§ 2. Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль – різновид української літературної мови, що відповідає певним усталеним формам спілкування між установами, окремою особою та установою, між посадовими особами. Це мова державних документів, указів, договорів, законів, кодексів, актів².

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі: законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцеляр-ський. Кожен із них має свої жанри. Меморандум, ноти, комюніке – жанри дипломатичного підстилю; розписка, довідка, доповідна записка, наказ, розпорядження, заява, характеристика – канцелярського.

Для офіційно-ділового стилю характерні такі особливості: виклад логічний, мовні засоби здебільшого стандартизовані, широко використовуються усталені мовні кліше, слова вживаються в прямому значенні, речення переважно прості поширені, текст чітко поділяється на частини (параграфи, пункти, підпункти тощо).

Тексти офіційно-ділового стилю вимагають точності формулювань, не допускають двозначності, позбавлені емоційності.

Краще засвоїти особливості офіційно-ділового стилю допоможе таблиця:

Зразок офіційно-ділового стилю:

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

• продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

• виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

• здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто

• ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави – України.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і Закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України

24 серпня 1991 року

Мовленнєвому вияву точності сприяє стандартизованість, яка полягає в реґулярному використанні стандартів або кліше. Цьому питанню досить значну увагу приділяє Н. Івакіна¹.

Кліше – це готовий мовний стандарт, який є небхідним елементом ділових паперів, наприклад: беручи до уваги, на основі викладеного, подаю до вашого відома та ін. Ці мовні стандарти мають певне функціональне навантаження: економлять розумову енергію, сприяють швидкому й точному складанню документів, однозначному вираженню думки, полегшують спілкування і є нормативним явищем у діловому мовленні.

Кліше треба відрізняти від мовних штампів, які сприймаються як явище негативне й використання яких у мові, як правило, недоречне. Розрізняють штампи кількох різновидів. Це насамперед універсальні слова, тобто такі, що мають невизначене узагальнення: факт, питання, окремі, деякі, охопити й т.д. Ними можна замінити будь-яке слово з конкретним значенням, якщо той, хто говорить, хоче висловити думки неконкретно, приблизно. Іншим різновидом мовних штампів є парні слова, які звичайно вживаються в мовленні разом, хоч і не є фразеологічними зворотами, наприклад: оплески обов’язково бурхливі, критика – різка, успіхи – великі, поширення – велике. Визначення в цих словосполученнях неповноцінні. Вони виражають думку шаблонно, позбавляють її індивідуальності.

Отже, кліше – це помічник для укладачів документів, а штамп – ворог і того, хто пише, і того, хто говорить.

Штампована мова – це недолік культури мовлення. Коли людина не знає всього багатства мови, вона намагається обійтися порівняно невеликою кількістю універсальних слів. А правоохоронець повинен володіти усім мовним багатством, адже основний інструмент у його роботі – слово.

У правовій сфері спілкування розмежування понять кліше-штамп має суттєве значення. Якщо вживання кліше зумовлене точністю найменування понять, то використання штампів призводить до порушення таких вимог офіційно-ділового стилю, як точність, лаконічність, стандартизованість. Порівняйте їх відмінні ознаки:

Вирізняють такі види кліше: стійкі предикативні одиниці (розслідуванням встановлено, винність доведена, пред’явлено звинувачення); синтаксичні дієслівно-іменні конструкції (визнати потерпілим, керуючись статтею, порушити кримінальну справу); номенклатури (обвинувальний висновок, очна ставка, перепис майна, попереднє розслідування, кримінальна справа); фіксовані іменні побудови (за участю, згідно з вимогами статті, з дотриманням вимог) і т.д.

Штампи в професійній мові правоохоронця найчастіше з’являються в результаті надлишкових словосполучень, які утворюються в мовленні через прагнення до уточнення будь-яких обставин: кримінальна справа по обвинуваченню (слово по обвинуваченню зайве, бо є слово кримінальна, після слова справа має бути прізвище обвинуваченого).

Отже, прагнучи до різних уточнень, юристи придумали мовні штампи: слідчий слідчого відділу (слідчий РВВС чи прокуратури працює тільки в слідчому відділі, тому словосполучення слідчого відділу – зайве).

Неправильно з’єднані, бездумно вжиті слова виражають думку багатослівно й неточно. Правоохоронцеві слід використовувати слова та юридичні формулювання обдумано й економно, тим самим підвищувати дієвість і виховну роль процесуальних актів.

Законодавчий (юридичний) підстиль реалізується в протоколах, постановах, запитах та інших документах юриспруденції. "Спілкування в сфері правових відносин, – як зазначає Н. Івакіна, – сприяє виконанню основних функцій права: 1) вираженню вольових розпоряджень, приписів держави, уповноваженої особи, органу; 2) передачі цих розпоряджень, приписів громадянам і установам; 3) реґулюванню відносин між людьми"¹.

На думку автора, волевиявлення вимагає особливого способу викладу. Основна мета процесуальних актів – установити (констатувати) будь-які явища, тому основним видом викладу в них є констатація. Однак у протоколах огляду місця події, огляду трупа, в орієнтировках є й елементи опису, напр.: Головною вулицею вважається Магістральна, яка з’єднує м. Енськ із м. Лісним. За рухом у м. Лісне вздовж правого боку вул. Магістральної знаходиться паркова зона з кущами й деревами.

На лівому боці цієї вулиці розташовано житлові вось-ми- і 16-поверхові будинки з балконами, а на відстані 250 м від перехрестя з вул. Садовою – корпуси торго-вельно-економічного інституту.

У протоколах допиту спостерігаються елементи розповіді: Молоді офіцери Внутрішніх військ уже стояли на тролейбусній зупинці, коли я підійшов. Трохи пізніше з’явилася група нетверезих міцних хлопців, які хизувалися численним татуюванням на руках та характерними "блатними" мовними зворотами. Побачивши знайому форму, колишні зеки, очевидно, розлютилися від одного вигляду "вевешних" кашкетів і забажали негайно "розібратися". Офіцери, імовірно, не хотіли конфлікту. Але в одного з "блатних" (кульгавого) у руках блиснув ніж. Зав’язалася бійка. Та тут вчасно підоспіли правоохоронці.

Проте функції опису й розповіді в цих випадках підпорядковані єдиній меті – констатувати певні факти, які мають значення для слідства.

Дипломатичний підстиль. У наш час Україну як самостійну незалежну державу дедалі більше визнають у цивілізованому світі. У 1993 році вона приєдналася до Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерполу, до якої нині входить 178 держав. Сьогодні НЦБ Інтерполу в Україні – це сучасний підрозділ, потенціал якого від-повідає міжнародним стандартам як щодо кваліфікації кадрів, так і технічного забезпечення. За оцінкою зару-біжних колег, працівники МВС України зарекоменду-вали себе і як високопрофесійні фахівці миротворчої діяльності в складі місій Організації Об’єднаних Націй.

Такі фактори в житті держави активно сприяють формуванню й розвитку дипломатичного підстилю, який обслуговує сферу міждержавних контактів, зв’язків і міжнародного співробітництва (міжнародні договори, угоди, протоколи, декларації, ноти, листи, меморандуми й т.д.). Як і законодавчий та адміністративно-управлін-ський підстилі, він знаходиться в межах стильових норм офіційно-ділового стилю і йому також властиві інформативно-повідомлювальна та попереджувальна функції. Разом з тим дипломатичний стиль має й свої специфічні риси та мовні формули.

Характерною ознакою дипломатичних текстів (як усних, так і письмових) є "міжнародна ввічливість" – повага до всього, що представляє й символізує свою власну державу і державу партнера. Особливо яскраво вона виявляється в дипломатичному листуванні, яке вимагає неабиякої мовної ввічливості, сказати більше – мовної компетенції. У дипломатичному тексті, крім традиційних, загальноприйнятих у міжнародній дипломатичній практиці листування етикетних мовних формул, необхідно також ураховувати й національну специфіку адресата. Нехтування цим правилом, недотримання етикетних норм може призвести до певних ускладнень між сторонами. Чи не найкраще традиції "міжнародної ввічливості" української дипломатії ілюструє лист гетьмана "Військ Запорізьких і всієї України обіруч Дніпра" Богдана Хмельницького до шведського короля Карла Густава, надісланий з козацької столиці Чигирина 13 липня 1656 року¹:

"Найясніший королю Швеції, наш вельможний пан і друже.

З наказу самої природи і з нашої вродженої прихильності до кожного ми звикли нікому не робити кривди, а, навпаки, змагатися у доброзичливості з тими, хто ставиться до нас прихильно. Отже, ми, відчуваючи добре і достатньою мірою ясне ставлення до нас вашої королівської величності, вже двічі, з душевною насолодою, відіслали листи до вашої королівської величності. Але якимсь чином, як проти нашого бажання, так і проти бажання вашої королівської величності, вони і досі не торкнулися рук вашої королівської величності. Таким же чином частіші нагоди до бесід були відрізані з обох сторін, це треба приписати не якійсь ворожій недбайливості з нашого боку, а зависній ненависті тієї ж долі. Тепер, отже, для підтвердження нашої приязні до вашої королівської величності ми повідомляємо і ясно заявляємо, що не дамо нікому допомогти – хоч би до цього нас часто закликали – ані підемо ні на кого в наступ, але при Божій допомозі захищатимемо, як зможемо, віру, волю і наш кордон. Хоч би поширювалась якась несприятлива чутка, ніби ми приймаємо зброю проти вашої королівської величності. То нехай ваша королівська величність дасть якнайменше віри цій безглуздій чутці, бо ми (як свідчать про нас минулі події) ніколи без причини не трубимо сигналу. Подавець цього листа усно і більш докладно викладе вашій королівській величності нашу доброзичливість. Тим часом благаємо у Всевишнього найліпшого Бога вічного щастя вашій королівській величності.

Дано в Чигирині, дня 13 липня 1656 за старим календарем.

Вашій королівській величності,

вельмишановного пана і друга

готовий до послуг друг Богдан

Хмельницький, гетьман Військ

Запорозьких".

Слід зазначити, що сьогодні дипломатичний підстиль розвивається досить інтенсивно. Він усе більше привертає увагу дослідників.

У правових взаєминах і діловодстві використовується й адміністративно-канцелярський підстиль, характерний для офіційної коресподенції (листів), контрактів, а також інших документів, що реґламентують різні офіційні стосунки (дорученнях, розписках, заявах, автобіографіях, характеристиках і т.д.)