§ 34. Функціонально-стильові розряди фразеологізмів

Основними функціонально-стильовими розрядами фрезеологіз-мів є розмовні, просторічні, фольклорні й книжні.

До розмовних належать літературні, дещо знижені фразеологіз­ми, властиві переважно усному мовленню. Вони становлять най-

246

Стилістика і конотація українських фразеологізмів

більшу частину всього загальномовного фразеологічного фонду (саме тому в словниках біля них немає позначки "розм.") і характе­ризуються повсякденністю, буденністю. Розмовні фразеологізми найчастіше використовуються в побутовому невимушеному спіл­куванні, у художній літературі, пожвавлюючи діалоги, надаючи ав­торській оповіді гнучкості. Генетично вони передусім пов'язані з фразеологізацією перемінних словосполучень чи речень насампе­ред побутового характеру: на капусту бити, за комір не капає, по­рожня кишеня, ще й кіт не валявся, воду варити, ні в які ворота не лізе\ пор. ФО усного мовлення: баляндраси точити, ляси точити, молоти язиком, правити теревені Подібні мовні звороти, зокрема селян, Л. Блумфілд називав "поетичними". їм властиве негрубе емоційно-експресивне забарвлення, вираження іронії, жарту, фамі­льярності.

Серед розмовних фразеологізмів виділяються три підгрупи: лі­тературно-розмовні {мліти душею, як холодною водою облитий), ужитково-розмовні (від рук відбитися, не промах) і фамільярно-розмовні (гострити зуби (на кого), ні бум-бум). До першої підгрупи належать ФО тільки з літературними компонентами, а використову­ються вони переважно в авторському мовленні. Ужитково-розмовні вислови у своєму складі мають розмовне або літературне слово з розмовним значенням (бити байдики, душа в душу) і вживаються як в авторському мовленні, так і в мові персонажів. Фамільярно-роз­мовними ФО найчастіше послуговуються в грубувато-невимуше­ному діалогічному мовленні.

Уживання розмовних фразеологізмів (хоч у петлю (у зашморг) лізь, хоч коники ліпи (з чого), у голові замакітрилося) свідчить про безпосередність мовлення, неофіційність стосунків між мовцями: " — Та мене ж, мамо, хвалити Бога, ніхто не об їхав білим конем, — сказала дочка, — але, мамо, сказати по щирій правді, моїх женихів хоч по сім за цибулю продавай на богуславському ярмарку, та й то ніхто не купить"; "Балабуха був червоний, наче пікся на жару"; " — 3 тієї горбатої — роботи, як з цапа молока, — сказала сваха, — вона тільки хліб дурно збавлятиме" (І. Нечуй-Левицький). При цьо­му розмовність ФО звичайно суміщається з їх найрізноманітніши­ми стилістичними характеристиками. Так, вислів як з цапа молока можна кваліфікувати як розмовний, експресивно-оцінний, несхваль­ний та іронічний, а вираз хліб дурно збавляти — як розмовний, екс-

247

Розділ^

пресивно-оцінний, несхвальний. Нерідко вони мотивовані, вирізня­ються яскравою предметною образністю, містять в основі денотата живу метафору, як-от: мазати медом по губах (кого) "говорити ко­мусь що-небудь приємне", молодість грає (у кого) "хтось дуже енергійний", мороз хапає за плечі (кого) "комусь стає неприємно". Нерідко метафора пов'язана з рослинним (уже й мох поріс (на кому) "хтось дуже постарів") чи тваринним (ловити рибку (в чому) "на­живатися") світом. Значна частина їх семантично й евфонічно об­роблена в процесі вживання. Скажімо, аналізована група ФО міс­тить римовані елементи (траплятися з маком і таком), антитезні зіставлення (молодий, та ранній), тавтологічні утворення (свиня свинею), алогічні конструкції (сім п 'ятниць на тиждень (у кого)). Серед них часто трапляються парні сполучення зі сполучником "і", "то", заперечною часткою "не", з підсилювальною часткою "хоч" (вздовж: і впоперек то тут то там, і не кажи, хоч би що). Стиліс­тично виразні й усномовні порівняння: як за себе кидати, що горо-хом об стінку, (висіти) як на кілку, (бідний) як той мак начетверо.

Для розмовних фразеологізмів — (схожий) як макогін на ночви, макітра зварила (у кого), одна нога тут, а друга там тощо — зни­жений стилістичний план є семантичною ознакою.

Серед усіх функціонально-стилістичних груп просторічні фра­зеологізми — найбільш знижена частина всього ідіоматичного за­пасу (квацати дьогтем (кого), аж із горла лізе (в кого), якої бісової матері, лайл.). Як і розмовні, вони вживаються в усному мовленні або в художній літературі, звичайно в мові персонажів. Особлива стилістична зниженість добре помітна при зіставленні нейтральних компонентів ФО з різко зниженими, грубими, а то й вульгарними чи лайливими: не лізе в рот (розм.) — не лізе в пельку (прост.) (пор. нейтральне рот і вульгарне пелька), див. і все гніздо зі стрижневим різко зниженим словом пелька: дерти пельку, залляти пельку, неси­та пелька, роззявляти пельки (на кого), на всю пельку ("Вдома вона кричала й репетувала на всю пельку: там вона забувала, що вона свята та божа...", І. Нечуй-Левицький). Розмовне витріщити очі помітно протиставлене фразеологічним просторічним висловам з компонентом баньки (вульг.): " — Чого ви, братця, так баньки по­витріщали!" (Є. Гребінка); "Він [цар] вилупив баньки з лоба — і все затрусилось" (Т. Шевченко); баньки повилазили, видерти баньки, ви­валити баньки, втирати баньки.

248

Стилістика і конотація українських фразеологізмів

Просторічні фразеологізми (дути морду, пиндючити морду) до­сить часто або містять компоненти з позначками "вульг." (морда), "зневажл." (пика), або самі вживаються з ремарками, напр., "грубо" (наїсти черево, наїсти пику).

В усному мовленні, у художній прозі кінця XX ст. широко пред­ставлена традиційна й нетрадиційна стилістично знижена розмов­но-просторічна, розмовно-побутова та емоційно-експресивна фра­зеологія різних соціальних прошарків сучасного міста, особливо в мовленні молоді, що становить мікрословник лайливих та жаргон­них слів і не фіксується як стилістично маркована в "Словнику укра­їнської мови" (хтось з прибабахом, не пудрити мізків, поїхати міз-ками, хрін собачий, шлангом прикинутись, косити від армії). Роз­мовно-просторічний вибух у художній літературі 90-х, вважає Л. Ставицька, виник "як протест проти фальшивої сомнамбулічної масової свідомості з усіма її міфами, табу і тотемами". Використан­ня знижених, грубих мовних засобів "можна вважати стилістично вмотивованим" з огляду на те, що така лексика (= фразеологія) "від­дзеркалює мовну особистість молодої людини" [307: 154—155].

Фольклорні фразеологізми забарвлені емоційністю небуден­ності й належать і за походженням, і за вживанням до народнопое­тичної сфери: казка про сірого бичка, скоро казка мовиться, три-дев 'яте царство, за тридев'ять (за тридесять) земель, з тридев'я­тої землі, красна дівиця, залишити ріжки та ніжки, за царя Хмеля (Томка, Панька), летіти нижче неба, вище землі, під меч пустити, накласти головою, ні слуху ні духу, молочні ріки та киселеві береги, медові та молочні ріки, живуща вода, тримати за хвіст жар-пти­цю, лишенько напало (на кого) (відшарування з казок), на ясні зорі, на тихі води, світа не видати, у вічі не видати, як билина в полі ("Ой, одна я, одна, Як билинонька в полГ) (тісно пов'язані з народ­ними думами й піснями), тавтологізми (чужа чужина). Можлива й детальніша градація. Серед фольклорно-казкових сполук залежно від місця й призначення в розповіді можна, наприклад, указати на початкові (жив собі чоловік, був собі цар та цариця), внутрішні (хатка на курячій ніжці, не по днях, а по часах) і кінцеві формули (вам казка, а мені бубликів в 'язка).

Книжні фразеологізми використовуються в наукових і публі­цистичних текстах, у художніх творах і трапляються значно рідше. Наприклад, у великому академічному Словникові фразеологізмів

249

Розділяй

української мови з 62 ФО зі стрижневим словом на букву "Ц" їх лише три — цар (князь) тьми, царство пітьми (тьми, мли), цар-ство тіней — кваліфіковані як книжні; з 34 виразів, зафіксованих на букву "Я", лише один —яблуко розбрату (чвар); а з 300 на букву "Б", з 79 на букву "Ш" і 38 на букву ''Ж" немає жодного.

До літературних запозичень належать вирази біла ворона, буря в склянці води, вовки в овечих шкурах, золота середина, пальма першо­сті; до книжних — насамперед запозичення з грецької міфології, біблійних легенд, зі старослов'янської та європейських мов: альма матер, альфа і омега, від альфи до омеги, добрий геній (чий, кого, чого), наріжний камінь (чого), мертвий капітач, до грецьких ка­ленд, лаври Герострата, фіговий листок, лицар без страху й дога­ни, лицар печального (сумного) образу, проскрустове ложе, да-моклівмеч, езопівська мова. На книжні стилі розраховані фразеоло­гізми проходити червоною ниткою, вічна пам 'ять, нитка Аріадни, камінь спотикання, притча во язицех, випити гірку, випити чашу до дна ("Сотні, тисячі нещасних [утікачів] попадалися до рук коза­кам — мусили випити гірку до краю", М. Коцюбинський). Вони вживаються для створення урочистості, піднесеності мовлення.