Спрощення приголосних у звукосполученнях

Поряд із явищем асиміляції в літературній вимові спостерігаємо також спрощення звуків у групах приголосних, тобто “зникнення” у вимові окремих приголосних звуків. Спрощуються переважно ті звуки, які займають місце всередині групи. Так, слово студентський вимовляється як студе[нс’]кий, агентство як аге[нс]тво і под. У словах іншомовного походження це явище не відбивається на письмі: контрастний вимовляється як контра[сн]ий, гігантський вимовляється як гіга[нс’]кий. Але в словах слов’янського походження в переважній більшості випадків спрощення відбивається на письмі:

а) у сполученнях -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-: тиждень – тижневий, роз’їзд – роз’їзний, стелити – слати. Винятки: хвастливий, хвастнути, шістнадцять, пестливий, кістлявий, зап’ястний, хворостняк. Спрощення не відбивається на письмі у давальному та місцевому відмінках однини іменників жіночого роду першої відміни: пiанiстцi, оптимістці, аспірантці, невістці, хустці, волейболістці.

б) у сполученнях -зкн-, -скн- випадає к при творенні від іменників дієслів із суфіксом -ну-: тріск – тріснути, брязк – брязнути, тиск – тиснути, блиск – блиснути. Винятки: виск – вискнути, риск – рискнути, випускний, пропускний, тоскно, скнара, скнiти.

в) випадає л у групі -слн-: мислити – навмисне, ремесло – ремісник, масло – масний.

г) Спрощення відбувається у словах: серце (сердець), ченця (чернець), скатерка (скатерть).

Спрощення у групах приголосних може супроводжуватися асимілятивними змінами. Коли один із звуків не вимовляється, це призводить до того, що поруч опиняються приголосні, один із яких зазнає впливу з боку іншого. Унаслідок цього вимова слова значно відрізняється від орфографічного запису:

-тськ- – [ц’]: депутатський – депута[ц’]кий, кандидатський – кандида[ц’]кий;

-стц- – [сц’]: танцюристці – танцюри[сц’]і, артистці – арти[сц’]і;

-стч- – [шч]: невістчин – неві[шч]ин;

-стд- – [зд]: шістдесят – ші[зд]есят;

-тст- – [цт]: братство – бра[цт]во, багатство – бага[цт]во. Як бачимо, явище спрощенння можна спостерігати в багатьох типах слів української мови, його, так само як і асиміляцію, треба відтворювати в літературній вимові.

Питання для самоконтролю

Що Вам відомо про асиміляцію приголосних?

Пригадайте про зміни приголосних:

дзвінких перед глухими;

глухих перед дзвінкими;

свистячих перед шиплячими;

шиплячих перед свистячими;

[д] і [т] перед шиплячими;

[д] і [т] перед свистячими;

твердих перед м’якими.

Що Вам відомо про зміни приголосних при їх збігу?

Пригадайте про зміни приголосного основи при додаванні суфіксів -ств, -ськ.

Що Ви знаєте про спрощення приголосних?