Поняття омонімії

Омоніми (у перекладі з грец. – ‘однойменний, однакове ім’я’) – слова або їх окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що при однаковому звучанні або написанні мають абсолютно різні значення. Найбільш повно й різноаспектно омоніми виявляються в лексиці.

Лексичні омоніми належать до однієї частини мови, виникають унаслідок як внутрішніх закономірностей розвитку певної мови, так і її контактів з іншими мовами. Крім того, існують ще фразеологічні омоніми (зелена вулиця – ‘безперешкодний шлях для транспорту, а також у розвитку, досягненні чого-небудь’ і зелена вулиця – ‘покарання солдатів у царській Росії, коли їх проганяли крізь стрій, б’ючи шпіцрутенами’; пускати півня – ‘видавати пискливий звук, зриваючи голос’, і пускати (червоного) півня – ‘підпалювати, влаштовувати пожежу’), словотвірні, морфемні (омоморфеми), граматичні, синтаксичні (утворюються внаслідок неоднозначного розуміння синтаксичних відношень між компонентами конструкції, наприклад: пошуки художника; туристи з Англії приїхали; що породжує це явище?).

Крім названих однорівневих, є міжрівневі типи омонімів: лексико-граматичні омоніми, синтаксично-фразеологічні, лексико-синтаксичні омоніми (назустріч і на зустріч, немає і не має, аякже і а як же?).