logo
Лекції

Особливості перекладу фразеологічних одиниць

Особливої уваги потребують фразеологізми при перекладі з однієї мови на іншу. Різні типи фразеологічних одиниць у цій сфері проявляють себе по-різному. Біблійні, міфологічні звороти, фразеологізми літературного походження, як правило, перекладаються дослівно: витати в емпіреях; спалити кораблі; між Сциллою і Харибдою; усе тече, все міняється; мовчання – знак згоди; крапля камінь точить; манна небесна; пісня пісень; переоцінка цінностей; по той бік добра і зла; річ у собі; чисте мистецтво. Фразеологізми фольклорного походження здебільшого специфічні для кожної окремої мови. У близькоспоріднених мовах є однакові щодо лексичного складу прислів’я й приказки, але вони мають і суто національні синонімічні звороти: рос. на безрыбье и рак рыба – укр. на безриб’ї і рак риба, а ще на безлюдді й Хома чоловік; у степу й хрущ м’ясо; де немає співця, послухаєш і горобця; рос. из огня да в полымя – укр. з вогню та в полум’я і з дощу та під ринву; рос. как с цепи сорвался – укр. як з цепу зірвався і як з пекла вискочив.

Серед усіх фразеологізмів особливе місце посідають ідіоми. Ідіома – своєрідний неповторний вислів якоїсь мови, найчастіше неперекладний: про людське око; недовго ряст топтати; тихо, хоч мак сій; бити байдики; скакати в гречку; пекти раки; підносити гарбуза тощо. При перекладанні ідіом слід добирати відповідних висловів у мові, на яку здійснюється переклад, бо при буквальній передачі компонентів утрачається цілісне значення фразеологізму. Тобто український вислів, наприклад, про людське око має в російській мові відповідник не о человеческом глазе, а для отвода глаз; російському зворотові чертям тошно в українській мові відповідає не бісам нудно, а аж пекло сміється.

Трансформація фразеологізмів, відтворення чужих зворотів засобами рідної мови не має нічого спільного з бездумним калькуванням. У засобах масової інформації, у теле- й радіопередачах дуже часто зустрічаємо вислови, які не мають нічого спільного зі скарбами української фразеології: потерпіти невдачу, слідувати чиємусь прикладові, нічого гріха таїти, аби не так тощо. Ті, хто вживає таких конструкцій, не завдають собі клопоту знайти закономірні українські відповідники зазнати невдачі, наслідувати чийсь приклад, ніде правди діти, де там. У російській мові слово груз є компонентом кількох фразеологізмів: груз воспоминаний, груз наследства, груз обязанностей. Відповідник цього слова в українській мові вантаж, але тільки в прямому значенні: “Вони мовчки висаджували вантаж на плечі один одному” (О. Гончар). У складі фразеологічних одиниць замість вантаж уживається тягар: тягар спогадів, тягар спадщини, тягар обов’язків. “Фразеологізми” вантаж спогадів, вантаж обов’язків засмічують мову. “Жила-була одна жінка”, “Жив-був один спортсмен” – так часто починають свої твори автори різних газетних жанрів. Та й сучасні казкарі здебільшого вдаються до такого початку, який нібито запозичений з українських народних казок. Але річ у тім, що словами жили-были розпочинаються російські народні казки. Що ж до казок українського народу, то в них на початку стоять слова: Жили собі дід та баба”, “Був (були) собі чоловік та жінка” та ін.

Досить часто можна почути такі фрази: “Вітаю вас з Новим роком!”, “Вітаємо тебе з наступившим Новим роком!” Дієприкметників на -вший, -ший в українській мові нема. Вітають з якоюсь подією, яка є результатом фізичних чи розумових зусиль людини: із закінченням навчального закладу, відкриттям у якійсь галузі, установленням рекорду. Що ж до Нового року, який настає незалежно від волі чи зусиль людей, то наша мова має вислови: бажаю (зичу) щасливого Нового року; щастя Вам у Новому році; хай щастить Вам у Новому році та ін.

Вислів грати роль доречний у застосуванні до акторів. У переносному значенні використовується зворот відігравати роль. Синтаксично незграбне речення з газетного тексту “Сам собою цей факт зіграв немаловажну (калька російського слова) роль для припинення міжрелігійних конфліктів” у відредагованому вигляді було б таким: “Сам собою цей факт відіграв неабияку роль у припиненні міжконфесійних конфліктів”. “Перше, що кинулось у вічі, коли ми зайшли до музею, була цілковита занедбаність його приміщень”, – читаємо в одній із газет. Кидатись у вічі в українській мові (на відміну від російського бросаться в глаза) не є фразеологічним зворотом, тобто не має цілісного значення, а сприймається буквально: хтось кинувся комусь у вічі і, можливо, видряпав їх. Поняття ‘привертати увагу’ відтворюється фразеологізмом впадати в око (в очі, у вічі). Тож у наведеному уривку тексту потрібно було написати: “Перше, що впало в око, коли ми зайшли до музею...” Російський вислів быть на виду має український відповідник бути на видноті. А в радіопередачах можна почути: “Хлопець завжди на виду”, “Відмінники вашого класу у всіх на виду”. Оскільки слово вид має в українській мові кілька значень і в одному з них є синонімом до слова обличчя, то наведені уривки дуже сумнівні з погляду норм літературної мови.

Фразеологічні звороти є одним із невичерпних джерел посилення експресивності та поглиблення логізації викладу, тому до них часто вдаються в красному письменстві й у публіцистиці. Проте, коли фразеологізми вживаються недоречно, вони викликають негативний відгук у читачів, слухачів, глядачів.