Види семантичних зв’язків між паронімами. Максимальна та мінімальна паронімія

Пароніми можуть перебувати між собою у відношеннях

а) синонімії, коли семантична близькість підсилюється формальною (блискучий – лискучий; блукати – блудити; повінь – повідь, тяжкий – важкий, хиткий – хисткий);

б) антонімії: кепський – лепський; густо – пусто; еміграція – імміграція, експорт – імпорт, еволюція – революція.

Можуть бути пов’язані певною семантичною близькістю: дефектний (‘зіпсований, ушкоджений’) – дефективний (‘ненормальний’), ефектний (‘такий, що справляє враження’) – ефективний (‘дійовий’) тощо.

Можуть належати до однієї тематичної групи (буран – бурун, калина – малина, суниці – полуниці, кіш – ківш).

Паронімічні ряди можуть складатися не тільки з двох, а й з більшої кількості членів: чуття, відчуття, почуття; руський, російський, русинський.

Зважаючи на ступінь звукової близькості паронімію поділяють на максимальну (калина – малина, коса – роса) та мінімальну (сплеск – блиск).