Міжмовні пароніми. Неточності при використанні паронімів

Звукова близькість паронімів призводить до того, що їх помилково вживають один замість іншого. Причиною лексичних, а, отже, й семантичних помилок стає також нерозрізнення міжмовних паронімів, особливо належних до близькоспоріднених мов. Порівняйте українсько-російські паронімічні групи сумління – сомнение, останній – остальной, лихий – лихой, дурний – дурной.

Часто доводиться чути: “Я не маю про це жодної уяви”; або читати щось на зразок: (про відбудову Борисоглібського храму XI століття у Вишгороді: “Тут Ярослав Мудрий писав першу слов’янську конституцію – збірку законів “Руська правда”, в тривожну годину збиралися древньоуські князі, щоб засудиш міжусобні чвари... Як відновити цей видатний історичний пам’ятник, святиню наших прадідів, частку духовного життя нашого народу” (із газ.).

Навіть у солідних виданнях можна вичитати “перли” на зразок: “Усією силою гнівного слова тавруємо середньовічні, ганнібалівські акції вандалізму”. Ганнібалова клятва (вислів, пов’язаний з ім’ям полководця Ганнібала, що жив не в середньовіччі, а в 3-2 ст. до нашої ери) означає ‘рішучість боротися до кінця, суворо дотримувати слова’. У наведеному уривку з заяви ветеранів київської письменницької організації (“Літературна Україна”. – 1991. – 31 січня), мабуть, ішлося про канібалівські, точніше канібальські, тобто людожерські, акти.

Паронімія, як бачимо, тісно пов’язана з семантикою. Пароніми ніколи не можуть довільно заступати один одного без певних стилістичних настанов. Щоб уникнути помилок, треба глибше вивчати значення слів рідної мови, спираючись також на знання інших мов.