§ 3. Науковий стиль

Науковий стиль обслуговує потреби людей, діяльність яких пов’язана з різними галузями науки. Він функціонує в різних формах вираження наукової думки – писемній та усній (у реферативних журналах, повідомленнях, відгуках, анотаціях, моноґрафіях, підручниках, лекціях, каталогах, інструкціях, оглядах, проспектах тощо).

Основна функція наукового стилю – повідомлення про результати досліджень, обґрунтування гіпотез, роз’яснення явищ, системний виклад певних знань тощо. Усе назване потребує таких мовних засобів, які б розкривали думку дослідника, підкреслювали б логічність і точність мислення, арґументованість.

Науковому стилю властиві такі ознаки: понятійність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, переконливість, аналіз, синтез, арґументація, висновки.

Важливою рисою наукового стилю є нахил до розгорнутих складних речень із розгалуженою системою різних видів підрядності (слід зауважити, що в складнопідрядних реченнях основна інформація міститься в підрядному, а головне речення позбавлене її й служить лише для переходу від однієї думки до іншої). Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер, чітко організовану будову речень. Прямий порядок слів, посилання надають науковому стилю об’єктивності (напр.: Як вважає М. Левицький, уживання українських слів із невластивим їм значенням є ще більшою небезпекою для мови, ніж застосування русизмів чи полонізмів). У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм. З дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені. Думка автора реалізується в таких мовних одиницях: на нашу думку, за нашими спостереженнями, автор вважає тощо).

Точності наукового стилю сприяють терміни. Характерними особливостями наукового стилю є документація тверджень, використання цитат, схем, таблиць.

Залежно від конкретних завдань у науковому стилі виділяються такі його різновиди: власне науковий, науково-популярний, науково-публіцис-тичний, науково-навчальний, виробничо-тех-нічний. Кожен з цих різновидів має й свої специфічні особливості. Для ілюстрації подаємо приклад тексту науково-навчального стилю.

Становлення державно-правової думки в ранньофеодальній Київській Русі відбувалося під впливом християнської релігії, яка з 988 р. стала державною. Про це свідчать перші літературні пам’ятки того часу.

Одним із ранніх літературних творів, де розглядалися означені проблеми, було "Слово про закон і благодать" першого київського митрополита Іларіона, що його він проголосив 1049 р. з нагоди завершення будівництва фортифікаційних споруд.

За часів Ярослава Мудрого Іларіон виконував роль головного ідеолога нововведень. Серед його сучасників, зокрема служителів нової віри, він вирізнявся здатністю глибоко проникнути в сутність змін, що відбувалися в суспільстві, і дав їм оригінальне пояснення, що й дійшло до нас у його "Слові…" (З підручника).