§ 15. Функціональна класифікація

Для усного монологічного мовлення Д. Баранник запропонував функціональну класифікацію, виділивши п'ять основних груп: 1) фразеологічні метафори народного характеру: брати в шори, пасти задніх, хитрий як лисиця (ідіоми, приказки); 2) фразеологічні метафори літературного характеру: аннібалова клятва, троянди й виноград (крилаті метафоричні словосполучення); 3) фразеологічні образні узагальнення народного характеру: який Сава, така й слава (прислів'я); 4) фразеологічні образні узагальнення літературного характеру: бути чи не бути, не той тепер Миргород (крилаті син­таксично закінчені одиниці) і 5) специфічно жанрова фразеологія: що й треба було довести (стабільні "робочі" формули). Ці групи, додає автор, будуть одночасно й систематизацією фразеологізмів "за особливостями сприймання їх в усному монологічному мовлен­ні" [17: 34—38].

Класифікацію у функціональному аспекті запропонував також С. Гаврин, виділивши шість основних типів: 1) образно-виразні стій­кі сполуки, куди належать метафоричні одиниці (пустити червоно­го півня) або сполуки з метафоричними компонентами (яблуко не­згоди), усталені порівняння (берегти як зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи й літоти (гарматою не проб'єш), тав­тологічні сполуки (ливомлити), сполуки, утворені на основі поетич­ного синтаксису (правда — добре, а щастя — краще); 2) еліптичні сполуки (сказано — зроблено); 3) термінологічні фразеологізми (річ У собі, колінчастий вал); 4) афористичні фразеологізми (друзі пізна­ються в біді); 5) контекстологічні сполуки (ті, що у В. Виноградова названі фразеологічними сполученнями); 6) ідіоми — стійкі слово-

127

Розділ^

сполучення із втраченою внутрішньою формою (собаку з'їсти). Така класифікація вказує, на думку автора, на ті функції, які фразео­логізми відіграють у мовленні: стійкі сполуки виконують образно-виразову й одночасно емоційно-експресивну функції; еліптичні сполуки лаконізують мову; термінологічні фразеологізми забезпе­чують точність; афористичні — вносять у мовлення перлини народ­но-авторської думки; контекстологічні сполуки полегшують кон­струювання мовлення.

128

Розділ 7

ГРАМАТИЧНА СТРУКТУРА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

Як уже зазначалося, проблема систематизації фразеологічного матеріалу, його класифікації постійно перебуває в полі зору мово-знаців. Дифузність фразеологічного значення, різноструктурність, семантична редукція компонентів ФО ускладнюють вибір основи для їх класифікації. В. Виноградов розподілив фразеологізми на групи за ступенем єдності компонентів. Однак для ФО властиві й інші характеристики. Вона виконує певну синтаксичну функцію, поєднується з іншими членами речення, може виражати часомо-дальні, просторові відношення, тобто є елементом граматичної си­стеми. Серед структурно-граматичних типів називають різні семан-тико-граматичні групи фразеологізмів: ФО, організовані за моделлю сурядних словосполучень (ні сном ні духом, ні холодно ні жарко, вогнем іменем) і підрядних словосполучень (виточити кров (з кого), на місяць вити). Окремо можна навати сполучення повнозначного й службового слів (в курсі, не в ладах, під масть, з молотка). До фразеологічного фонду належить немало фразеологізмів зі структу­рою речення (копійка в кишеню пливе, світ зав'язується (кому), пор. безособове [аж] із горла лізе "хтось дуже багатий")- Л. Скрип­ник, аналізуючи ФО в синхронному плані, виділяє два "граматико-структурні класи": 1) ФО, організовані за моделлю словосполучен-

5 7-254 129

Розділ 7

ня (рідше — речення), семантико-структурною особливістю яких є співвідносність із окремим словом і функціонування в ролі члена речення (в О. Бабкіна це — лексичні ідіоми): стріляний горобець, упадати в око, на всі заставки і 2) ФО — фрази, організовані як прості або складні речення [246: 23]. Проте це швидше семантико-структурний і функціональний розподіли, ніж граматико-структур-ний.