§ 1. Мовні особливості процесуальних актів

У кримінальному судочинстві існує понад 20 різних видів процесуальних документів: постанови, протоколи, ухвали, подання, обвинувальні висновки, вироки, скарги, протести, вказівки, повістки, зобов’язання, повідомлення, доручення, заперечення, клопотання, заяви, пояснення, описи тощо.

Кожен вид процесуального документа має свій зміст, призначення, структуру, граматичне мовне оформлення. Документи мають бути законними, обґрунтованими, умотивованими, справедливими, логічними, грамотно й культурно укладеними, а в цілому – високоефективними.

Постанова – це рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи апеляційний суд (п. 14 ст. 32 КПК України)¹. Після винесення постанови порушуються кримінальні справи, притягуються особи як обвинувачені, застосовуються запобіжні заходи, призначаються експертизи, припиняються й закриваються справи тощо. Своїми постановами прокурори скасовують незаконні рішення органів розслідування. Загальні реквізити постанов містяться в ст. 130 КПК України.

У постанові зазначається місце й час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, у якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.

Протокол (за п. 20 ст. 32 КПК України) – документ про проведення слідчих, судових та інших дій, про їх зміст і наслідки.

Загальні реквізити протоколів слідчих дій визначено в ст. 85 КПК України.

Протоколами оформляються допити, фіксуються й засвідчуються певні факти, обставини, описується хід дії, яка проводиться: огляд, виїмка, упізнання та ін.

Протоколи слідчих і судових дій, складені й оформлені в порядку, передбаченому Кодексом, носії інформації, на яких з допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелами доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи (ст. 82 КПК України).

Обвинувальний висновок – підсумковий документ попереднього розслідування, який додається до справи при направленні її до суду. У ньому слідчий або прокурор остаточно формулюють своє ставлення до винності обвинуваченого в скоєному злочині. Визнання вини тут відбувається на рівні обвинувачення й не більше. Питання про винність чи невинність буде вирішувати суд першої інстанції.

Закон визначає структуру та реквізити обвинувального висновку й додатку до нього (ст.ст. 223, 224 КПК України).

При направленні справи до суду обвинувальний висновок в обов’язковому порядку має бути затверджений прокурором.

Вирок – рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи (п. 12 ст. 32 КПК України).

Серед усіх процесуальних актів вирок посідає особливе місце як документ виняткового значення. Тільки вироком суду особа може бути визнана винною й піддана кримінальному покаранню.

Ефективність діяльності правоохоронців значною мірою залежить від якості підготовки ними процесуальних документів, кожен з яких має свою специфічну мовну характеристику, зумовлену насамперед композицією.

Композиція розглядається лінґвістами в двох аспектах: це логіко-смисловий поділ тексту та структурні особливості мовних одиниць (чергування словесних рядів), які визначаються смисловою структурою тексту¹. Основу юридичних ділових паперів становить логічна композиція. Логічність – це міркування, яке характеризується послідовністю, доказовістю, несуперечністю. Логічна структура процесуальних актів визначається призначенням кожного документа й суворо реґламентована процесуальним кодексом.

Для кожного документа характерний поділ на три частини: вступна частина (вступ), описова частина (основна частина), резолютивна частина (висновок). Зверніть увагу на логіку викладу: вступ вводить у ситуацію; описова частина знайомить з обставинами справи, з доказами; у висновках приймається певне рішення. Таким чином утворюється смислова ґрадація. Така логічна композиція постанов, обвинувального висновку, вироку та інших. Крім того, в обвинувальному висновку та вироку описова частина має внутрішній поділ: поділяється на власне описовий і мотивуючий розділи. Однак протоколи опису, огляду, допиту, виїмки, обшуку, очної ставки та інших складаються з двох частин: вступної та описової, резолютивної ж частини в них немає, оскільки протоколи не мають процесуального рішення (хоча деякі автори умовно виділяють у протоколах слідчих дій заключну частину).

Суттєве значення членування документа на смислові фраґменти має абзац, тобто компонент зв’язного тексту, який складається з одного чи кількох речень і характеризується єдністю й відносно закінченою думкою. Абзац є показником переходу від однієї думки до іншої.

Кожна частина тексту має свої кліше.

У вступній частині процесуальних актів кліше вводять у ситуацію, називають документ, особу, яка склала документ (слідчий; народний суд у складі голови, народних засідателів), тих, хто брав участь у процесуальних діях (за участю; у присутності; при секретареві), обставини (розглянувши матеріали кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. … КПК України; з дотриманням вимог ст. … КПК України), процесуальні дії (провів огляд; зробив очну ставку; пояснив права та ін.), обґрунтування їх (керуючись ст. … КПК України; відповідно до вимог ст. … КПК України), характеристику злочину (обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ст. … КПК України).

В описовій частині кліше обґрунтовують складання документа (керуючись ст. … КПК України), дають юридичну кваліфікацію дій (було пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. … КПК України), визначають позицію обвинуваченого (допитуваний як обвинувачений … винним себе /не/ визнав і заявив), вводять матеріал, що доказує його винність (винність доказана), указують на обставини … (відповідно до ст. … КПК України ).

Кліше резолютивної частини вказують на висновок, до якого прийшов слідчий чи суддя (визнати потерпілим; накласти арешт; провести виїмку; обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ст. … КПК України; визнати винним; порушити кримінальну справу).

Перехід від однієї композиційної частини до наступної здійснюється тільки за допомогою кліше. Так, про початок описової частини сигналізують: установив; під час огляду виявлено; розслідуванням установлено; суд установив.

Резолютивна частина розпочинається такими кліше: беручи до уваги; на основі викладеного … обвинувачується; суд присудив. Зверніть увагу, що в постановах і вироках вживають дієслова доконаного виду: постановив, присудив, тому що в цих документах міститься кінцевий висновок на певному етапі розслідування.

В обвинувальному висновку дієслово недоконаного виду обвинувачується вказує на те, що висновок слідчого про винність обвинуваченого підлягає перевірці в суді. Так кримінально-процесуальна норма проявляється в мовних засобах.