§ 2. Відмінювання прізвищ

Судочинство, як і взагалі всі сфери суспільного життя, потребує чіткого вреґулювання вимови, відмінювання й написання прізвищ.

У постановах, обвинувальних висновках, вироках досить часто доводиться читати: Слідчий, розглянувши кримінальну справу Сирота Геннадія Назаровича, установив...; суд, розглянувши справу Чорновіл Тараса Ілліча, Турчини Ольги Іванівни, установив…; обвинувальний висновок у справі Покотили Валерії Іванівни тощо. Щоб відповісти на запитання, чи немає помилок у наведених прикладах, розглянемо відмінювання прізвищ, які викликають труднощі в їх використанні.

Прізвища відмінюються за двома типами – іменниковим і прикметниковим¹.

Серед антропонімів (прізвищ) іменникового походження відомі утворення чотирьох відмін: першої (Кочерга, Сирота), другої (Коваль, Кравчук, Мірошниченко); третьої (Путь, Заморозь), четвертої (Немовля, Теля). Проте іменникові прізвища відмінюються лише за зразком першої та другої відмін.

За зразком першої відміни відмінюються :

1. Усі прізвища (і чоловічі, і жіночі) іменникового типу із закінченням -а (-я) (Негода – Негоди, Сирота – Сироти, Перебендя – Перебенді, Гуща – Гущі, Сура – Сурі).

2. Прізвища, співвідносні з загальними іменниками четвертої відміни (Немовля, Петреня). Ці прізвища втрачають при відмінюванні суфікси -ат (-ят). Порівняйте: Василь Немовля – Василеві Немовлі; немовля – немовляті.

За зразком другої відміни відмінюються:

1. Чоловічі прізвища, тобто з кінцевим приголосним (твердим чи м’яким) та -о (Волох, Гайдай, Чорновіл, Пронько). Наприклад:

Волоха, Волохові (-у), Волоха, Волохом, Волоху (-ові);

Гайдая, Гайдаю (-єві), Гайдая, Гайдаєм, Гайдаю (єві).

Жіночі прізвища цього типу при відмінюванні не змінюють своєї форми.

2. Чоловічі прізвища, співвідносні з загальними іменниками третьої відміни. Порівняйте: Андрія Путя, Андрієві Путю (-еві), Андрія Путя, Андрієм Путем, при Андрієві (-ю) Путю (-еві); путь, путі, путі, путтю, на путі.

Жіночі прізвища цього типу не змінюють своєї форми.

Незмінюваними в українській мові є прізвища, які за своєю формою випадають із системи поділу іменників на відміни, а також іншомовні прізвища з нетиповими для української мови закінченнями (Ле, Вільде, Трублаїні, Ге). Завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів. Наприклад: Сербин, Русин, Турчин, Угрин, Волошин, Литвин тощо. Отже, у прикладі, наведеному на початку параграфа, слід писати: Турчин Ольги Іванівни (але Турчина Кирила Сергійовича).

Іноді допускаються помилки при відмінюванні антропонімів на -о, які можуть мати паралельні форми на -а (Ломако і Ломака, Суспо і Суспа, Шкуліпо і Шкуліпа). Слід пам’ятати, що прізвища на -а відмінюються за зразком першої відміни, а на -о – другої, наприклад: Петро Ломака, Петра Ломаки, Петрові Ломаці, Петра Ломаку, Петром Ломакою, при Петрові (-у) Ломаці; Федір Ломако, Федора Ломака, Федорові (-у) Ломаку (-ові), Федора Ломака, Федором Ломаком, при Федорові (-у) Ломаку (-ові).

Не змінюються жіночі прізвища, що закінчуються на -ко, -ло. Наприклад: Покотило Валерія Іванівна; отже, у наведеному прикладі треба писати Покотило Валерії Іванівни.

Граматичні особливості відмінювання

прізвищ іменникового типу

1. Слід пам’ятати, що при відмінюванні прізвищ першої відміни приголосні основи г, к, х у давальному та місцевому відмінках однини чергуються з з, ц, с, тобто фонетичні зміни відбуваються ті самі, що й при відмінюванні загальних іменників, співвідносних з ними (Мураха – Мурасі, при Мурасі; Дука – Дуці, при Дуці; Хандога – Хандозі, при Хандозі).

2. У родовому відмінку однини антропоніми другої відміни завжди мають закінчення -а (-я), хоча співвідносні з ними загальні іменники можуть мати закінчення -у (-ю) (Горох – Гороха, Мороз – Мороза; порівняйте: морозу, гороху).

3. Голосний і в закритому складі, як правило, чергується з о, е у відкритому (Чорновіл – Чорновола, Сивокінь – Сивоконя; отже, у наведеному на початку параграфу прикладі треба: Чорновола Тараса Ілліча).

4. Голосні о, е чергуються з нулем звука (Буренок – Буренка), проте в прізвищах на -оль, -ель о, е зберігаються, не випадають (Куколь – Куколя, Чечель – Чечеля).

5. У прізвищах типу Швець, Жнець відсутня перестановка звуків, характерна для загальних іменників (Швець – Швеця – Швецем; порівняйте: швець – шевця – шевцем).

6. Антропоніми з кінцевим -р відмінюються, як і відповідні загальні іменники, за трьома групами: твердою, мішаною, м’якою (Тур – Тура – Туром; Бондар – Бондаря – Бондарем; Весляр – Весляра – Веслярем). Але в окремих випадках відбувається відхилення у відмінюванні антропонімів від усталених норм. Це стосується прізвища Гончар (Гончар – Гончара – Гончаром; порівняйте: гончар – гончаря – гончарем).