Поняття антонімії. Антонімія на різних рівнях мови

Антоніми – слова (переважно однієї частини мови) або їх окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, що, тісно поєднуючись певною семантичною спільністю, розрізняються на цій же основі максимально протилежними значеннями. Антонімія найповніше і найвиразніше виявляється в лексиці. Не можна сказати, що антоніми – це слова, що виражають протилежні значення, між якими немає жодного зв’язку. Поняття, як правило, викликає в мовця логічний антонім (парне слово). Це природна особливість людського розуму, єдиний наявний у нашому розпорядженні спосіб закріплення й аналізу відчуттів. У людській свідомості абстрактні поняття закладені парами, кожне зі слів цієї пари так чи інакше викликає уявлення про друге: швидкий – повільний, краса – потворність, багатство – вбогість. Таким чином, в антонімічні стосунки вступають не всі слова, а лише ті, що об’єднані змістом на основі їх протилежності, протиставлення. Передусім це слова, що мають якісні, кількісні, часові, просторові значення Не мають антонімічних стосунків слова з конкретним значенням, оскільки вони називають такі поняття, які не мають прямих відповідників, співвідносних за протилежністю: бандура, стіл, піч, трактор, дерев’яний, алюмінієвий, фабричний і под.

Антонімічність фразеологічних одиниць виявляється насамперед у протилежності значень тих слів, що входять до їхнього складу, або у вираженні протилежності через заперечення: високої проби – низької проби; гладити за шерстю – проти шерсті; велике цабе – невелике цабе; бачити – не бачити смаленого вовка. Іноді фразеологічні одиниці хоч і мають протилежні значення, але не так вільно асоціюються між собою (наприлад: хоч греблю гати – як кіт наплакав) і не так легко вступають в антонімічні взаємовідношення. Фразеологічний зворот може бути одним із компонентів антонімічної пари. Це, як правило, лексикалізовані фразеологізми: уночі – серед білого дня, вечоріти – благословлятися на світ, працювати – байдики бити, далеко – палицею кинути, темно – хоч голки збирай.

До морфологічних антонімів можна віднести дієслова активного й пасивного станів: машини обробляють землю – земля обробляється машинами (хоч самі конструкції з ними належать до категорії синтаксичних синонімів, оскільки позначають ту саму ситуацію), керуючий – керований. До синтаксичних антонімів належать, наприклад, пари складних речень із зворотним взаємовідношенням предикативних частин (щодо часової послідовності, причиново-наслідкової залежності тощо): Раптом подув вітер і пішов дощ – Раптом пішов дощ і подув вітер; Якщо він не ходитиме на роботу, то його звільнять – Якщо його звільнять, то він не ходитиме на роботу. Деякі дослідники відносять до синтаксичних антонімів такі речення та словосполучення, що містять лексичні антоніми: Всі присутні були спортсменами – Ніхто з присутніх не був спортсменом; іти на гору – іти з гори.