logo search
Uzhchenko

§ 47. Моделювання як метод етимологізації фразеологізмів

Чи не найбільший ефект на сьогодні при етимологізації фразео­логізмів дає органічне поєднання методів, зокрема, лінгвістичних (використання структурно-семантичної моделі) з аналізом екстра­лінгвістичного, етнографічного матеріалу. Проте сам характер ФО, а також доступний для дослідника матеріал спричинюють різне співвідношення між використанням цих двох засобів етимологізу­вання різною мірою "затемнених" ФО. При етимологізації ФО перш за все "необхідно віддавати повну перевагу матеріалу діалектному перед матеріалом літературним" [285: 277]. Ось чому важливе при­збирування й інтерпретація ареальних фразеологізмів.

Добре може прислужитися, наприклад, структурно-семантична модель "покласти + зуби + назва місця, куди кладуть зуби = голоду­вати, жити бідно, не мати харчів": "Бо що те панське жалування: сьогодні воно сяк-так годує тебе, а завтра, схоче пан, і покладеш зуби на полицю..." (М. Стельмах), закинути зуби на полицю. Напри­клад, М. Міхельсон твердив, що зуби (зуб'я) кладуть на полицю, коли нічого прясти, роботи немає — доводиться голодувати. Про це пише й білоруський дослідник А. Аксамітов: вислів зубы на паліцу класці (біл.) належить до тих виразів, що постали "з професійних діалектів зі своєю спеціальною лексикою" [2: 194]. Однак численні вислови, які наповнюють названу модель, спростовують "виробни­чу" етимологію названої ФО. Так, до складу прислів'я голод не тітка, зуби на мисник не покладеш входить варіант покласти зуби

380

Етимологічний аналіз української фразеології

на мисник. Навряд чи, щоб поряд з посудом клали гребінку із зубця­ми для чесання пряжі. Українські лемки в Словаччині знають вислів завісити зуби на клйнец [36: 60]. На Поділлі відомі варіанти зуби на комин закинути й уживане в літературній мові зуби на полицю заки­нути [79: 149]. Нами на території Донбасу на Луганщині (схід-нослобожанські й східностепові говірки) записані такі репрезентан­ти моделі: зуби на камін (на комин) закинути (класти), "Ми вже давно зуби на камін закинули" (с. Ями Троїцького р-ну), зуби на камінь закинути (м. Старобільськ), зуби на піч закинути (класти) (м. Перевальськ), зуби покласти в тумбочку (на підвіконня) (м. Крас­ний Луч). Про те, що тут ідеться саме про справжні зуби (а не зуби гребінки), для яких "немає роботи" і їх треба "закинути", "поклас­ти", свідчать і вислови інших слов'янських мов, зокрема рос. діал. (курськ.) класть зубы на грядку [28: 98], пол. гфу па grzqde zalozyl ("він поклав зуби на жердину"), zalozyc іфу па kolek ("покласти зуби на кілок"), powies гфу па kolku ("повісь зуби на кілочок") [346, III: 837]; кашуб. Ьгё/ё vevesec па plot, доел, "живіт повісити на тин", kaldun па plot vevesec {kaldun "живіт") [350, І: 77; 350, II: 123]; чес. muze sipovesit hubu па hfebicek, доел, "повісити рот на гвіздок". Інформант із с. Свистунівки Сватівського р-ну на Луганщині пові­домляє про варіант язик на полку (класти) (" — Ти чому не заготов­ляєш на зиму. Що будеш робити? Язик на полку і все?"). У всіх ви­падках тут ідеться або про місця, куди звичайно "зуби для чесання пряжі не кладуть", або про ті частини тіла, які не потрібні, коли ні­чого їсти. А це можливе тільки тоді, коли жартівливо мовиться про зуби людини. Особливо показові порівняльні (допустові) вислови на зразок хоч зуби на полицю клади ("Іще раз вона спече коржі, а тоді хоч зуби клади на полицю", С Чорнобривець); пол. choc zqby wbij w scianq, досл. "хоч зуби забий у стіну", chocby zqby па stole kladz, досл. "хоч зуби на стіл клади", chocbys zqby па police polozyl ("хоч би зуби на полицю поклав"), bieda choc zqby па policy poloz ( "таке горе, хоч зуби на полицю клади") [346, III: 837]. Білоруський Дослідник І. Лепешев взагалі припускає, що спочатку була порів­няльно-допустова конструкція з хоч (хоць зубы на паліцу кладзі), а потім вислів "став уживатися без хоць" [144: 62].

Широкий, загальнослов'янський ареал ФО зуби на полицю клас-ти, пор. ще: с.-х. ставити (метнути) зубе на полицу ("покласти 3Уби на полицю"), метнути (o6jecumu) зубе о клин ("покласти, пові-

381

__^озді/Мб

сити зуби на клинок") [344: 794—795], варіанти, що називають міс* ця, куди звичайно "зуби для чесання" пряжі не кладуть, ряд сома* тичних паралелей з компонентами живіт, рот, язик тощо, характе­ристичність допустових конструкцій свідчать про те, що перед нами "давній слов'янський фразеологічний каламбур" (О. Мокієнко), гі­перболічний, жартівливий образ — коли немає чого їсти, то немає й "заняття зубам", а тому "хоч клади їх на полицю" (І. Лепешев).

Зі словом шори Словник української мови [260] подає три ви­слови — брати в шори (кого), тримати себе в шорах і ходити в шорах. У додатку-словничку до "Граматики малоросійського наріч­чя" О. Павловського та "Словарі" Б. Грінченка знаходимо ще ФО убрати в шори "обдурити" (пор. у приказці стали думать та га­дать, як би в шори убрать, а самим десь дальше помандруватись у Номисовій збірці), у ФСУМі — тільки брати в шори, що свідчить про затемнення їхньої мотивації, архаїзацію й вихід з активного вжитку таких висловів. Оскільки шорами називалася не тільки "ре­мінна кінська упряж", "кінська збруя" (С. Караванський), а й "бо­кові щитки на вуздечці, прикріплені біля очей коня для того, щоб він не лякався", деякі дослідники (М. Шанський, А. Зимін, В. Філіп-пов) вважають, що саме значення "щітки на вуздечці" й лягло в основу виразів. Гадаємо, що це можливе для ФО зашореиі очі (в кого). Для названих вище, проте, вірогіднішим видається значення "кінської упряжі", оскільки ідею "неволі, зв'язаності" краще пере­дає більшість з наведених висловів та фразеологізми з подібною структурою й семантикою, як-от: брати в шенкелі (стискати боки коня шенкелями і тим підкоряти його своїй волі), тримати в віж­ках кого, гал. держи остро в віжках (І. Франко), лемк. тримати як копівлщах кого (ліці — "віжки"), кашуб. tremac kogos krotko v leckax (lecka — "шнур, довгий ремінь") [350, II: 342]; " — У мене серце одхідливе, але хлопа завжди треба держати в трензелях..." (М. Ста-рицький), де трензелі — "вуздечка з вудилами". Як бачимо, різно­манітна кінська упряж (шенкелі, віжки, довгий ремінь, вуздечка з вудилами, трензелі) виходять далеко за межі тільки "бокових щит­ків на вуздечці" [297: 269—270]. "Узяти в шори" означає "запрягти коня", "накласти на нього збрую". Запрягання коня — це образ, який дуже легко перенести й на людські стосунки [106: 149].

Значною мірою втрачена мотивація ФО [і] комар носа не підто­чить "не буде до чого причепитися, прискіпатися", "Подобається

382

Етимологічний аналіз української фразеології

це мені чи ні, а якщо треба його зробити — зроблю так, що й комар носа не підточить" (І. Григурко); "Документи натуральні, комар носа не підточить" (М. Тарновський). Названий вислів був об'єктом уваги Ф. Буслаєва, В. Вакурова, І. Лепешева, В. Мокієнка, М. Шан-ського. Звернімося до народного мовлення. Погляньмо на два опор­ні повнозначні компоненти ФО — "комариний ніс" і "підточити", фразеологізми в такому складі (а також щоб комар носа не підто­чив) фіксують основні українські фразеологічні словники [317; 262; 290; 305; 260]; уживають їх В. Большак, А. Головко, Є. Гуцало, М. Рудь, Н. Тихий, Ю. Бедзик, В. Речмедін, М. Стельмах та ін.; зна­ходимо їх у збірниках паремій (під його й комар носа не підточить! [309: 375]). Подібні варіанти функціонують і в інших східносло­в'янських мовах та діалектах: рос. комар носа не подточит, дон. комар (комарь) носа (носом) не падденет [252, III: 22], новг. комару носа не подтюкарить (О. Івашко); біл. камар носа не падточыць (непадсуне) [143: 185].

Проте в Лесі Українки знаходимо муха не підточить носа, пор.: "Тепер, Оксано, нам треба стерегтися так, щоб муха не підточила носа, як то кажуть" ("Бояриня"). Український і російський мовозна­вець М. Дикарєв (Дикарів) записує на Воронежчині місцеве нильзя варабйинава носа падвесьть "про сховані у воду кінці". Звернімо увагу, що хоч і йдеться про різні "носи" (комарині, мушині, го­роб'ячі), але всі вони "тоненькі". За цією семою постають і вислови хоч і дещо з іншим компонентним складом, але фактично тотожні за схемою становлення. [І] голки не підсунеш — такий еквівалент до російського иголки не подточить (не подпустить) знаходимо в словнику І. Виргана та М. Пилинської [45: 360]. Пор. також: "Але все повинно пройти чисто — голки не підточиш" (Г. Брянцев); "Прийшли; стали у дворі коло ґанку — повнісінький двір, нігде гол-ки просунути.." (Панас Мирний).

Таким чином, на основі наведених прикладів про етимологію аналізованого фразеологізму можна так уявити його загальну схему становлення: щось так щільно підігнано (дошки, колоди, камені), Що між ними (під них) не можна підточити (просунути, підлізти, підвести) навіть комариного (мушиного, гороб'ячого) носа чи гол­ки. Прояснюється й структурно-семантична модель, за якою утво­рений вислів комар носа не підсуне: "комар та ін. + носа (голку та

383

_Розді/П6

ін.) + не підточить (не підсуне та ін.) + під що (у що, між чим) = = неможливо знайти жодної хиби в чому-небудь".

Спільний для східнослов'янських мов фразелогізм [і] водою не розлити (не розілляти) (кого) означає "жити дружно, не розлучити не роз'єднати кого-н.": "Перепелиця та Алі Таскиров стали друзя­ми — водою не розіллєш" (І. Стадник); "нерозлучні, дружні": "Отакі подруги були — водою не розлити" (А. Головко) [317]; "міцний, щирий, приязний (про стосунки, почуття)": "У Фальцфейнів з Аме­рикою давня любов. Водою не розіллєш" (О. Гончар).

Був ефективний спосіб "розливати" водою тварин, наприклад биків або собак. У М. Коцюбинського знайдемо один з таких описів: "Вони [павлівці] із завмиранням серця спостерігали, як собаки рвуть одна одну... Інколи доводилося розбороняти водою" ("Світло і тіні російського життя"). Розливали й людей, про що нагадує нам Панас Мирний у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?": "Онисько і собі не дякує Василеві. Не раз і за чуби бралися. Якби люди не роз­лили, то, може б, обидва без голови осталися на батьківськім дворі". Власне, така сама і форма хоч водою розливай (кого) "не можна спи­нити в сварці, бійці і т. ін.": "Біда з ними. Читають, а тоді як заве­дуться, так хоч водою розливай" (Григорій Тютюнник). На шлях становлення й розвитку ФО [і] водою не розлити (кого) вказують інші форми й вислови, утворені за структурно-семантичною мо­деллю "кого + чимось + не роз'єднати (не розлучити, не розвести)": "Дружили ми з ним — водою не розлити" (А. Головко); діал. буков.: "У них така люба, шо водов ни розлити" [160, IV: 41]. Подальшим структурно-семантичним розвитком фразеологізму не розлий вода [260, І: 716] стала лексикалізація його компонентів — об'єднання двох основ в один складний іменник: "Були ж подруги — нерозлий­вода. Ніяких між ними секретів, ні найменших таємниць" (Ю. Бе-дзик); "І ось ці двоє нерозлийвода-розвідників пропали безвісти" (Ю. Збанацький) (як горицвіт, вернигора, вернидуб). Див. також вислови з іншим лексичним наповненням: "Вони між собою не розмита вода" [254, IV: 51], дещо віддалено — ані лопата, ані мо­тика їх не розлучить; нерозмийвода; вони не розмита вода [45: 118]. Ця ідея поєднання, єдності двох осіб, яких важко роз'єднати, посварити, простежується і в інших висловах східнослов'янських діалектів і мов: охт. / силою не розведеш [ВК], ссл., сет. палкою (дрючком) не розгониш (кого) (м. Лисичанськ, м. Кіровськ, с. Боб-

384

Етимологічний аналіз української фразеології

рикове Антрацитівського р-ну Луганської обл.; м. Торез Донецької обл.) [302: 135], віником не розметеш (кого) (м. Лисичанськ, м. Ста-робільськ, с Ями Троїцького р-ну Луганської обл.; м. Шахтарськ Донецької обл.) [302: 42]; рос. водой не разольёшь (кого-л.) [327: 29], водой не разлить, не разольёшь (кого) [45: 118], не разлей вода [316: 382]; "У них такая дружба, что топором не разрубишь" (М. Мі-хельсон); "Такие друзья, что схватятся, так колом не разворотишь" (В. Даль); біл. вадой неразліць (не разольешь) (каго) [282, IV: 607], не разлівада (хто з кім) [144: 98], вада не размые (каго) [145: 21], діал. их и цапом ни развядзёш [152: 14], тобто "і ціпом не розве­деш".

Отже, поєднання (близькість, зв'язок) двох тварин (людей) під час бійки (сварки), яких могли тільки розлити водою, стало образ­ною підосновою для фраземи [і] водою не розлити (не розіллєш) (кого), що пізніше розвинула енантіосемічне значення приязні міцно, щиро дружити, бути завжди разом. Саме такий шлях станов­лення вислову підтверджується численними літературними й діа­лектними реалізаціями однієї і тієї самої моделі в згаданих східно­слов'янських мовах і діалектах [296: 66—67].

Структурно-семантична модель допомагає прояснити похо­дження й іншої ФО вилами по воді писано "невідомо, як буде": "Казала Одарка, що чекає, але то, сину, ще по воді вилами писано" (М. Зарудний). Дехто з дослідників (М. Шанський) стверджує, що вислів вилами на воде (по воде) писано "власне російський", а вилы (рос.) "кола" (відоме в діалектах). Одним із видів гадання з вико­ристанням води було нібито кидання каміння у воду, спостерігання за утворюваними колами і їх перетинаннями та тлумачення цього [327: 27]. Наведену версію, пов'язану з гідромантією (гаданням на воді), повторюють і деякі інші дослідники.

Другу версію, міфологічну, відштовхуючись від звичаю, який описав знавець поетичних поглядів слов'ян на природу О. Афана­сьев, обстоює відомий фразеолог Ю. Гвоздарьов. Щоб водяник не розпочинав бешкету, від якого могла постраждати худоба, селяни замовляли його, креслячи на воді хрест ножем або косою. Ніж і коса були емблемами Перуна. Не виключено, що писання вилами по воді також пов'язане із забобоном і породжене цим звичаєм. Щодо зна­чення виразу "невідомо ще, буде так або ні", то воно могло з'явитися, Додає дослідник, як наслідок того, що заклинання не допомагали

13 7-254 385

Розді/гіб

справі [51: 26—27]. Заперечуючи цю гіпотезу, В. Мокієнко, зокре­ма, вказує: 1) вона (гіпотеза) аж ніяк не пов'язана з чимось недов­говічним; 2) вила, за міфотворчою символікою, певною мірою про­тиставлені ножу й косі, вони — зброя диявола, оскільки "нагадують один з його атрибутів — роги" [176: 102].

Нарешті, третя версія, пов'язана з цілком матеріальними реча­ми, — не залишати слідів на воді, коли пишеш вилами, — цілком узгоджується з моделлю "(як) чим-небудь + по + "матеріал", на яко­му пишуть + писано = невідомо, як буде": "Ніби йому самому не видно, на кого зазіхає зазнайкуватий бригадир. Але це ще вилами по воді писано... У Тетяни вередлива вдача" (С. Добровольський) [317]; "Квартиру б вам однаково дали б, — завважив Байдачний... — Е, це ще вилами по воді писано..." (О. Лук'яненко) [305]. Пор. у Г. Квітки-Основ'яненка: "Я ж кажу, що наше сватання ще вилами писане". Діал. лемк. як бы вилами по воді написане было "сумнівно, чи здій­сниться" [36: 28], як пугою по воді [254, III: 497; 310, № 1783], на­карбував мов пугою по воді [254, II: 492], ссл., сет. [по воді] батогом писано (с. Великоцьк Міловського р-ну, м. Зимогір'я Слов'яно-сербського р-ну, м. Марківка Марківського р-ну Луганської обл.; с. Малоорлівка Шахтарського р-ну, м. Шахтарськ Донецької обл.) [302: 45]; рос. вилами по (на) воде писано, вилами по воде писан [316: 320]; біл. віламі па вадзе пісана [146, II: 187], діал. пугай па вадзе пісана [145: 60], грод. пісана як віламі па плоце [70: 154]; пол. tojeszcze па wodzie widlami pisano, widlami napisac, pisanymi galqzkq na wodzie, palcem na wodzie pisane, prqtkiem napiaskupisane [346, II: 940—941], тобто писане вилами, гілкою, пальцем, прутом на воді, на піску. Пор. ще: у кбмені записати [254, II: 79].

Приказка писати на воді "даремна праця", звертає увагу київсь­кий дослідник прототипів наших прислів'їв та приказок І. Тимо­шенко (1897), — була вживана ще в давніх греків (Софокл, Плавт, Лукіан), у римлянина Катулла. Пор. також у В. Даля {его слова на воде пиши "не надавай йому ніякого значення") [281: 42—43]. Оскільки подібні вислови є і в інших мовах — італ. scrivere su una pozza d'acqua ("писати на колодязі з водою"), write in (on) water, чес. psdt do vody, psat na vode nekomu [352: 424—425], пол. pisac na wodzie, tojeszcze na wodzie pisano, jakby na wodzie pisal [346, II: 940] — як і в сучасній українській ("Кинь свої розмови, вітре, Наче пишеш по водГ, П. Сингаївський), можна погодитися, що цей вислів упи-

386

Етимологічний аналіз української фразеології

сується в давню модель. У багатьох мовах зафіксовані й інші варіан­ти, наприклад, у польській: piszecie jakby па wietrze, jako pismo па sniegu, па piasku pisane, па lotnym piasku pisac; у французькій: etre ecrit sur le sable ("бути написаним на піску").

Наведені різномовні реалізації моделі й підказують смисловий метафоричний перехід: усе, що написано чимось предметним (ви­лами, гілкою, пальцем, прутом) на чомусь, що не залишає слідів (на воді, піску, снігові, вітрі, у комині тощо), швидко щезає, непомітне, непевне, ненадійне [301: 85—86].

Подальшим розвитком дещо притіненого образу є варіанти з на­рощенням: се ще вилами писано, а граблями скорожено (гребено) [310, № 6821]; біл. грод. відомі пісана [качаргою мазана] [70: 36].

Моделювання як прийом етимологізування фразеологізмів активно використовує багато вчених — М. Толстой, В. Мокієнко, А. Івченко, В. Коваль, О. Бірих, М. Олійник та ін.