§ 12. Антонімія фразеологічних одиниць

Антонімія належить до семантичних універсалів проте фразео­логічна антонімія, на відміну від лексичної, на сьогодні вивчена значно менше. Певну увагу українським фразеологічним антонімам приділяли Л. Авксентьев, Н. Бабич, Н. Бобух, В. Калашник, Ж. Ко-лоїз, Л. Скрипник. Складність дослідження фразеологічних анто­німів полягає в самій природі ФО, семантика яких, крім номінації явищ об'єктивної дійсності, включає емоційно-оцінний, конотатив­ний компонент, який важко вписати в конкретні семантичні межі.

Основними умовами антонімізаціїфразем В. Калашник та Ж. Ко-лоїз вважають протилежність значення, наявність семантичної опо­зиції "фразеологізм — фразеологізм" (власне фразеологічна ан­тонімія) і належність усталених сполук до знаків однієї логічної сутності [104: 4]. Іншими словами, фразеологічні антоніми — це щонайменше дві фразеологічні одиниці однієї смислової і логічної сутності з протилежним значенням. Вони позначають одне й те саме явище у різних аспектах, не заперечуючи його, а вказуючи на проти­лежність дії чи відмінності в якісній оцінці: будуть (вийдуть) люди (з кого) "хто-небудь досягне певного становища, сформується з по­зитивними якостями" — не буде пуття (з кого), остатися (бути) з пустими цеберками "залишитися нещасливим, зазнати невдачі" — перейти дорогу вповні: "Купались далі в золоті князі..." (Д. Пав-личко) — "Кожухи, свити погубили і з голоду в кулак трубили, така з ним лучилась пеня" (І. Котляревський); луг. діал. як з воску вико­паний "дуже схожий, подібний" — схожий як бульдог на носорога "зовсім не схожий", за версту (за верству) видно "дуже високий" — горобцю по кісточки "низький на зріст".

Фразеологічна антонімія включає структурно однотипні (ор­ганізовані за однаковими моделями) і неоднотипні (різноструктур-ні) ФО. Найвиразнішою ознакою однотипних фразеологічних ан­тонімів є наявність експліцитних лексичних антонімів як структур­но-семантичного стрижня надслівних мовних утворень: серце заго­ворило (чиє) "у кого-небудь пробудилося почуття кохання" — серце мовчить (чиє) "хто-небудь залишається байдужим до когось" {заго­ворило — мовчить), прокидається серце (чиє) — заснуло серце

114

Системні відношення у фразеології

(чиє), з такого ж тіста — з іншого тіста: "Лунала музика. Весіл­ля виходило з берегів" (В. Вільний) — "Скільки ще куль із-за рогу просвистить, поки все ввійде в береги" (О. Гончар). До однотипних звичайно відносять і семантично контрастні вислови з відсутньою лексичною антонімією, але які утворені за однією структурною мо­деллю: виграти бій — промазати справу, хоч у вухо бгай (клади) "дуже лагідний, покірний, податливий" — [хоч] кіл (кілок) на голові теши (кому) "уживається для підкреслення неможливості переко­нати вперту або нетямущу людину", гнути (згинати) коліна (шию) "виражати покірність; запобігати перед ким-небудь, підлещувати­ся" — дерти носа "пихато поводитися, чванитися, зазнаватися", вибитися з мочі — набратися сил, тертий калач — жовтороте пташеня.

Найпоширенішим виявом антонімічності ФО однотипних струк­тур вважають заперечення: протилежність їх семантики — у наяв­ності компонентів з префіксом не або ФО з часткою не. Наприклад, ФСУМ послідовно фіксує їх як антоніми: народитися під щасливою зіркою (зорею) "бути везучим, щасливим" — народитися під не­щасливою зіркою, стояти на вірному шляху — стояти на невірному шляху, стояти на правильній дорозі — стояти на неправильній до­розі, хоч пальцем торкнути — / пальцем не торкнути. Проте окремі дослідники заперечують антонімічність сполук типу до душі — не до душі, з руки — не з руки, вважаючи їх одним і тим самим фразео­логізмом, ужитим з часткою не і без неї, оскільки вона не є ком­понентом ФО й виконує заперечну функцію подібно до лексем (піду — не піду, мій — не мій) [147: 90]. Антонімічними ФО пропо­нується вважати вирази, в яких заперечна частка є компонентом фразеологізму, і — очевидно, похідні від них — сполуки зі ствер­джувальним значенням, подані в цій самій словниковій статті: не по зубах (кому, чиїх) "не під силу кому-небудь, не вистачає хисту" — по зубах, каші не звариш (з ким) "не домовитися, не дійти згоди" — зварити кашу [262: 273, 258]. Як бачимо, чіткої межі між цими ФО немає. Не викликає сумніву, наприклад, антонімічність фразем не мати хисту "не розумітися на чомусь" і мати кебету "розумітися на чомусь" [104: 168], однак протилежність їх семантики полягає виключно в наявності заперечної частки, оскільки немає відмін­ності у компонентному складі — лексеми хист і кебета — синоні­ми. Така невизначеність зумовлена нетотожністю лексичної і фра-

115

Розділ 5

зеологічної семантики, що виявляється в нарізнооформленості ФО, їх особливому способі подання об'єктивної дійсності.

Ще одна група фразеологічних антонімів однотипної структури включає ФО, до складу яких входять компоненти, що є лексичними антонімами: повна (набита і т. ін.) кишеня (у кого) — пустий гама­нець, сідати на свого коника (конька) — злазити з свого коника, є лій у голові (у кого, чиїй) — порожньо в голові, з 'явитися на горизон­ті — зникнути з горизонту, відчиняти двері (кому, перед ким) — зачиняти двері (кому, перед ким), власними руками — чужими ру­ками, птах низького польоту — птах високого польоту. Організу­ючим чинником контрастних відношень фразеологізмів є антоніми різних частин мови, як-от прислівники {гидко — любо): "Коли б вона була гарна, то мені не так було б жаль, а то ж така тобі погана, що й глянути гидко" (І. Нечуй-Левицький); "Зробив таку [хату], що любо оком глянуть: Що від садка, що збоку, що з фасаду" (О. Під-суха); прикметники (дурний — розумний): "Дурна голова не поли­сіє" (М. Номис); "Дуже він ...мені подобався, бо був добрий сусід і розумна голова" (І. Франко); дієслова (підійматися — падати): "Військовий суддя був уже радий, що догодив князеві, й одразу ж відчув, що його акції серед петербурзької знаті починають підійма­тися" (О. Добровольський); "Акції Івана Івановича, як глави сімей­ства, падали з кожним днем, і йому довелось діяти" (М. Білкун); іменники (балачка—мовчанка): "Ми, жінки, цікавіші од вас і не всі любимо тільки справляти балачку про квіти та вишивання" (І. Не­чуй-Левицький); "Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить —мов­чанку справляє" (Панас Мирний); займенники (цей — той): "Ще забила вона [Горпина] собі голову, що вже не побачить на цім світі сина" (Г. Григоренко); "Якби хто глянув на нього в ту пору, то, пев­но, подумав би, що то упир прийшов з того світу і от-от щезне, лише заспівають треті півні" (М. Коцюбинський); прийменники (за — проти): "Утремо ми запорожцям носа, як колись візьме наша, а поки що треба гладити за шерстю" (П. Куліш); "Це все він стри­же проти шерсті" (Укр. прислів'я). Пор. фразеологізми-антоніми у складі одного прислів'я: ранні пташки росу п'ють, а пізні — сліз­ки ллють.

Антонімом до вислову [і] не заманити калачем "не звабити, не спокусити кого-небудь ніякими принадами" виступає і ФО і кала­чем не виманити, і синонімічний йому не викурити і ладаном, що

116

Системні відношення у фразеології

свідчить про тісний зв'язок синонімічних і антонімічних відношень. Останній вираз є прикладомрізноструктурних ФО, протилежність семантики яких відповідає антонімічності їх лексичних синонімів: валитися від вітру "бути знесиленим, слабим" — кров з молоком "здоровий, рум'яний" (про людину та її обличчя) {слабкий — здоро­вий), аж іскри летять "дуже енергійно, завзято, докладаючи всіх зусиль" — як мокре (мерзле) горить "неохоче, абияк, погано роби­ти щось", [одні (самі)] кістки (кості) та шкіра "дуже худий" — аж шкіра репає, не втовпиться в шкіру "товстий", мозолити руки "важ­ко працювати" — не братися ні за холодну воду "ледарювати", з вибриком "робити щось охоче" — як за смертю "робити щось не­охоче", а також за тридев 'ять земель — під носом, не за горами, ні (аш, і) крихітки (крихти) — до біса, [і] кури не клюють — як кіт наплакав, одним миром мазані — не з нашої парафії, на вітер — мести до воріт, дивитися б не захотів — як лялечка, і конем не об "ідеш —мов жердина, хвіст собачий — ціни немає. Пор. ще: "Що з того, що тільки шістнадцять? Адже я не хвіст собачий — я хазяїн" (Ю. Збанацький) — "В тебе, Луко, голова — то й ціни їй немає" (Панас Мирний).

Нерідко вираз може бути антонімічним лише одному з членів синонімічного ряду, що відрізняються відтінками значення, або од­ному зі значень полісемантичного фразеологізму. Вирази як гриби після дощу і з усіх ніг "швидко" є синонімічними, проте ФО як чере­паха "повільно" буде антонімом лише другому, оскільки обидва вживаються на позначення швидкості руху, а перший — як гриби після дощу — означає швидкість росту чого-небудь. Вираз ні (ані) пройти ні (ані) проїхати вживається у двох значеннях: 1. "Про не­можливість проходу чи проїзду де-небудь (перев. про ґрунтову до­рогу в непогоду)" і 2. "Про велику кількість кого-, чого-небудь". Проте тільки в другому значенні він буде антонімічним ФО в обріз (кого, чого) "дуже мало когось, чогось".

Як і лексичні антоніми, у протилежних зв'язках найчастіше пере­бувають ФО, що вказують на якісні, кількісні, просторові або часові характеристики предметів, явищ, дій, ознак: 1) дивитися гидко — ні в казці сказати, ні пером описати, з горем пополам — як по маслу; "Призначають у середню школу пташа жовтороте, а потім бе­руться за голови..." (Ю. Збанацький) — "Абдулаєв був старий вовк, він знав — "язика" взяти нелегко" (Григорій Тютюнник); 2) / на

117

Розділ 5

воза не вбереш — як кіт наплакав, аж кишить — як у кота сліз; 3) за тридев 'ять земель — рукою подати; "На чолі полку мчить Тарас. Його вигляд страшний" (О. Довженко) — "Отож Віталій... став у хвості досить довгої черги" (І. Муратов); 4) / вдень і вночі — ні вдень ні вночі, за царя Панька — без року три дні.

Антонімічність ФО може виявлятися й у внутрішній їх струк­турі — "внутрішній антонімії*", яка передбачає опозицію "фразео­логізм — слово". Суть її полягає в антонімічності фразеологізму і супровідного слова, що є обов'язковим оточенням фразеологізму, таке слово необхідне для функціонування ФО та реалізації його зна­чення. Основою згаданих моделей (опозицій) є зіставлення конт­растних за семантикою явищ, протилежність буквального змісту й загальної семантики виразу. Прихована антонімія в таких структу­рах звичайно вживається для іронічної характеристики зображува­ного: "Потрібне воно [толокно] йому, як собаці п 'ята нога, — хмик­нув Левко, не знаючи, що й думати про пана..." (М. Стельмах); "Він так схожий на Гарібальді, як свиня на коня" (М. Стельмах); "[Охрім (до Гордія):] Чепурний, як свиня в дощ" (М. Кропивницький); "Я в цім ділі розбираюся приблизно так, як баран в аптеці" (Д. Міщен-ко); "Вишневецького він [дід] ненавидів, а польську панщину лю­бив, як собака цибулю" (І. Нечуй-Левицький). Внутрішня антонімія пов'язана з буквальним значенням, що вступає в опозицію з асоціа­ціями, які викликані переносним фразеологічним значенням. Вона властива як літературним фразеологічним зворотам {квапитися як свекор до пелюшок, заробив як Хома на вовні, спритний як ведмідь до горобців), так і численним діалектним, наприклад східноукраїн­ським фразеологічним одиницям, що вписуються в цілий ряд струк­турно-семантичних моделей: "потрібний + як + назва тварини + му­зичний інструмент = зовсім не потрібний": потрібний як бобику дзвінок, потрібний як зайцеві дзвоники, потрібний як зайцю гітара, потрібний як козі баян; "схожий + як + назва тварини + на + назва тварини = зовсім не схожий": схожий як бульдог на носорога, схо­жий як змій на їжа, схожий як півень на курку, схожий як свиня на їжа, схожий як свиня на кобилу, схожий як свиня на собаку, схожий як собака на кішку; "розбиратися (розумітися і т. ін.) + як + назва тварини + в + науках (релігійних книгах і т. ін.) = зовсім не розбира­тися": розбиратися як баран у Біблії, розбиратися як баран у книзі, розбиратися як баран у математиці, розбиратися як заєць в гео-

118

Системні відношення у фразеології

метри, розбиратися як їжак у математиці; "личити (пасувати і т. ін.) + як + назва тварини + елемент людського одягу = абсолютно не личити, не пасувати": личити як барану окуляри, личити як блосі кеди, личити як вороні намисто, личити як кобилі сережки, личити як козі вінок, личити як козі в картузі, личити як козі в спідниці, личити як козі в сарафані, личити як козі сережки.

Однак не всі ФО здатні вільно вступати в антонімічні зв'язки. Як правило, не антонімізуються перифрастичні ФО та вирази пере­важно із семантикою предметності на позначення конкретних дій чи явищ (альма матер, вовчий білет "документ про неблагонадій-ність", більмо на оці "перешкода", дев 'ятий вал, солом 'яна вдова, аїст приніс "про народження дитини", золоте весілля, Великий Віз, чорний ворон "машина, в яку забирають заарештованого"), тобто ті фразеологізми, лексичні відповідники яких не мають антонімів. Ті ж перифрази, в основі семантики яких лежить якісна оцінка, можуть мати антоніми: золотий вік — темна смуга, терновий вінок — лав­ровий вінок, зелена вулиця — червоне світло тощо.

Антонімія усталених зворотів певною мірою відображена в ака­демічному зібранні — "Фразеологічному словнику української мови" в 2 кн. (1993) (акції підвищуються — акції падають, як у Бога за пазухою — як горох при дорозі, від горшка два вершка — верства келебердянська); у "Фразеологічному словнику української мови" (1998) В. Ужченката Д. Ужченка (пускати на вітер—мести до воріт; з головою "кмітливий" — без голови; мати голову на пле­чах — не мати клепки, мати порожню макітру на плечах). Однак найповніше (584 антонімічні пари) фразеологічна антонімія відобра­жена в "Словнику фразеологічних антонімів української мови" В. Калашника та Ж. Колоїз [104]. Словникова стаття включає: 1) по­рядковий номер кожної словникової статті; 2) назву словникової статті (фразеологічні антоніми); 3) тлумачення кожного фразео­логічного антоніма; 4) синонім чи синоніми (за наявності кожного із фразеологічних антонімів; 5) ілюстрації. У словникових статтях представлені не лише фразеологізми-антоніми, але й тлумачиться їх значення, наводяться синоніми кожного фразеологічного анто­німа.

119

Розділ 5

Наприклад: