Запозичення з неслов’янських мов
В українському словниковому складі можна виділити й елементи, запозичені з неслов’янських мов, – грецької, латинської, тюркських, західноєвропейських та ін.
Грецизми засвоювалися ще з часів спільнослов’янської єдності. Помітно пожвавилося запозичення грецизмів після завершення Балканських воєн у VI ст., коли вже формувалася спільносхіднослов’янська мова.
Серед грецизмів чимало слів на позначення релігійних понять (ангел, єпископ, патріарх, ікона, лампада, монастир, монах, пономар); наукових термінів (граматика, історія, філософія, педагогіка, етнографія), у тому числі політико-економічна термінологія (демократ, пролетаріат, електрика), мистецькі терміни (ідея, хорей, драма, комедія, епос, ода, поема); чимало власних імен (Андрій, Василь, Олена, Петро, Софія, Степан, Федір тощо).
Грецизми розпізнаються за звуками [а], [е], [ф] на початку слова: абісаль, абластика, авто (‘само’, наприклад: автобіографія), еврика, фаетон, фаза, фенотип; поєднанням приголосних [кс], [пс], [мв], [мп], [ск]: синтаксис, психологія, амвон; за кореневими морфемами атмо, анім, біблі, дем, есте, гео, аер, біо, лог, фон, лекс: атмометр, анімація, бібліографія, демократія, біографія, фонація, лексикон; за суфіксами -іст, -іс(-ис), -ада, -ит, -изм, -ізм, -ос: анархіст, ірис, декада, гастрит, історизм, матеріалізм тощо.
Запозичення з латинської мови почали проникати через посередництво старослов’янської мови ще за часів Київської Русі, а в XV-XVIII ст. – здебільшого через польське посередництво. Це були переважно слова на позначення понять із галузі побуту, науки, мистецтва, суспільно-політичних відносин: автор, адміністратор, ангіна, апеляція, апробація, арена, аудиторія, декламація, диктатура, конституція, лабораторія, лекція, республіка, ректор, цензура, цирк. З латинської мови також запозичені деякі власні імена: Валентина, Валерій, Віктор, Вікторія, Віталій, Марина, Павло, Юлія та ін.
Слова, запозичені з латинської мови, мають кінцеві звукопоєднання [-ум], [-ус], [-ціjа], [-тор], [-ент], [-ура] та інші: акваріум, радіус, активація, активатор, акцент, диктатура.
Слова із тюркських мов інтенсивно запозичувалися тоді, коли Київська Русь спілкувалася з сусідніми племенами – аварами, печенігами, половцями, хазарами та ін. В українській мові функціонують такі тюркізми: отаман, бусурман, барабан, буран, кабан, в’юк, кабала, казна, караул, орда, товариш, сарай, ізюм, кавун, гарбуз, баклажан, кизил, аршин, чарка, базар та ін. Тюркізмам властивий повтор голосних у словах: саман, чадра, чалма, чекмінь, сундук, чубук; кінцеві звукопоєднання -лик, -ча: балик, алича, парча.
Серед запозичень із західноєвропейських мов є чимало слів з французької, англійської, німецької та інших.
Із французької мови запозичено слова на означення найрізноманітніших понять, явищ життя суспільства – військової справи, мистецтва, назви продуктів, страв, одягу тощо: азарт, ажур, салют, парад, марш, десант, арсенал, партизан, рикошет, бригантина, салон, реверанс, профіль, паж, ложа, саботаж, рутина, рулетка, реформа, режим, прем’єр, бра, батон, кафе, жакет, пальто, костюм, гардероб, парфумерія, торшер, екіпаж, турне, купе, гофре, шасі, парі, шофер, гараж, дуель, тираж.
З англійської мови запозичені, головним чином, слова зі спортивної лексики: ринг, баскетбол, спортсмен, фініш, аут, матч, старт, теніс, спінінг, футбол, хокей, рекорд, нокаут, боксер. Наявні й інші запозичення з англійської мови: фокстрот, джентльмен, джин, парламент, мітинг, джгут, смокінг, пуловер, репс, нейлон, джерсі, кекс, пудинг, джаз, поні, парк, офіс, ніпель, бар, блок, шхуна, баржа, бот, бриг, вельбот, мічман тощо.
З німецької до словника української мови увійшли слова, що стосуються воєнної справи: броня, панцир, котел, князь, єфрейтор, командир, лафет, патронташ, штаб, юнкер, пакгауз, офіцер тощо. Серед слів, запозичених з німецької мови, також назви понять, що стосуються торгівлі: агент, акція, вексель, прейскурант, процент; побутовізми, назви тварин, рослин, мінералів тощо: галстук, гамаші, графин, фуганок, пудель, редька, кварц, селітра, рюкзак, ролик, рапіра, пульт, паритет, офіціант, нікель та ін.
Запозичення із голландської мови стосуються переважно мореплавства, хоча є й деякі інші: боцман, гавань, компас, матрос, бак, буй, баркас, флот, шкіпер, каюта, фарватер, вимпел, руль, рейд, румб, пакетбот, нок, яхта, ял (ялик), брезент, анкерок.
Слова, запозичені з італійської та іспанської мов, пов’язані переважно з мистецтвом та архітектурою: алегро, арія, віолончель, речитатив, тенор, сценарій, рондо, партитура, опера, новела, меццо-сопрано, акорд, акомпанемент, лібрето, балкон, арка, мозаїка (італ.), гітара, кастаньєти, серенада, мантилья (іспан.). Інші слова: валюта, вілла, газета; вермішель, макарони; сальдо, портал, примадонна, нетто (італ.); карамель, пастила, томат; пума, наваха, пуебло (іспан.).
Небагато слів засвоєно із фінської мови: камбала, морж, нерпа, норка, пельмені, салака, сьомга та ін.
- Тема 1. Мова як суспільне явище. Українська мова в колі інших мов світу. Поняття літературної мови
- Мова як суспільне явище. Функції мови
- Місце української мови серед мов світу
- Українська мова входить до другого десятка найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 млн. Людей. Літературна мова. Поняття мовної норми
- Поняття державної мови
- Питання для самоконтролю
- Тема 2. Стилі та форми мовлення
- Функціональний стиль. Стилістична норма
- Функціональні стилі сучасної української літературної мови
- Експресивні стилі української мови
- Усна та писемна форми мовлення
- Питання для самоконтролю
- Тема 3. Лексикологія. Предмет лексикології. Лексичне значення слова
- Предмет лексикології
- Слово як одиниця мови
- Лексичне і граматичне значення слова
- Основні типи лексичних значень слова
- Питання для самоконтролю
- Тема 4. Багатозначність слів у сучасній українській мові
- Багатозначність слів у сучасній українській мові
- Значення багатозначного слова
- Переносне значення й переносне вживання слова
- Види переносних значень і переносних вживань
- Стилістичне використання багатозначності
- Особливості перекладу багатозначних слів
- Неточності, що можуть виникати при використанні багатозначних слів
- Питання для самоконтролю
- Тема 5. Омоніми
- Поняття омонімії
- Омонімія та полісемія
- Повні й неповні омоніми
- Джерела омонімії
- Міжмовні омоніми
- Стилістичні можливості омонімії
- Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів
- Питання для самоконтролю
- Тема 6. Пароніми
- Поняття паронімії. Види паронімів
- Види семантичних зв’язків між паронімами. Максимальна та мінімальна паронімія
- Міжмовні пароніми. Неточності при використанні паронімів
- Стилістична роль паронімів
- Питання для самоконтролю
- Тема 7. Явище синонімії в сучасній українській мові
- Поняття синонімії
- Однорівнева й міжрівнева синонімія
- Синонімічний ряд
- Абсолютні та неповні синоніми
- Особливості перекладу синонімів
- Стилістичне використання синонімів
- Питання для самоконтролю
- Тема 8. Антоніми
- Поняття антонімії. Антонімія на різних рівнях мови
- Види семантичних антонімів
- Однокореневі та різнокореневі антоніми
- Антоніми багатозначного слова
- Особливості використання антонімів та їх стилістичні функції
- Стилістично невиправдане вживання антонімів
- Питання для самоконтролю
- Тема 9. Склад лексики сучасної української літературної мови за походженням
- Індоєвропейська, спільнослов’янська, східнослов’янська та власне українська лексика
- Характерними для власне українських слів є також суфікси:
- Лексика іншомовного походження
- Слова, запозичені з інших слов’янських мов. Старослов’янізми
- Запозичення з неслов’янських мов
- Фонетичне та морфологічне засвоєння іншомовних слів
- Особливості вживання та стилістичні функції іншомовних слів
- Питання для самоконтролю
- Тема 10. Стилістична диференціація лексики сучасної української мови
- Стилістично нейтральна лексика
- Стилістично забарвлені слова
- Емоційно-експресивне забарвлення слів
- Стилістичні функції книжної та розмовної лексики
- Питання для самоконтролю
- Тема 11. Лексика української мови з точки зору вживання
- Загальновживана лексика
- Лексика обмеженого вживання
- Стилістичне використання лексики обмеженого вживання.
- Питання для самоконтролю
- Тема 12. Активна і пасивна лексика сучасної української літературної мови
- Активний і пасивний склад лексики сучасної української літературної мови
- Неологізми
- Функції неологізмів
- Застарілі слова
- Номінативні та стилістичні функції застарілих слів
- Питання для самоконтролю
- Тема 13. Фразеологія. Предмет фразеології. Типи фразеологічних одиниць
- Фразеологія як розділ мовознавства
- Визначення поняття фразеологічної одиниці
- Питання класифікації фразеологічних одиниць
- Джерела української фразеології
- Стилістичне використання і трансформація фразеологічних засобів мови
- Особливості перекладу фразеологічних одиниць
- Питання для самоконтролю
- Тема 14. Етимологія. Стилістичні можливості внутрішньої форми слова
- Етимологія як розділ мовознавства
- Народна етимологія
- Стилістичні можливості етимології
- Питання для самоконтролю
- Тема 15. Лексикографія
- Предмет лексикографії
- Загальна характеристика словників
- Типи словників Перекладні словники
- Тлумачні словники
- Словники синонімів, антонімів, паронімів
- Орфографічні, орфоепічні та інші словники правильності мови
- Фразеологічні словники
- Список словників
- Питання для самоконтролю
- Тема 16. Фонетика. Фоностилістика. Орфоепічні норми української літературної мови
- Поняття орфоепії
- Вимова голосних звуків в українській мові
- Вимова приголосних звуків
- Вимова абревіатур
- Тема 17. Асиміляція, зміни приголосних при збігу, спрощення в групах приголосних
- Асиміляція приголосних у потоці мовлення
- Зміни приголосних при збігу їх
- Спрощення приголосних у звукосполученнях
- Тема 18. Милозвучність мовлення
- Милозвучність мовлення
- Засоби милозвучності української мови
- Наголос
- Питання для самоконтролю
- Які функції може виконувати наголос?
- Тема 19. Фоностилістика
- Інтонаційна виразність мовлення
- Використання засобів фонетики у стилях літературної мови
- Питання для самоконтролю