Уживання віддієслівних іменників

В українській мові досить широко використовуються віддієслівні іменники, особливо в діловому мовленні. Дослідники не мають однозначної думки щодо їх уживання. Скажімо, С. Смеречинський ще свого часу стверджував, що українська мова не потребує спеціальних форм для різних відтінків, розрізнення віддієслівних іменників, утворених від доконаних і недоконаних дієслів як, наприклад, "наближення" і "наближування", "дослідження" і "досліджування". Він зауважував, що вживання віддієслівних іменників в українській мові – явище абсолютно неприпустиме, – їх, на його думку, цілком заміняють іменники з нульовим суфіксом.

Олена Курило цілком слушно вказувала на потребу розрізняти видові відтінки цих дієслів і наголошувала на неможливості заміни віддієслівних іменникових пар типу "дослідження" і "досліджування" іменниками з нульовим суфіксом "дослід".

Дослідник пропонує вживати іменники на -ння замість запозичених з російської мови іменників із суфіксом -к, що поширені в мові й донині (замість "доставка", "перевозка" – "доставлення", "перевезення").

Ідеться про конструкції віддієслівних іменників з прийменниками при, по, широко вживані в російській мові. О. Курило підкреслює, що українській мові не властиві конструкції на зразок "при досліджуванні цього питання", "при пристосуванні до нового способу життя", "при вивченні матеріалу", "по скінченні дослідів" тощо. У цих випадках доцільніше вживати дієприкметникові форми: "досліджуючи це питання", "пристосовуючись до нового способу життя", "вивчаючи матеріал", "скінчивши досліди" та ін.

На її думку, обтяжують фразу віддієслівні іменники в родовому відмінку, що їх вона пропонує замінювати на інфінітив. Замість "тіла, що мають властивість притягання", "спосіб збирання матеріалів" авторка пропонує "тіла, що мають властивість притягати", "спосіб збирати матеріали".