Прізвища прикметникового походження

Прізвища прикметникового походження надзвичайно різноманітні за морфологічною будовою, що утруднює їх відмінювання. Прізвища, що походять від членних форм якісних і відносних прикметників (Великий, Пшеничний, Левицький) та членних форм дієприкметників (Мальований, Погорілий, Стиснутий), повністю зберегли прикметникові форми відмінювання, причому форми чоловічих прізвищ відмінні від форм жіночих прізвищ (порівн.: Піддубний – Піддубного, Піддубна – Піддубної). Прізвища, утворені від нечленних форм якісних і відносних прикметників (Білокур, Безрук), нечленних форм дієприкметників (Продан, Товчен), від присвійних прикметників із суфіксами -ов, -ев, (-єв), -ів, -ин (-їн), -ишин (-їшин) (Петров, Каверзнєв, Гайцев, Ільчишин, Квашин), відмінюються як іменники. Усі чоловічі прізвища цієї структурно-морфологічної підгрупи офіційно відмінюються як іменники другої відміни. (Неправильно – Ткачишиного, треба Ткачишина).

Зауважимо, що в прізвищах з колишнім суфіксом присвійності -ів при відмінюванні за фонетичними законами сучасної літературної мови і переходить в о або е (збереження і в усіх відмінкових формах - порушення фонетичних норм); отже: Петрів – Петрова, Степанів – Степанова, Івашів – Івашева, Олексіїв – Олексієва. Але можливі, хоч і небажані, форми Петріва, Іваніва і т.д. (Правопис 1993 року: див. § 102, п. 3 (Ковалів – Коваліва, Прокопів – Прокопіва як допустимі).

Жіночі прізвища прикметникового типу з кінцевим приголосним при відмінюванні не змінюються (Оленою Придан, Оксані Глух, Марією Товчен).

Окрему групу прізвищ в українській мові становлять прізвища "спільного роду". Це українські прізвища на -а: Коляда, Сирота, Діброва, Лобода та прізвища іншомовного походження. Рід таких прізвищ визначається синтаксично, залежно від того, особі якої статі (чоловічої чи жіночої) даються ці прізвища. Наприклад: Павло Діброва й Ольга Діброва; Дарій Воєвода і Софія Воєвода.