Поняття паронімії. Види паронімів
Пароніми (від грец. ‘біля’ й ‘ім’я, назва’) – слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, що при повній або частковій семантичній відмінності є дуже подібними формою, унаслідок чого можуть сплутуватися в мовленні: адресат (‘той, кому пишуть’) – адресант (‘той, хто пише’); акціонерний (‘заснований на акціях’) – акціонерський (‘властивий акціонерам’); ефектний (‘показний, виразний’) – ефективний (‘результативний’); абонемент (‘документ, що дає право на користування’) – абонент (‘той, хто користується абонементом’); біліти (‘ставати білим’) – білити (‘робити щось білим’); економний (‘ощадливий’) – економічний (‘стосується економіки’).
Звукова близькість паронімів призводить до того, що їх помилково вживають один замість одного: замість факт (‘подія, явище’) кажуть фактор (‘умова, рушійна сила’), замість уявлення (‘поняття’) – уява (‘фантазія’), замість пригода (‘подія, випадок’) – нагода (‘слушний момент, можливість’). Часто плутають слова таємничий і втаємничений. Таємничий означає ‘незбагненний, незрозумілий’: таємничий острів, таємничі письмена, російський відповідник – таинственный. Утаємничений має значення ‘ознайомлений з чимось приховуваним, прилучений до якоїсь таємниці’: утаємничений у справи уряду (російське посвященный).
Запам’ятаймо правильні значення кількох паронімічних груп. Прадавні мешканці Америки звуться індіанці, а індійці живуть в Індії. Слово італійський пов’язане з сучасною Італією: італійська мова, італійське кіномистецтво, італійський страйк. А коли йдеться про племена, що населяли Апеннінський півострів у давнину, уживаємо прикметник італьський: італьська легенда, італьська німфа. Російське итальянский треба перекладати італійський, а италийский – італьський. Особовий – ‘стосовний до особи, людини взагалі’: особове посвідчення, особовий листок (для обліку кадрів), особовий склад, особовий рахунок. Особистий – ‘властивий певній, конкретній особі; власний, персональний’: особисті речі, особисте життя.
Є вужче й ширше розуміння паронімів. При вужчому до паронімів можна відносити тільки однокореневі слова, що належать до однієї частини мови, подібність у морфемному складі яких зумовлює, відповідно, їх семантичну подібність. Вони розрізняються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями: білуга, білуха; паливо, пальне; покажчик, показник; ожеледь, ожеледиця; громадський, громадянський; підозрілий, підозріливий; виконавський (дисципліна, майстерність), виконавчий (орган, лист); приводити, призводити (до чогось небажаного); познайомити, ознайомити; капелюх (ч. р.), капелюха (ж. р.), а також наголосом: вúгода, вигóда; наíздити (сто кілометрів), наїздúти (до когось, на когось) та ін. Такі слова з різними наголосами нагадують омографи:зáмок, замóктощо, але останні, як і всі омоніми,мають абсолютно відмінні значення. До однокореневих паронімів відносять і слова, що виходять за межі однієї частини мови:ýчений, учéний; шля́хом (ім. в орудн. в.), шляхóм (прийм.). При такому підході пароніми розглядаються в плані культури мови, практичної стилістики як одне із джерел мовних труднощів, як причина сплутування слів, їх неправильного добору, й подаються в словниках паронімів, словниках мовних труднощів.
До даного розуміння наближається й таке, коли до паронімів зараховують і різнокореневі слова, що мають випадкову співзвучність і теж можуть помилково сприйматися одне замість іншого: кампанія, компанія; розпестити, розбестити; впереміж, впереміш; мимохіть, мимохідь; Австрія, Австралія або Швеція, Швейцарія (у шкільній практиці).
При ширшій інтерпретації пароніми – це взагалі співзвучні слова: свійський, світський; додолу, додому; форми слів: місяця, міситься. Навіть слова з тотожними значеннями: крапля, капля; повінь, повідь. У такому значенні пароніми розглядаються в стилістиці, поетиці як один з виражальних засобів мови: Який Сава, така й слава.
Пароніми у фразеології становлять менш помітне явище, наприклад: стояти стіною (‘стояти щільним рядом або суцільною масою’) – стати стіною (‘виступити згуртовано, дружно’); побачити світ (‘народитися’, ‘бути опублікованим’) – побачити світу (‘багато чого побачити, багато де побувати’).
Синтаксичні або лексико-синтаксичні пароніми – результат випадкової співзвучності синтаксичних конструкцій між собою чи з яким-небудь словом: “Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста”; початок пісні, яка приписується Марусі Чурай, подається то як “За світ встали козаченьки”, то як “Засвистали козаченьки”.
Пароніми у словотворенні – до них з певним застереженням (оскільки взятий окремо кожен із подібних випадків належить до лексичних паронімів) можна віднести продуктивні словотвірні типи з близьким значенням на зразок -ація / -(ув)ання: ілюстрація – ілюстрування, консервація – консервування; -тивний / -ційний: консультативний – консультаційний, інструктивний – інструкційний та ін.
- Тема 1. Мова як суспільне явище. Українська мова в колі інших мов світу. Поняття літературної мови
- Мова як суспільне явище. Функції мови
- Місце української мови серед мов світу
- Українська мова входить до другого десятка найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 млн. Людей. Літературна мова. Поняття мовної норми
- Поняття державної мови
- Питання для самоконтролю
- Тема 2. Стилі та форми мовлення
- Функціональний стиль. Стилістична норма
- Функціональні стилі сучасної української літературної мови
- Експресивні стилі української мови
- Усна та писемна форми мовлення
- Питання для самоконтролю
- Тема 3. Лексикологія. Предмет лексикології. Лексичне значення слова
- Предмет лексикології
- Слово як одиниця мови
- Лексичне і граматичне значення слова
- Основні типи лексичних значень слова
- Питання для самоконтролю
- Тема 4. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- Багатозначність слів у сучасній українській мові
- Значення багатозначного слова
- Переносне значення й переносне вживання слова
- Види переносних значень і переносних вживань
- Стилістичне використання багатозначності
- Особливості перекладу багатозначних слів
- Неточності, що можуть виникати при використанні багатозначних слів
- Питання для самоконтролю
- Тема 5. Омоніми
- Поняття омонімії
- Омонімія та полісемія
- Повні й неповні омоніми
- Джерела омонімії
- Міжмовні омоніми
- Стилістичні можливості омонімії
- Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів
- Питання для самоконтролю
- Тема 6. Пароніми
- Поняття паронімії. Види паронімів
- Види семантичних зв’язків між паронімами. Максимальна та мінімальна паронімія
- Міжмовні пароніми. Неточності при використанні паронімів
- Стилістична роль паронімів
- Питання для самоконтролю
- Тема 7. Явище синонімії в сучасній українській мові
- Поняття синонімії
- Однорівнева й міжрівнева синонімія
- Синонімічний ряд
- Абсолютні та неповні синоніми
- Особливості перекладу синонімів
- Стилістичне використання синонімів
- Питання для самоконтролю
- Тема 8. Антоніми
- Поняття антонімії. Антонімія на різних рівнях мови
- Види семантичних антонімів
- Однокореневі та різнокореневі антоніми
- Антоніми багатозначного слова
- Особливості використання антонімів та їх стилістичні функції
- Стилістично невиправдане вживання антонімів
- Питання для самоконтролю
- Тема 9. Склад лексики сучасної української літературної мови за походженням
- Індоєвропейська, спільнослов’янська, східнослов’янська та власне українська лексика
- Характерними для власне українських слів є також суфікси:
- Лексика іншомовного походження
- Слова, запозичені з інших слов’янських мов. Старослов’янізми
- Запозичення з неслов’янських мов
- Фонетичне та морфологічне засвоєння іншомовних слів
- Особливості вживання та стилістичні функції іншомовних слів
- Питання для самоконтролю
- Тема 10. Стилістична диференціація лексики сучасної української мови
- Стилістично нейтральна лексика
- Стилістично забарвлені слова
- Емоційно-експресивне забарвлення слів
- Стилістичні функції книжної та розмовної лексики
- Питання для самоконтролю
- Тема 11. Лексика української мови з точки зору вживання
- Загальновживана лексика
- Лексика обмеженого вживання
- Стилістичне використання лексики обмеженого вживання.
- Питання для самоконтролю
- Тема 12. Активна і пасивна лексика сучасної української літературної мови
- Активний і пасивний склад лексики сучасної української літературної мови
- Неологізми
- Функції неологізмів
- Застарілі слова
- Номінативні та стилістичні функції застарілих слів
- Питання для самоконтролю
- Тема 13. Фразеологія. Предмет фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- Фразеологія як розділ мовознавства
- Визначення поняття фразеологічної одиниці
- Питання класифікації фразеологічних одиниць
- Джерела української фразеології
- Стилістичне використання і трансформація фразеологічних засобів мови
- Особливості перекладу фразеологічних одиниць
- Питання для самоконтролю
- Тема 14. Етимологія. Стилістичні можливості внутрішньої форми слова
- Етимологія як розділ мовознавства
- Народна етимологія
- Стилістичні можливості етимології
- Питання для самоконтролю
- Тема 15. Лексикографія
- Предмет лексикографії
- Загальна характеристика словників
- Типи словників Перекладні словники
- Тлумачні словники
- Словники синонімів, антонімів, паронімів
- Орфографічні, орфоепічні та інші словники правильності мови
- Фразеологічні словники
- Список словників
- Питання для самоконтролю
- Тема 16. Фонетика. Фоностилістика. Орфоепічні норми української літературної мови
- Поняття орфоепії
- Вимова голосних звуків в українській мові
- Вимова приголосних звуків
- Вимова абревіатур
- Тема 17. Асиміляція, зміни приголосних при збігу, спрощення в групах приголосних
- Асиміляція приголосних у потоці мовлення
- Зміни приголосних при збігу їх
- Спрощення приголосних у звукосполученнях
- Тема 18. Милозвучність мовлення
- Милозвучність мовлення
- Засоби милозвучності української мови
- Наголос
- Питання для самоконтролю
- Які функції може виконувати наголос?
- Тема 19. Фоностилістика
- Інтонаційна виразність мовлення
- Використання засобів фонетики у стилях літературної мови
- Питання для самоконтролю