Абсолютні та неповні синоніми

Ступінь синонімічності слів може коливатися від повної до більшою чи меншою мірою часткової. Виділяють абсолютні (повні) та неповні (останніх у мові переважна більшість) синоніми.

Синоніми абсолютні – слова повністю рівнозначні й загалом тотожні за вживанням, тобто стильовою сферою функціонування, емоційно-експресивною характеристикою, частотністю, сполучуваністю та ін. Наприклад: родина, сім’я; пейзаж, краєвид; вік, століття, сторіччя; угорець, мадяр; гарний, красивий і вродливий (щодо людини); безплатний, безкоштовний; любий, милий; безмежний, безкрайній, безконечний, нескінченний; тремтіти, дрижати; баритися, гаятися; скрізь, всюди; крізь, через (вікно, туман і віки); або, чи; тільки, лише. Вони часто зустрічаються, зокрема, серед емоційно-експресивної лексики: лупити, колошматити у значенні ‘сильно бити’, серед однокореневих слів і взагалі на словотвірному рівні: близько, поблизу; пташеня, пташа; підлиза, лизун; лизоблюд, блюдолиз; заробітна плата, зарплата; на рівні стійких словосполучень: боровик, білий гриб; бити байдики, байдикувати; граматичних форм, зокрема синтаксичних конструкцій: віддаленіший, більш віддалений; ходитиму, буду ходити; мчати як стріла, мчати стрілою; дощ, іде дощ, дощить.

Абсолютні синоніми можуть розрізнятися:

а) частотністю вживання (першим у парі подається вживаніше слово): обличчя, лице; скроня, висок; спогад, спомин; селезень, качур; щеня, цуценя; зразок, взірець; століття, сторіччя; білосніжний, сніжно-білий;

б) певним стилістичним ореолом (не настільки виразним, щоб у словниках при таких словах давалася відповідна позначка, і не завжди усвідомлюваним самим мовцем) – наявністю чи відсутністю, наприклад, конотацій традиційності або, навпаки, сучасності, звичайності або престижності, безпосередньості, невимушеності або певної офіційності та ін., порівняйте: мовознавець, лінгвіст; мовознавство, лінгвістика (порівняльно-історичне мовознавство, але структурно-математична лінгвістика); здоров, привіт, салют (як фамільярно-дружнє вітання); привіт, вітання (передавайте привіт Вашій доньці й вітання дружині); голий, оголений (останнє ніби пристойніше);

в) неоднаковою активністю вживання в різних стилях та соціально-професійних різновидах мови: оранжевий, жовтогарячий; радіатор, батарея; ферзь, королева; стюардеса, бортпровідниця; у парі кавалерія, кіннота лише перше слово вживається в значенні роду військ; у термінології іншомовний і власне українській синоніми часто не можуть помінятися місцями, тому що український синонім виступає, по суті, як пояснення запозиченого, наприклад: асиміляція й уподібнення, біном і двочлен;

г) сполучуваністю: середні віки, але не століття;

ґ) відмінністю у вживанні залежно від форми слів (чинник, що може як сприяти, так і перешкоджати цьому вживанню) та їх звукового оформлення, внутрішньої форми слова, асоціативного зв’язку зі словотвірно спорідненими і просто фонетично подібними словами: лелека, чорногуз; слимак, слизняк; ворона, ґава; вогнище (порівняйте: вогонь), багаття; їх довжини (порівняйте: назва й найменування, кілька й декілька, ніби й нібито, особливо при синонімії слова і словосполучення: третина й одна третя) та акцентуаційної характеристики (місця наголосу в слові), що має особливе значення для ритміки та римування в мові поезії;

д) неоднаковою активністю в літературному мовленні жителів різних регіонів, порівняйте на Наддніпрянщині й у Галичині: галстук – краватка, чемодан – валіза, спасибі – дякую, будь ласка – прошу, вибачте (пробачте) – перепрошую. Така диференціація може зумовлюватися наявністю саме того, а не іншого з членів ряду в іншій мові, з якою певний регіон тісніше контактує (для української мови – російська й польська). Цей чинник може стимулювати як розширення, так і звуження вживання слова (як нібито менш властивого даній мові).

Неповні синоніми поділяють на семантичні (ідеографічні), стилістичні та семантико-стилістичні.

Семантичні відрізняються відтінками значень: говорити, виступати, промовляти, проголошувати; хата, дім, будинок, житло, квартира; бути (‘мати місце в дійсності’) та існувати (із підкресленням ознаки процесуальності, переважно щодо абстрактних понять); бити, ударяти (про окремі удари); признатися, зізнатися (щиро, переважно про щось інтимне, таємне або варте осуду і т. ін.); особливо часто такі слова відрізняються інтенсивністю вияву ознаки, дії: білий, білосніжний; хотіти, жадати.

Стилістичні синоніми мають різні сфери використання та експресивно-емоційне забарвлення: їсти, глитати, жерти; батьки, батько-мати (розм.), отець-ненька (фолькл.); говорити, ректи, верзти, патякати, мовити; батьківщина, вітчизна (в урочистій або поетичній мові); бажано, хотілося б (більш ввічливо).

Семантико-стилістичні синоніми, з яких переважно складаються широкі синонімічні ряди, мають відмінності в семантиці та використанні: бути (‘бути в наявності у когось або десь’ – у нього є гроші), водитися (‘бути постійно в наявності – про певну кількість’); бити, ударяти та розмовні гатити, гамселити, садити тощо у значенні ‘сильно бити’; майбутній, наступний, грядущий тощо.

Семантичні синоніми дають можливість вибрати найточніше слово з синонімічного ряду, щоб якомога краще передати ту чи іншу думку. Особливо важлива така риса в діловому, науковому й публіцистичному стилях. Стилістичні синоніми сприяють відтворенню найтонших емоційно-експресивно-оцінних відтінків висловлювання.