§ 4. Синоніми
Синоніми (грецьк. synonymos – однойменний) – це такі слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його значенні або з різним стилістичним забарвленням.
Українська мова відзначається синонімічним багатством. Скажімо, для поняття "завдавати ударів" є такі слова: бити, бичувати, шмагати, періщити, сікти, стьобати, батожити, маніжити, чесати, дубасити, духопелити, гатити, гамселити, колошматити, лупити, лупцювати.
Сукупність одиниць мови, співвідносних між собою для позначення тих самих явищ, предметів, ознак, дій, називається синонімічним рядом. Наприклад: "Спілкуватися за допомогою мови" – говорити, казати, мовити, ректи, розмовляти, балакати, гомоніти, базікати, верзти, бубоніти, джеркотіти, жебоніти. У складі синонімічного ряду виділяється якесь одне слово, семантично наймісткіше і таке, що не має додаткових стилістичних характеристик. Воно називається основним (стрижневим, опорним) словом синонімічного ряду. Це семантична домінанта, один із членів ряду, що обирається як представник головного значення, підпорядковує додаткові значення (у словниках це слово ставиться першим). Ним можна замінити будь-який синонім цього ряду.
До синонімічного ряду можуть входити слова й фразеологічні словосполучення: рано, на світанні, ні світ ні зоря, ще треті півні не співали; мовчати, німувати, тримати язик за зубами, як води в рот набрати, прикусити язика, ні пари з уст.
Дуже часто синоніми виникають внаслідок того, що замість слова, відомого й широко вживаного в мові здавна, у певних стилях починає використовуватись іншомовний рівнозначник, наприклад: розвиток – еволюція, вивіз – експорт, поступ – прогрес.
У діловому мовленні синоніми вживаються:
а) для уникнення надмірного повторення тих самих або спільнокореневих слів; наприклад, у тексті можна поперемінно вживати (звичайно, з урахуванням їхніх значеннєвих відтінків) слова треба, потрібно, слід, варто, так само – випадок, подія, епізод, пригода, інцидент, тощо.
б) для точнішого вираження думки; наприклад, різні значення можна передавати синонімами сміливий, хоробрий, відважний, доблесний, мужній, безстрашний; настанова, директива, вказівка.
Однак слід зазначити, що користуватися синонімами в офіційно-діловому мовленні слід дуже обережно. Наприклад, слова товар і крам належать до одного синонімічного ряду, але в такому словосполученні, як виробництво товарів широкого вжитку, слово крам не може замінити слова товар, хоч у реченні На базарі було багато різних товарів можуть бути використані обидва ці синоніми (На базарі було багато різного краму).
У мовленнєвій практиці неправильне вживання синонімів призводить до неточної передачі думки, а часом і її спотворення. Наприклад: Сара Левіна протягом багатьох років вела розпусний спосіб життя (треба аморальний).
В усному діловому мовленні синоніми є більш поширеними, ніж у писемному. Тут вони виконують функції уточнення, роз’яснення, а також експресивно-стиліс-тичну. У текстах ділових паперів їх уживання дуже обмежене. Це зумовлено вимогами точності.
Уміння користуватися синонімічним багатством української мови – неодмінна ознака культури мовлення правоохоронця. Надійними помічниками в цьому є словники, зокрема такі з них, як "Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Караванського (К., 1993), "Російсько-український словник синонімів", за редакцією М.М. Пилинського (К., 1995), а також "Словник синонімів української мови" у двох томах (К., 1999-2000), який нараховує близько 9200 синонімічних рядів, авторами якого є А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін.
- Тема 1. З історії українського
- § 1. Найважливіші пам’ятки ділової писемності
- § 2. З історії правничої термінології
- Питання для самоконтролю
- Тема 2. Функціональні різновиди літературної мови
- § 1. Стиль і його різновиди
- § 2. Офіційно-діловий стиль
- § 3. Науковий стиль
- § 4. Публіцистичний стиль
- § 5. Художній стиль
- § 6. Розмовний стиль
- Питання для самоконтролю
- З’їзд українських юристів
- Тема 3. Усне ділове мовлення
- § 1. Мова і мовлення.
- Норми української літературної мови
- § 2. Основні орфоепічні норми української мови
- § 3. Наголос і його роль
- Питання для самоконтролю
- Нежный и мелодичный
- Тема 4. Види усного ділового
- § 1. Приватне спілкування
- § 2. Телефонна розмова – специфічний вид
- § 3. Публічне ділове мовлення, його види і жанри
- Основні вимоги до мови оратора
- § 4. Мовний етикет
- Найпоширеніші формули етикету
- Перемогти словом може кожний
- Питання для самоконтролю
- Практичні завдання
- Тема 5. Документ
- § 1. Поняття про текст.
- § 2. Класифікація документів
- § 3. Реквізити. Основні правила оформлення
- Основні правила оформлення документів1
- П о с т а н о в а Про заміну запобіжного заходу
- Питання для самоконтролю
- Практичні завдання
- Тема 6. Вибір слова
- § 1. Точність слововживання
- § 2. Терміни в діловому мовленні
- Граматичне оформлення термінів. У кримінально-процесуальних актах терміни мають свою специфіку граматичного оформлення.
- § 3. Багатозначність слова, або полісемія
- § 4. Синоніми
- § 5. Антоніми
- § 6. Пароніми
- § 7. Стійкі словосполучення. Фразеологізми
- § 8. Іншомовні слова
- Питання для самоконтролю
- Практичні завдання
- Тема 7. Вибір граматичної форми слова в діловому мовленні
- § 1. Складні випадки вибору найдоцільнішої
- § 2. Відмінювання прізвищ
- Прізвища прикметникового походження
- § 3. Географічні назви (топоніми)
- § 4. Особливості вживання в діловому мовленні
- § 5. Правила запису цифрової інформації
- § 6. Особливості відмінювання числівників
- Зв’язок числівників з іменниками
- § 7. Особливості вживання займенників
- § 8. Особливості вживання
- Безособові форми на -но, -то
- Уживання віддієслівних іменників
- § 9. Функціонування прийменників
- Питання для самоконтролю
- Практичні завдання
- Тема 8. Особливості синтаксису
- § 1. Характерні ознаки синтаксису
- § 2. Складні випадки узгодження присудка
- § 3. Складні випадки синтаксичного керування
- § 4. Однорідні члени речення
- Питання для самоконтролю
- Практичні завдання
- Тема 9. Процесуальні акти
- § 1. Мовні особливості процесуальних актів
- Основа мовної композиції обвинувального висновку
- Побудова та мовні особливості постанов
- Питання для самоконтролю
- Практичні завдання
- 21 Год. 20 хв.
- Тексти для стилістичної роботи