Фонетичне та морфологічне засвоєння іншомовних слів

Ми вже знаємо, що іншомовні слова в літературній українській мові можуть мати різну долю. Одні з них, часто й широко (або довго, з давнього часу) вживаючись у мові, цілком засвоюються, і ніхто не відчуває їх іншомовності. Так, наприклад, давнозасвоєні слова грамота, крейда, буква та нові – партія, партизан – ми сприймаємо як свої, звичайні слова української мови. Вони так міцно вросли в мову, що мають коло себе цілі гнізда споріднених слів: грамота – грамотний, грамотність та ін.; партія – партієць, партійний, партійність, позапартійний, безпартійний та ін. Ці слова широко ввійшли в усну розмовну й у писемну мову. Інші слова, наприклад: коефіцієнт, силогізм, аргумент, конгломерат, кон’юнктура, стратосфера і т.п., – уживаються рідше, до того ж переважно в науковій мові, часом – тільки в спеціальних галузях знання.

При засвоюванні українською мовою слова іншомовного походження підпорядковуються її графічній, звуковій та граматичній системі. Ознака графічного освоєння чужих слів – написання їх літерами української абетки: дебет ‘ліва сторона бухгалтерського рахунку’ – латин. debet. Наслідком фонетичного засвоєння є заміна невластивих українській мові звуків близькими до них: у грецькому слові theorіа початковий міжзубний [th] замінено українським [т] – теорія. Фонетичних змін зазнають слова, які засвоюються усним шляхом. Наприклад, слово color (латинського походження) в українській мові засвоїлося у формі колір (зберігаючи чергування [о] – [і]: колір, кольору і т.д.). Російське слово ноготки (назва квітів) засвоїлося як нагідки (під впливом ягідки) – з переходом [о] в [і] та глухого [т] у дзвінкий [д]. Пізніше засвоювані слова, які входять до мови переважно книжним шляхом, менше зазнають (або зовсім не зазнають) фонетичних змін, зберігаючи свою первісну форму: закон, том, агроном, кабінет і т. д. Але слова з м’яким [l] з класичних або західноєвропейських мов засвоюються в українській переважно з [л] твердим (клас, клуб та ін.).

Більших змін зазнають засвоювані з інших мов слова у своїй морфології. Так, у лексемах, запозичуваних з мов, що вживають артикль, ці артиклі відкидаються, а для означення роду слова з’являється флексія; рід слова може не відповідати роду його в тій мові, звідки воно походить. Наприклад: dіе Кrеіdе (німец., жін. р.) – крейда (жін. р.; з’явилася флексія а); 1а саsсаdе (франц., жін. р.) – каскад (чол. р., з нульовою флексією); dаs Раріеr (німец., середн. р.) – папір (чол. р.); 1е сасhе-nеz (франц., чол. р.) – кашне (середн. р.). Засвоєні іншомовні слова змінюються (більшість іменників, прикметники, дієслова) за законами української мови. При цьому прикметники іноді набувають українських суфіксів: асtіvus (латин.; франц. асtіf) – активний; паїf (франц.) – наївний і т. ін. Так само й дієслова: у них до іншомовних основ приєднуються дієслівні українські суфікси -увати (після голосної основи – -ювати): trainer (франц.) – тренувати; асtіvіsеr (франц.) – активізувати і т. п.