Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів

Шкодять тексту омоніми тоді, коди виникає двозначність, непередбачена автором. Трапляється це, як правило, у коротких, нерозгорнутих реченнях – найчастіше в заголовках, бо в звичайному, розгорненому реченні омонімія майже не буває шкідливою й узагалі відчутною: “Винний брак”.

Каламбури іноді з’являються поза бажанням автора, якщо контекст не дає можливості визначити, у якому із значень вжито слово: “Він на село націлив погляд сонний Старенького, похилого вікна. І слуха пісню дужу і невтомну Колгоспного моторного млина” (С. Даниленко).

Або ще: “Над ріллею – пахом Лебедіє птахом, Лебедіє ніжним Хмарка золота” (В. Зубенко). Слово пах в українській мові – це або анатомічний термін, або рідковживаний синонім до запах. Обидва ці значення тут недоречні. Мабуть, це неологізм, утворений від російського пахота, пахать. Чи слід було вживати це слово?

Неуважне ставлення до слова нерідко помічається в розмовному мовленні. Біля каси магазину можна почути: “Вибийте мені печінку”; у поліклініці: “Зніміть череп і запишіться до хірурга” тощо.

Отож, не слід забувати про можливість двопланового розуміння слів, здатних до омонімії.