Основні типи лексичних значень слова

Як ми вже говорили, лексичне значення властиве тільки повнозначним словам. Кожне повнозначне слово відрізняється від іншого як лексичним значенням, так і його специфічними особливостями й виявленням у мові.

У зв’язку з цим розрізняємо три типи лексичного значення слова:

Номінативне значення, яке безпосередньо пов’язане з відображенням явищ об’єктивної дійсності. Зв’язки слова з номінативним значенням з іншими словами – предметно-логічні, вони не обмежені у сполучуваності з іншими словами, наприклад: хата – стара хата, батьківська хата, біла хата і под.; високий – високе дерево, високий хлопець і под. Звичайно, деяка обмеженість у сполучуваності вільних слів теж є. Не можна сказати: високий борщ, математична хата і под.

Усі переносні значення, крім образно-емоційних, теж належать до прямих (номінативних, вільних).

Слова, обмежені у сполучуваності з іншими, зв’язані за змістом у неподільній єдності, мають фразеологічно зв’язаний тип лексичного значення: блакитна кров, намилити шию, мати руку (десь). Є в українській мові частина слів тільки з фразеологічно зв’язаним типом лексичного значення: ридма ридати, лігма лежати, дати відкоша та ін.

Синтаксично зумовлений тип лексичного значення виступає в певній синтаксичній функції. У першу чергу – у займенників, бо тільки з контексту розуміємо, про що йде мова. Це переносні значення (метафоричні або метонімічні) образно-емоційного характеру: Такого орла (сміливця) ще світ не бачив; Він у нас голова. Найчастіше такі значення мають іменники та прикметники, рідше – дієслова та прислівники.