Граматичне оформлення термінів. У кримінально-процесуальних актах терміни мають свою специфіку граматичного оформлення.

Прості терміни, що позначають види злочинів і покарань, виражаються, як правило, віддієслівними іменниками, наприклад: обмова, наклеп, убивство. Значна частина термінів кримінального закону сформована на базі загальнолітературної мови. Однак нерідко у функції термінів використовуються такі віддієслівні іменники, що не характерні для загального вживання: дізнання, доведення, недонесення, неподання, викрадення.

Для більш точного, однозначного позначення понять досить широко використовуються складні терміни, які утворюються за такими моделями:

1) прикметник + іменник: необхідна оборона, матеріальна шкода;

2) іменник у називному відмінку + іменник у непрямих відмінках: організатор скоєння злочину, ізоляція від громадськості, міра покарання;

3) прислівник + прикметник + іменник: свідомо неправдиві свідчення, соціально небезпечний злочин;

4) прикметник + іменник + (прикметник + іменник у непрямому відмінку): примусові заходи виховного характеру.

Оцінна лексика в складі термінів. Як уже зазначалося, у мові права можуть використовуватися терміни оцінного характеру, але вони позбавлені експресивності через те, що в них передусім проявляється правова оцінка (тяжкі тілесні ушкодження). Юристи такі терміни розуміють як оцінні поняття, що є специфічною формою відображення правових явищ, за допомогою якої здебільшого створюються оптимальні умови для реалізації волі законодавця.

У ролі термінів може вживатися й експресивна лексика. Кара, посягання, покарання, покладення - слова високої лексики, які надають тексту закону відтінку офіційності. Підбурювач, підсобники, халатність – емоційно забарвлені, вони виражають недоброзичливе ставлення до явищ.

У юридичній літературі неодноразово обговорювалося питання про багатозначність термінів мови права. Це пов’язано насамперед із наявністю в ній термінів оцінного характеру, до складу яких входить багатозначна й оцінна лексика, яка вимагає уточнення.