'язаний з редукцією або нарощенням образу, який лежить в основі фразем. У лексикографіч­них джерелах такі варіанти звичайно представлені фразеоформами з факультативними компонентами: лізти (вихоплюватися і т. т.) поперед батька [в пекло] "випереджати інших у чому-небудь; забі­гати наперед", як з [порожньої] бочки, зі сл. говорити, гудіти "дуже гучно, голосно", на вербі груші [ростуть], зі сл. наговорити, наба­лакати "нісенітниці, дурниці", вилами [по воді] писано (написано) "невідомо, як буде", як віл [у ярмі], зі сл. робити, працювати "дуже важко, надмірно", на [всі] чотири вітри "куди завгодно, куди захо­четься".

Формальна варіативність компонентів фразем зумовлена ге­нетичною спільністю слова й компонента [175: 30], а отже, підпо­рядковується загальним закономірностям словозміни й словотво­рення, фонетичних змін, синтаксичного варіювання. Серед фор­мальних варіантів ФО звичайно розрізняють морфологічні (з них !ноді окремо виділяють видові), що допускають різноманітні зміни

111

Розділ 5

в межах форм компонентів: за вуха не відтягнеш (не відтягнути, не відтягти) (кого, від чого) "хто-небудь дуже любить щось, захоп­люється чимсь", опустити (опускати) вуха "впасти у відчай, засму­титися", хоч з гармати (гармат) стріляй "хтось нічого не чує" (пе-рев. про сон), затаїти (притаїти) дух (дихання) "принишкнути, завмерти", з копита (з копит) "відразу, раптово" (перев. про коней), пускати (пустити) коріння (корінь, корені) "приживатися, закріп­люватися, обживатися де-небудь"; словотвірні: чистої (найчисті­шої) води "справжній", звити гніздо (гніздечко) "влаштувати затиш­не житло і завести сім'ю", до останньої копійки (копієчки) "повні­стю, геть усе" (про гроші), ростуть (виростають) крила (в кого) "хто-небудь відчуває прилив сили, енергії, натхнення і т. ін."; фоне­тичні: урвалася вудка (удка) "хто-не-будь втратив можливість на­живатися на чомусь, верховодити в чомусь", розвішувати вуха (уха), зі сл. слухати "уважно, з цікавістю", від (од) гудка до гудка "щоденно, весь день; весь певний час", діал. луг. два валети (вале­ти) і ті в отпуску (в отпуску) (в кого) "хто-н. дурнуватий, недоум­куватий"; синтаксичні: молоти язиком—молоти, що на язик навер­неться; заварити кашу— каша заварилась, накинутися мокрим рядном (на кого) — мокрим рядном накрити (кого), хоч з лиця води напийся (воду пий).

Нерідко спостерігається змішаний тип варіювання, що поєднує різні види варіативності. Наприклад, у вислові лизати халяву (чобо­ти, черевики і т. ін.) (кому, у кого) "підлабузнюватися до когось" компоненти халява — чоботи поєднані метонімічно, а чоботи — черевики зіставляються як члени однієї тематичної групи; у ФО як (мов, наче і т. ін.,) обухом луснули (хто луснув, вульг. хто лигнув і т. ін.,) по голові (кого) "хтось дуже вражений" показники компара-тивності (як, мов, наче) — синонімічні, дієслівні відрізки (лусну­ли — хто луснув) зіставлені як граматично різні структури, а дієсло­ва (луснув — лигнув) — як фамільярне і вульгарне. До варіантів змі­шаного типу належать і такі статті, що їх подає СФУМ: з усієї (скільки є) мочі, тихіший (тихший) [від] води (за воду), нижчий [від] трави (за траву) "дуже скромний, покірний, непомітний", вожжина (віжка) під хвіст попала (потрапила) (кому) "хто-небудь бурхливо виявляє ознаки неврівноваженого стану", пороти (напо-роти) гарячку (гарячки) "діяти поспіхом", душа в п 'яти (п 'ятки) тікає (ховається і т. ін.,) / втекла (сховалася і т. ін.,) (чия, у кого,

112

Системні відношення у фразеології

кому) "хто-небудь раптово відчуває сильний переляк; дуже страш­но комусь", іти (летіти) / піти (полетіти) до чорта (к чорту, під три чорти, к бісу і т. ін.) "пропадати, гинути".

Формальні трансформації в межах фраземи здебільшого не ви­кликають заперечень у фразеологів. М. Шанський визначає три ти­пи фразеологічних варіантів: ФО з семантично пустими компонен­тами (resp. факультативними), вирази з граматично відмінними компонентами і фразеологізми, що відрізняються один від одного як повний і скорочений різновиди, не виділяючи лексичних варіан­тів. Очевидно, при синхронному описі фразеологічного матеріалу це певним чином справедливо: ФО, які допускають синонімічну за­міну одного з компонентів, немає потреби виводити з кола синоні­мічних фразеологізмів (О. Бабкін). Однак діахронічний аналіз фра­зеологічного матеріалу засвідчує збереження фраземою при певних структурних відмінностях образної основи, семантики висловів, що зумовлене, як зазначає В. Зимін, при семантичному варіюванні — наявністю смислового інваріанта і стабільної структури, при фор­мально-структурних змінах — наявністю структурного інваріанта і стабільного значення.

Підсумовуючи, наголосимо на таких положеннях: при варію­ванні фразеологізм залишається самим собою; варіантність — це різні зміни ФО при її тотожності; оболонка ФО може зазнавати від­чутних змін, але загальне значення її залишається незмінним; зміни й коливання в лексичній системі відбиваються і в лексемному складі фразеологізму; фразеологічні варіанти можна вважати виявом си­нонімічності, де відмінності між синонімами зведені до мінімуму; лексичні взаємозаміни в межах ФО вирізняються доволі відчутною "свободою": нерідко спостерігається й субституція системно невпо-рядкованих лексем; чіткої межі між фразеологічними синонімами та фразеологічними варіантами немає.

Отже, фразеологічні варіанти — це різновиди фразеологічних одиниць, тотожних за значенням і граматичними функціями при частковій відмінності в компонентному складі, у словоформах ком­понентів або в їх порядку чи кількості.

113

Розділ 5