logo search
pashuk_r_i_polishuk_n_m_taran_n_e_dilove_movlennya_pravoohor / Пособие

Питання для самоконтролю

1. Що називається стилем? 2. Які стилі функціонують в українській мові? 3. Яка функція офіційно-ділового, наукового, публіцистичного, художнього, розмовного стилів? 4. Які існують підстилі офіційно-ділового стилю? 5. Охарактери-зуйте їх. 6. Який спосіб викладу характерний для наукових творів? 7. Назвіть стильові ознаки наукового стилю. 8. Які підстилі виділяються в науковому стилі? 9. Яку сферу спілкування обслуговує публіцистичний стиль? 10. Назвіть найпопулярніший різновид його. 11. Які функції цього стилю? 12. У чому специфіка публіцис-тичного мовлення? 13. Дайте мовну характеристику проблемної статті. 14. Які мовні засоби підкреслюють офіційний характер інформативних повідомлень? 15. У яких процесуальних актах і чому спостерігаються елементи розмовного стилю? 16. Що таке мовний штамп? 17. У чому різниця між кліше і мовним штампом? 18. Чому правоохоронцям важливо розрізняти ці явища? 19. Які різновиди штампів ви знаєте? 20. Наведіть приклади мовних кліше, характерних для мовлення правоохоронця?

Практичні завдання

Завдання 1. Подані фразеологічні одиниці за походженням професіоналізми. Згрупуйте їх за місцем виникнення (назвіть середовище, у якому вони виникли), укажіть, у яких стилях вони переважно вживаються, яке забарвлення вносять у текст.

Долати бар’єр, зводити рахунки, відкривати карти, іти ва-банк, при пікових інтересах, бути у формі, останній козир, пустити з молотка, виграти справу, покласти під сукно, кинути всі козирі, на холостому ходу, грати комедію, зелена вулиця, альфа і омега.

Завдання 2. У наведених реченнях цитати виконують певну стилістичну функцію. Визначте, з якою стилістичною метою вони вживаються, як вводяться в текст, яких змін при цьому зазнають.

Модест Левицький зосереджував увагу на типових випадках точного слововживання, порушення граматичних, стилістичних норм, чистоти мови, звертаючи увагу на те, що "вчити у нас тільки діяльного стану: вчити дітей і не чому, а чого: французької мови. Отже сказати: вчити мову – буде нонсенс для нас і запеклий московізм; треба вчитися мови або хоч із варваризмом: студіювати мову. Несвідомо й Великий Кобзар наш зробив помилку: чужому навчайтесь, – треба: і чужого навчайтесь".

Завдання 3. Визначте, до якого стилю належить кожне слово синонімічного ряду.

1. Бандит – грабіжник – розбійник – розбишака. 2. Байдужий – апатичний – холодний. 3. Ворог – недруг – супротивник – противник – враг – супостат. 4. Крити – таїти – ховати – приховувати. 5. Адвокат – захисник – оборонець – оборонник – речник. 6. Злодій – крадій – шахрай – ракло – розкрадач – торбохват. 7. Шахрай – крутій – махляр – жук – комбінатор – крутар – шулер – крючкодер. 8. Бій – битва – баталія – січа – брань.

Завдання 4. Замініть подані нижче слова, словосполучення та речення юридичними мовними кліше.

Таємно подані відомості зі звинуваченням у чомусь. Місце, де був скоєний злочин. Ухвала суду про підсудного. Говорити про щось, що є доказом чого-небудь. Обшукувати. Заборона на виїзд. Розповісти про те, що сталося. П’яний. Побої. З метою хуліганства. Речі, що свідчать про винність. Домовленість злочинців. Хуліганити в громадському місці. Зізнатися в злочині. Дати оцінку діям. Бути в ув’язненні. Місце, де пишуть вирок. Засудити. Примусове відбирання майна засудженого.

Завдання 5. Проаналізуйте тексти. Назвіть характерні ознаки стилів. Укажіть відмінні й спільні ознаки.

Текст 1.

Лікар, письменник, мовознавець, перекладач, педагог, громадський і політичний діяч, дипломат – такою в загальних контурах вимальовується постать Модеста Пилиповича Левицького (1866-1932 рр.).

Видатні сучасники М. Левицького – Іван Франко, Антін Крушельницький, Сергій Єфремов та ін. схвально відгукнулися про його літературну діяльність. Лише радянське літературознавство не задовольняв доробок письменника, масштаби його постаті.

Модест Левицький велику увагу приділяв розвиткові публіцистичного й офіційно-ділового стилів. Саме тому одразу ж після проголошення незалежності в 1917 році, коли мало з’явитися в українській державі діловодство державною мовою, М. Левицький друкує в Черкасах книжку "Як писати службові папери українською мовою". Це був перший український посібник з культури справочинства.

У зразках документів, уміщених у книжці М. Левицького, простежується культурна спадкоємність зі староукраїнською літературною мовою, з українськими грамотами ХІV – ХV ст., вплив стилістики цієї мови.

Отже, М. Левицький доклав усіх зусиль до формування офіційно-ділового стилю української мови (З журналу).

Текст 2.

Етичний кодекс

працівника органів внутрішніх справ України

Працівники органів внутрішніх справ, –

- усвідомлюючи основні завдання своєї діяльності у ствердженні верховенства права, захисті демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, підтримці спокою, законності та порядку в суспільстві, протидії злочинності, розкритті та об’єктивному розслідуванні злочинів;

- підтверджуючи відповідальність за сприяння розбудові незалежної України, здійсненню в ній соціальних та економічних реформ, зміцненню її міжнародного авторитету, і зокрема у сфері боротьби зі злочинністю;

- убачаючи важливою умовою ефективності своєї діяльності встановлення й розвиток партнерських стосунків із населенням, його довіру та повагу до органів внутрішніх справ;

- будучи переконаними в тому, що громадська довіра до органів внутрішніх справ першочергово пов’язана з гуманним ставленням до людини при повазі її прав і свобод;

- підтримуючи принципи, висловлені в Кодексі ООН щодо поведінки посадових осіб правоохоронних органів та в Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи стосовно Декларації про поліцію;

- ураховуючи рекомендації Ради Європи щодо проекту Європейського Кодексу поліцейської етики, основи етичних норм працівників міліції (поліції) держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав;

- діючи у правовому просторі, визначеному Конституцією України, законами України, що реґламентують діяльність органів внутрішніх справ, іншими чинними нормативними актами;

- виконуючи вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України,

ЗОБОВ’ЯЗУЮТЬСЯ:

керуватися в службовій діяльності й повсякденному житті та поведінці системою наступних етичних норм.

1. Безперечно й неухильно поважати та захищати права і свободи людини і громадянина, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством за життя й безпеку людей у ситуаціях, що потребують втручання правоохоронців.

2. Виховувати в собі почуття гордості за свою країну, її народ, його історію та культуру, поважати державну символіку, підпорядковувати свою професійну діяльність інтересам розбудови незалежної України, стверджувати принципи законності, справедливості та гуманізму.

3. У своїй роботі неухильно керуватися законодавством України. Виконувати норми Дисциплінарного Статуту.

4. При виконанні своїх функціональних обов’язків ставитися до громадян справедливо, уважно, доброзичливо, неупереджено, з почуттям поваги до їх людської гідності, не допускаючи при цьому жодних проявів дискримінації на ґрунті статі, раси, віку, мови, релігії, національності, громадянства, соціального походження, освіти, матеріального стану, політичних та інших переконань.

5. Не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, поважати їх природне право на життя, законні права на свободу думки, совісті, самовираження, збереження здоров’я, мирного зібрання, володіння майном тощо. Використовувати силу тільки як крайній захід для досягнення законної цілі.

6. Повсякчас бути готовими до надання людям допомоги й захисту в межах службових повноважень та виходячи із загальнолюдських морально-етичних позицій. При цьому суттєво важливим є врахування особливостей та потреб різних груп населення.

7. У службових і позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, і зокрема мовної.

8. Виявляти стійкість, принциповість, непримиренність у боротьбі зі злочинністю, мужність і сміливість, високу фізичну, вольову й інтелектуальну готовність до дій у складних, нестандартних ситуаціях.

9. Критично ставитися до власних професійних якостей і поведінки. Постійно працювати над самовдосконаленням, підвищенням свого професійного та загальнокультурного рівня.

10. Стверджувати та відстоювати честь і гідність правоохоронця як посадової особи, уповноваженої державою і народом України захищати законні права й інтереси громадян. Усіляко сприяти підвищенню авторитету органів внутрішніх справ серед населення.

11. У разі недотримання взятих зобов’язань бути готовими понести відповідальність, передбачену законодавством України, іншими чинними нормативними актами, що реґламентують діяльність органів внутрішніх справ.

ГУРОС МВС України

Текст 3.

ПОЗИТИВНИЙ ІМІДЖ ФОРМУЮТЬ ПРОФЕСІОНАЛИ

Уперше за роки незалежності України така силова структура, як МВС, пройнялася власним іміджем, – зазначили учасники "круглого столу" в редакції газети "Іменем закону", предметом обговорення якого стала Програма формування позитивного іміджу міліції на 2003-2007 роки. Робота зі створення позитивного образу людини в міліцейських погонах не має якихось чітких часових меж, адже щодня працівники цього відомства професіоналізмом та відданністю вносять свою часточку в цю справу.

Ставлення ж громадян до міліції нині неоднозначне. Значна частина населення з повагою ставиться до міліціонера як ґаранта правопорядку, розуміє всю серйозність і ризико-ваність його роботи

У своїй роботі над вищезгаданою програмою керівництво МВС України, зо­крема, керуватиметься і результатами моніто-рингу громадської думки щодо на­прямів поліпшення діяльності міліції, се­ред яких було названо необхідність удо­сконалення чинного законодавства, по­кращання технічного забезпечення ОВС, посилення відповідальності працівників міліції, підви-щення рівня їх соціальної захищеності та культури спілкування з людьми.

Учасники зустрічі висловили свої пропозиції та зауваження щодо даної проблеми, зійшовшись на думці стосовно необхід-ності та реальних мож­ливостей підвищення престижу міліцей­ської професії, формування позитивного іміджу людини в погонах.

(З журналу "Міліція України")

Текст 4.

УДАЧА ІСТОРИКА

Щоб стати добрим оперативником, мало здобути лише професійні знання. Слід мати ще щось і від Бога. І тому не дивно, що серед працівників карного розшуку, які знайшли себе в цій справі, є чимало тих, чия перша освіта, здавалося б, далека від юриспруденції, а досить часто саме перша професія часто стає в пригоді правоохоронцям. Скажімо, як у цій історії з одним із помічників оперуповноваженого карного розшуку. Після закінчення істфаку університету Юрій протягом року викладав історію в середній школі, поки не викрив свого колегу – учителя іноземної мови – у привласненні коштів, після чого залишив роботу педагога і пішов у міліцію.

Ми отримали інформацію, що в місто має прибути наркокур’єр з великою партією героїну для злочинного угруповання Свирида. Інформатор також указав, що візитер має зупини­тися в одному з дачних будиночків по вулиці Джадова в приміському селі Жайворонкове. Відразу ж під контроль були взяті всі люди Свирида, а також дачні будинки на згаданій вулиці. Завданням оперативників було затримати наркокур’єра під час передачі товару бандитам.

Але під час дозору сталося непередбачене: наркокур’єра було вбито. Через півгодини на місце при­годи прибула слідчо-оперативна група та керівник операції. Година пошуків, якими займалися більше десяти оперативників, ніякого результату не дала. Ми вже почали втрачати будь-яку надію. Аж раптом з’явився помічник оперуповноваженого лейтенант Юрій Мар-ченко. Він прибув, щоб повідомити, що в місто прибув Свирид. "Чому засмутилося наше керівництво?" – запитав Марченко, звертаючись до мене. Я відповів, що Власенко "замочив" наркокур’єра, а той забрав із собою на той світ таємницю, де сховано "товар".

- Усе одно як у Фрола Кірсанова! – кинув Юрій і вийшов із кімнати. – Бувайте!

- Зачекай! – зупинив я його на веранді. – Який Фрол Кірсанов?

Марченко стисло розповів історію московського купця, який помер, а родина, кинувшись шукати заповіт, так і не знайшла його. Фрол Кузьмич не встиг викласти свою останню во­лю, подавившись за обідом. Тоді, забувши про покійника, родичі стали нашвидкоруч рахувати та описувати його майно. Хтось зга­дав, що в купця були цінні папери, і чимало – на півмільйона карбованців. Усі знали, що Кірсанов ховав їх у стальному сейфі, умонтованому в стіну. Спад­коємці перевер-нули в будинку все догори дном, а клю­ча немає. І тут допомогла бабуся, яка доглядала за хворим до останньої хвилини й бачила ключа, якого старий не випускав із рук... Родичі, які вже зневірилися, що можна знайти злощасний ключ, звернули увагу на дивно здуту щоку покійника. Промайнула здо­гадка – і, на радість присутніх, лікар дістав з рота небіжчика ключик на металевому ланцюжку.

Тільки-но Юрій дійшов до цих слів, оперуповноважений наказав йому не рухатися, а сам побіг до судмедексперта. За щокою в наркокур’єра був ключ від камери схову міського залізничного вокзалу.

У подальшому ця операція пройшла як по нотах.

(З журналу "Міліція України")

Текст 5.

ТІЛЬКИ ФАКТ

Право на життя – невід’ємне право людини. Є держави, у яких перед судом постає громадянин, що здійснив невдалу спробу самогубства.

До Замостянського райвідділу міліції увійшов сімнадцяти-річний юнак, який перед тим пройшов призовну медичну комісію і вже був унесений до списків новобранців на осінь. Увійшов сам, з власної волі, щоб визнати свою вину в здійсненні крадіжки, скоєній кілька днів перед тим. Прийом принесеної заяви, допити та інші слідчі дії тривали довго. До райвідділу прибула мати хлопця, побачивши його, зблідлого, дуже стривоженого, вона не могла тоді собі уявити, що бачить свого сина востаннє. Бо через деякий час хлопець непритомніє в присутності лейтенанта міліції й падає на підлогу. Викликані дві бригади швидкої допомоги вже не можуть нічим зарадити, і лікар швидкої допомоги зафіксував смерть юнака від гострої серцевої недостатності.

За чотири години 20 хвилин молодій людині було відібрано життя. І вже не має значення, чи то були нанесені смертельні побої, чи застосовані жорстокі форми психічного впливу, яких не могла витримати незміцніла нервова система, чи щось інше, що викликало смерть. Зрозуміло одне: права людини ще не в повазі в наших правоохоронців.

Тепер, захищаючи своє життя, інший сімнадцятирічний учасник крадіжки вирішив переховуватися від правосуддя. Чи можна його осуджувати за таке рішення, якщо його товариш, потрапивши в руки міліції на кілька годин, втратив життя?

(З журналу "Міліція України").

Текст 6.