logo
Лекції

Усна та писемна форми мовлення

Літературна мова реалізується в усній та писемній формах. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, являє собою процес говоріння, тобто усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови. Писемне мовлення – вторинна форма існування мови, зафіксована на папері, розрахована на зорове сприйняття. Особливості кожної з форм мовлення видно з таблиці:

Літературне мовлення:

Усне

Писемне

  1. Первинне;

  2. Діалогічне (полі-, моно-);

  3. Розраховане на слухачів;

  4. Непідготовлене заздалегідь;

  5. Живе спілкування;

  6. Міміка, жести, інтонація;

  7. Імпровізоване;

  8. Індивідуалізоване;

  9. Емоційне й експресивне;

  10. Використовуються повтори, зіставлення, фразеологізми, тропи тощо.

  1. Вторинне;

  2. Монологічне;

  3. Графічно оформлене;

  4. Обдумане;

  5. Характеризується відбором фактів, відповідним їх оформленням;

  6. Відбір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю й типу мовлення;

  7. Ґрунтовний і повний виклад думок;

  8. Поглиблена робота над словом і текстом;

  9. Редагування думки та форми її вираження;

  10. Самоаналіз написаного.

Усне й писемне мовлення має широке застосування в різних сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діалогу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне – у формах переказу, творів, ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез, конспекту, реферату.