Поняття паронімії. Види паронімів

Пароніми (від грец. ‘біля’ й ‘ім’я, назва’) – слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, що при повній або частковій семантичній відмінності є дуже подібними формою, унаслідок чого можуть сплутуватися в мовленні: адресат (‘той, кому пишуть’) – адресант (‘той, хто пише’); акціонерний (‘заснований на акціях’) – акціонерський (‘властивий акціонерам’); ефектний (‘показний, виразний’) – ефективний (‘результативний’); абонемент (‘документ, що дає право на користування’) – абонент (‘той, хто користується абонементом’); біліти (‘ставати білим’) – білити (‘робити щось білим’); економний (‘ощадливий’) – економічний (‘стосується економіки’).

Звукова близькість паронімів призводить до того, що їх помилково вживають один замість одного: замість факт (‘подія, явище’) кажуть фактор (‘умова, рушійна сила’), замість уявлення (‘поняття’) – уява (‘фантазія’), замість пригода (‘подія, випадок’) – нагода (‘слушний момент, можливість’). Часто плутають слова таємничий і втаємничений. Таємничий означає ‘незбагненний, незрозумілий’: таємничий острів, таємничі письмена, російський відповідник – таинственный. Утаємничений має значення ‘ознайомлений з чимось приховуваним, прилучений до якоїсь таємниці’: утаємничений у справи уряду (російське посвященный).

Запам’ятаймо правильні значення кількох паронімічних груп. Прадавні мешканці Америки звуться індіанці, а індійці живуть в Індії. Слово італійський пов’язане з сучасною Італією: італійська мова, італійське кіномистецтво, італійський страйк. А коли йдеться про племена, що населяли Апеннінський півострів у давнину, уживаємо прикметник італьський: італьська легенда, італьська німфа. Російське итальянский треба перекладати італійський, а италийский – італьський. Особовий – ‘стосовний до особи, людини взагалі’: особове посвідчення, особовий листок (для обліку кадрів), особовий склад, особовий рахунок. Особистий – ‘властивий певній, конкретній особі; власний, персональний’: особисті речі, особисте життя.

Є вужче й ширше розуміння паронімів. При вужчому до паронімів можна відносити тільки однокореневі слова, що належать до однієї частини мови, подібність у морфемному складі яких зумовлює, відповідно, їх семантичну подібність. Вони розрізняються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями: білуга, білуха; паливо, пальне; покажчик, показник; ожеледь, ожеледиця; громадський, громадянський; підозрілий, підозріливий; виконавський (дисципліна, майстерність), виконавчий (орган, лист); приводити, призводити (до чогось небажаного); познайомити, ознайомити; капелюх (ч. р.), капелюха (ж. р.), а також наголосом: вúгода, вигóда; наíздити (сто кілометрів), наїздúти (до когось, на когось) та ін. Такі слова з різними наголосами нагадують омографи:зáмок, замóктощо, але останні, як і всі омоніми,мають абсолютно відмінні значення. До однокореневих паронімів відносять і слова, що виходять за межі однієї частини мови:ýчений, учéний; шля́хом (ім. в орудн. в.), шляхóм (прийм.). При такому підході пароніми розглядаються в плані культури мови, практичної стилістики як одне із джерел мовних труднощів, як причина сплутування слів, їх неправильного добору, й подаються в словниках паронімів, словниках мовних труднощів.

До даного розуміння наближається й таке, коли до паронімів зараховують і різнокореневі слова, що мають випадкову співзвучність і теж можуть помилково сприйматися одне замість іншого: кампанія, компанія; розпестити, розбестити; впереміж, впереміш; мимохіть, мимохідь; Австрія, Австралія або Швеція, Швейцарія (у шкільній практиці).

При ширшій інтерпретації пароніми – це взагалі співзвучні слова: свійський, світський; додолу, додому; форми слів: місяця, міситься. Навіть слова з тотожними значеннями: крапля, капля; повінь, повідь. У такому значенні пароніми розглядаються в стилістиці, поетиці як один з виражальних засобів мови: Який Сава, така й слава.

Пароніми у фразеології становлять менш помітне явище, наприклад: стояти стіною (‘стояти щільним рядом або суцільною масою’) – стати стіною (‘виступити згуртовано, дружно’); побачити світ (‘народитися’, ‘бути опублікованим’) – побачити світу (‘багато чого побачити, багато де побувати’).

Синтаксичні або лексико-синтаксичні пароніми – результат випадкової співзвучності синтаксичних конструкцій між собою чи з яким-небудь словом: “Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста”; початок пісні, яка приписується Марусі Чурай, подається то як “За світ встали козаченьки”, то як “Засвистали козаченьки”.

Пароніми у словотворенні – до них з певним застереженням (оскільки взятий окремо кожен із подібних випадків належить до лексичних паронімів) можна віднести продуктивні словотвірні типи з близьким значенням на зразок -ація / -(ув)ання: ілюстрація – ілюстрування, консервація – консервування; -тивний / -ційний: консультативний – консультаційний, інструктивний – інструкційний та ін.