§ 37. Фразеологізми професійного мовлення і жаргонів

У синхронічному плані "мова спеціальності" передбачає спе­цифічний склад фразеології в тому чи іншому підтипі мови й особ­ливості функціонування відповідних фразеологізмів. У діахроніч­ному аспекті професійна мова може інтерпретуватися як джерельна база тієї чи іншої групи фразеологізмів.

Численні давні професії залишили свій фразеологічний слід — мало чи досить помітний — і в сучасній українській літературній мові. Під професійною фразеологією Б. Ларін розуміє стійкі сполу­чення, які відбивають давні прийоми роботи, спеціальні форми спіл­кування учасників колективної праці, погляди ремісників або про­мисловиків на свою працю [142: 36]. Просторий список давніх про­фесій знаходимо ще в "Приповістях посполитих" К. Зіновієва, де він згадує "о ремесникахъ: лйнникахъ, рудника(х), рымаряхъ, ро-говникахъ (роблять роги для пороху), косаряхъ, гребцахъ сЪнныхъ, жєнцахь, змолотникахъ, котлярахъ, гонтаряхъ, мйлника(х) (від мило), паггЬрникахъ (від папір), бер(ъ)дникахъ (бердо — "деталь ткацького верстата"), колесникахъ, стадникахъ конски(х), дов-бышахъ ("що в бубни бубнять"), догтарахъ и ш смоляра(х), цєгєл-никахъ, вапєнника(х) (від вапно), кожємяка(х), нєво(д)нгічи(х) (від невід) та ін. (№ 302—322). У цій же праці знаходимо численні про-

271

Розділу

фесійні вислови, як-от: без суда и без права, без господара и товар плаче, времесника золотая рука, пустивь на всі заставки [97].

Коли йдеться про фразеологізми професійного мовлення, жар­гонів та арго, зауважує О. Молотков, то маються на увазі "якраз власне фразеологізми цього мовлення". Вони можуть потрапляти до мови художньої літератури, проте це не робить їх надбанням лі­тературної мови [187: 215]. Наприклад, сфера полювання, мис­ливства залишила досить помітний слід у фразеології української мови. Багато фразеологізмів групується навколо назв знарядь лову: сільця понаставляти, впійматися в сільце, заплутатися в сильце, "Люди працьовиті розкинули майстерні сіті, сільця поставили, па­стки. .." (Леся Українка); "На Катерину теж... наставлені сітки" (Б. Лепкий); наставляти (розкидати, розкинути, розставляти) [свої] тенета (на кого), обплутувати тенетами (кого), потрапля­ти в тенета (чиї), плести тенета (на кого), готувати пастку (на кого), уникати пастки, потрапити в пастку.

Мисливські сполуки цієї предметно-тематичної групи можна розподілити: 1) на загальновживані, які походять з мисливських гонів і широко побутують у різних стилях і жанрах; 2) вузькопро­фесійні, які функціонують переважно серед мисливців. До мис­ливських з походження загальновживаних фразеологізмів належать також на ловця і звір біжить (у збірнику М. Номиса — на стрільця, в І. Цюпи — на доброго охотника), ганятися за двома зайцями, стріляний горобець (вовк, птах). Низка висловів сформувалася нав­коло семантичного центру слід: замітати сліди, іти по слідах, на­пасти на слід, плутати (заплутувати) слід, тримати слід, по гаря­чих слідах. До других, вузькоспеціальних, належать вислови стоя­ти на гону, полювати облавою, полювати з собаками-гончаками, розставляти на номери, робити коло (звір звичайно робить коло), строгий пес (той, що не кидає звіра й ніколи "не сколеться"), не сколюватися (не губити сліду), бігти в п 'ятку (тобто бігти назу­стріч), піднімати звіра (звір звичайно залягає). Такі вислови широ­ко використовуються, наприклад, у "Мисливських усмішках" Оста­па Вишні: стати на стойку, мертва стойка ("От був собака! Мер­тва стойка! Такого собаки я не бачив!", "Відкриття охоти"), собак годувати (перед полюванням), починати перше (друге) поле (поряд з іншими значеннями поле — "полювання", "здобич", рос. "охота", "добыча" [235]), вечірня й ранкова зорька ("Звуться ці часи у мис-

272

Позалітературна фразеологія

ливців "зорьками " — вечірньою й ранковою", "Як варити і їсти суп із дикої качки"), відпускати з смика ^Відпускаються з смика Доку­чай і Бандит", "Лисиця"), погнати звіра, робити коло ("Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, —ро­бить коло: і заєць, і лисиця, і вовк", "Лисиця"). Пор. професійні мисливські відшарування в усмішці "Заєць": витоптувати зайця; полювати зайця з-підйому, з-під собак-гончаків і на засідах; піді­ймати зайця; гонити (гнати) голосом ("Ідеш собі один чи ріллею, чи озиминою, чи бур'янами і "витоптуєш" зайця, який, як відомо, вдень лежить і відпочиває..."; "Полюють зайців в основному трьо­ма способами: з-підйому, з-під собак-гончаків і на засідах"; "Коли такі собаки [собаки-гончаки] є, їх пускають у лісок чи в байрак, вони біжать, підіймають зайця і "голосом " його гонять").

У гуцульських, бойківських та частині буковинських і закарпат­ських говірок побутує лісорубська фразеологія, найчастіше дієслів­на: гонити дараби "вести плоти", кёгнути бервенд хрестом "тягну­ти колоду на спеціальному пристрої*", брати палуга (пал 'уга) "під-діти важелем під колоду й підняти його разом з колодою", убивати смереку (йалиц У) "звалювати дерево, ударяючи його іншим, якщо воно, падаючи, за щось зачепилось" [157: 155—157; 300: 19]. В. Ча­баненко повідомляє про нижньонаддніпрянські рибальські про­фесіоналізме іти кдйлом "іти косяком, масово потрапляючи в сітку (про рибу)", зв 'язать на лук 'яна "нашвидкуруч затягти дірку в сітці під час лову риби", піймать циганку "нічого не піймати". Місцеві умови господарювання з необхідністю сприяли й витворенню лоц­манських професійних (можливо, і жаргонних) висловів, які В. Ча­баненко увів до фразеологічного словника: брать на лоб 'яка "ви­рівнювати пліт за допомогою довгої жердини", видраювати плита "вирівнювати пліт", іти впряму "пливти одинокою баркою (без су­проводу каравану) через пороги" [322]. Окремі з них узяті уклада­чем з праць О. Афанасьєва-Чужбинського "Поездка в Южную Рос­сию: Очерки Днепра" (1893), Н. Нікуліної "Лексика лісосплавного лоцманського промислу на дніпровських порогах" (1972). Такі сло­восполуки вживаються майже виключно в професійному мовленні.

Можна виокремити професійну фразеологію й жаргон гірників Донбасу, властиві шахтарям і деякою мірою їхньому оточенню. 74 ³ них наведено у "Фразеологічному словнику східнослобожанських і степових говірок Донбасу" (2002) В. Ужченка та Д. Ужченка, у

273

Розділу

публікаціях дослідників мовлення гірників. Серед них — вислови різного ступеня фразеологізації, переважна частина яких групуєть­ся навколо стрижневих слів шахта, терикон, пласт, штрек, прохід-ник та ін. Наприклад: як із шахти (лави) виліз "дуже брудний"; "Школу закінчив, а таке що ні в шахту ні в Красну Армію", тобто "ні до чого не здатний"; з-під терикона (хто) "дуже брудний"; звалити­ся з терикона "не розуміти очевидного"; на териконі картоплю са­дити (саджати) "десь пропасти, довго не повертатися"; лякати (полякати) штрек, гірн., жарг. "блювати"; штрек поцілувати, гірн. "загинути або одержати професійну хворобу в шахті". На основі ка­ламбурного обігрування слів проходити (мимо) і терміна прохідник "робітник, який здійснює проходку в шахті" постало ірон. прохід­ник мимо шахти — за зразком іронічних висловів з місцевими ой-конімами (прохідник по Перевальську), з локалізмами (прохідник по кварталу). Назва дерев'яної затяжки для кріплення лави —розпил (коли деревину завдовжки 1—2 метри розпилюють, виходить роз­пил) — увійшла до жаргонного вислову розпилом по голові торох-нутий "дурнуватий" ("Не лізь до нього, він у нас розпилом по голові торохнутий"), що добре вписується в активну в ареалі структурно-семантичну модель "прибитий + якимсь предметом + [по голові] = = психічно ненормальний" (прибитий пустим мішком по голові, стукнутий лопатою по голові, прибитий чувалом з-за вугла); також ФО сушити (гріти) розпили [спиною] "ледарювати". Див. ще порів­няння як розпил "дуже худий" (с. Єсаулівка Антрацитівського р-ну, с Павлівка Свердловського р-ну на Луганщині) — за аналогією до загальновживаного як дошка [303; 172: 81—84].

Примітно, що брак ненормативних мовних одиниць української мови починає одержувати лексикографічну розробку. У кінці XX ст. побачили світ дві праці: "Словник жаргону злочинців" (1996) О. По-повченка і "Перший словник українського молодіжного сленгу" (1999) С. Пиркало. До нещодавно опублікованого "Короткого слов­ника жаргонної лексики української мови" (2003) Л. Ставицької увійшло й 650 стійких словосполучень, серед яких немало і власне фразеологізмів, як-от: жрм. вставити диню (кому) "вилаяти, покар­тати когось", мол. вставити пейджер, крим. втирати окуляри (ко­му) "обдурювати когось", пор. мікрогрупу з опорним словом вухо: мол., несхвал. висіти на вухах (у кого) "набридати комусь розмова­ми, проханнями", крим. вуха нагострити "відчути небезпеку",

274

Позалітературна фразеологія

Крим., жрм. "про сильне бажання палити", Крим, вухо давити "спа­ти", крим. дати по вухах (кому) "позбавити когось злодійського звання", жрм. перемкнуло між: вухами (в кого) "хтось говорить дур­ниці", жрм. поставити / ставити / на вуха (кого) "побити, бити когось" [268]. Проте гірницькі жаргонізми зустрічаються тут рідко (давати гусака "вручати шахтарям гроші за те, що за домовленістю з адміністрацією вони перевиконали денну норму видобутку вугіл­ля"), а висловів зі словами шахта, лава, штрек, терикон тощо у словнику жаргонної лексики взагалі не знаходимо, хоч інші висло­ви, особливо з жаргонізованої розмовної мови, помічені скорочен­ням "ФССГД" ("Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу" В. Ужченка та Д. Ужченка) (жрм. упас-ти на мороз "прикинутись нетямущим", жрм. твій номер шостий "не втручайся у справи інших", жрм. шнурки погладити "не поспі­шати або й не думати про якусь дію", свиняча вода "горілка" та ін.), представлені досить широко.

За умов, коли відчувається брак словників жаргонної та арго­тичної лексики й фразеології, відставання української жаргонології (див. хоча б студії на матеріалі російської мови, зокрема праці X. Вальтера, В. Єлістратова, М. Грачова, В. Мокієнка, Т. Нікітіної та ін. — авторів тлумачних одномовних, перекладних двомовних та історико-етимологічних словників), недостатня репрезентація України у світовому культурному просторі (проте згадаймо блис­кучі праці емігрантів — жаргонолога О. Горбача, ще раніше Б. Ларі-на, підготовлений до друку Й. Дзендзелівським "Словарець бурса­цького говору" Костя Широцького, який містить і ФО битва з ка-бардою "сутичка бурсаків з міщанами", веселими ногами "п'яними ногами", злохудджна душа "безпутний", капусту різати "скакати в гречку", постоли морщити "нудно балакати, оповідати" та ін. [75: 167—206]), важливість знань жаргонів та арго в діахронії (напри­клад, для етимологічних студій), неймовірний наступ субстандарт-ної лексики на усталені форми мовного вираження, семантико-емо-ційні потенції цього мовного виражального засобу (Ю. Андрухович, Б. Жолдак, О. Забужко, Л. Подерв'янський та ін.), стане зрозумілою гостра потреба і в розробці вузькоспеціальних професійних висло­вів, і жаргонів чи жаргонізованих розмовних висловів окремих про­фесійних або соціальних груп.

275

Розділ 13

КУЛЬТУРНО-НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ В УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ

Практично незаперечною є теза, що фразеологія — найбільш са­мобутнє явище; що вона характеризується "найбільшим ступенем екстралінгвістичності", а в жодній галузі мови "немає стільки екс­тралінгвістичного, як у фразеології" [229: 84, 81]; що поряд з лекси­кою вона є єдиною ділянкою мовних явищ, де зміст культури відби­вається "більш чи менш безпосередньо" [210: 208]. Навіть у фразе-мах, де етнокультурне наповнення втрачається, у народній пам'яті залишається їх традиційна "українськість" [124: 218].