Перемогти словом може кожний

(пам’ятка)

Міліцейська професія традиційно вважається однією з найбільш небезпечних. Проте багатьох причин, пов’язаних із загибеллю або пораненням правоохоронців, цілком можна було б уникнути, якби всі працівники володіли тактикою словесного переконання під час конфліктів із правопорушниками. Безумовно, вирішення проблеми таким шляхом вимагає неабияких зусиль. Нині у світі віддається перевага саме цьому способу. Результати досліджень, проведених у різних країнах, свідчать, що 9,5 відсотка арештів і затримань здійснюється без застосування сили. Таким чином, перемогти словом може практично кожний. Але як?

Насамперед, не можна забувати, що, коли ви недостатньо майстерні в словесному спілкуванні, ваш діалог зі злочинцем може викликати аґресію, а не запобігти їй. Нерідко бувають і такі випадки, коли в усний контакт краще взагалі не вступати, а відразу застосовувати силу. Проте використовуючи методи переконання, домогтися добровільної поступливості від людини, з якою ведеться розмова, і таким чином одержати її згоду на висловлені пропозиції, можна. Однак при цьому не завжди слід чекати від неї згоди навіть у тому разі, якщо розмову з нею ведуть представники влади, а це означає, що треба постійно бути готовим до будь-яких несподіванок.

Розмовляючи з правопорушником, пам’ятайте, що ви перебуваєте у високостресовій ситуації, у якій люди не завжди особливо замислюються над тим, що вони говорять. Якщо ви відкрито реаґуєте на те, що вам кажуть, і сприймаєте все за щиру правду, ви можете зробити велику помилку.

Дуже важливо вміло ставити запитання. Одержані при цьому результати залежать від того, яким методом воно ставиться. Так, виявлення фактів здійснюється шляхом одержання відповідей на запитання: хто, що, чому й де вчинив. Запитання такого типу повинні бути досить ввічливими, бо вони стосуються практичних справ і вимагають конкретних відповідей.

Могутнім інструментом у спілкуванні з людьми є переказ: якщо є можливість переказати інформацію, яку вам повідомили, зробіть це. Таке переоповідання сприятиме встановленню нормальних взаємин із цією людиною, бо переконає її в тому, що ви справді її слухали й прагнете зрозуміти.

Коли в процесі спілкування з правопорушником вам вдалося уникнути силових дій і разом з тим вирішити проблему, ваш успіх – безсумнівний.

Правоохоронці повинні знати правові основи службового етикету юриста. Ось кілька порад.

Українські юристи звикли до існуючого службового етикету й керуються ним механічно. Але кожен крок юридичної діяльності підпорядкований існуючим нормам етикету. Наявність національного юридичного етикету вимагає не тільки того, щоб застосовувати існуючі правові норми, але й виробляти нові. Службовий етикет українського національного юриста примушує використовувати правові звичаї, виконувати їх приписи. Він є тією правною свідомістю юриста, який спонукає діяти так, як діяли й діють кращі знавці права. Тобто, службовий етикет виробляє рису повинності, яка випливає із правного звичаю.

Зміст службового етикету юриста полягає в тому, що він є правовим інструментарієм, визначає систему взаємних юридичних прав та обов’язків держави й особи і виступає реґулятором поведінки юриста. Він базується не на сліпому послуху, а на розумі, внутрішній потребі, на повазі до права й держави, є важелем ефективного правового реґулювання суспільних відносин.

Службовий етикет є складовою частиною духовної культури юриста. Це – система законодавчо закріплених, історично усталених та природньо встановлених правил поведінки й спілкування в різних сферах службової та позаслужбової діяльності, які відповідають моральним вимогам суспільства й принципам української національної етики.

Предметом службового етикету юриста є морально-правовий статус працівника правоохоронних органів.

(З журналу).