Функції неологізмів

Загальномовні неологізми утворюються і вживаються насамперед в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях: “Під терміном прапорництво слід розуміти три поняття: прапорознавство, або вексилологія, що є допоміжною історичною дисципліною, прапорне мистецтво – прикладна галузь, що займається творенням і виготовленням прапорів, та прапорне право – допоміжна юридична дисципліна, яка визначає правові підстави використання прапорів” (журн.).

Велика кількість неологізмів уживається в публіцистичному стилі: “Біонавти... Не рийтеся в тлумачних словниках та енциклопедіях. Однаково цього слова не знайдете. Професія тільки народжується в лабораторіях учених” (газ.). Особливістю цього стилю є те, що журналісти не так творять самі, як пускають нові утворення в обіг, дають їм путівку в життя. Тому публіцист мусить мати тонке мовне чуття, знати, що треба, а чого не варто пускати в обіг. Через брак саме цього мовного чуття всі засоби масової інформації останнім часом досить активно вживають ненормативні форми вітання: доброго дня, доброго вечора. Ні в художній літературі, ні в доброму українському розмовному мовленні, ні у фольклорі таких висловів нема, є добрий день (добридень), добрий вечір (добривечір). Нормативний тільки вислів доброго ранку.

У публіцистиці часом уживаються й індивідуальні неологізми для посилення експресії вислову: “З тими, хто не вміє скинути темні окуляри вболівальника, подивитися на речі пильним, тверезим і об’єктивним поглядом, страждає на києвофобію, особливого бажання дискутувати немає” (газ.).

Індивідуальні (авторські) неологізми творяться тими самими способами, що й загальномовні. Доля їх у мові залежить від уміння автора оригінально сполучити слова чи основи слів, дібрати незвичне означення, поєднати відмінні в семантичному або часовому плані поняття:

Десь на горизонті хмара-хустка

Манить вдаль, мов дівчина у сад,

І весни такі пахучі згустки

Розплескалися об голубий фасад.

(В. Симоненко).

Художній стиль використовує загальномовні неологізми для відтворення мовного колориту певного періоду в розвитку суспільства: “Наша артіль бідна, – сказав старий, – і кидати шаланди в морі не годиться. Я – голова артілі, то мусив і рятувати, а Чубенко, мабуть, доплив добре, здоровий і завзятий, ніяк не хотів плисти без мене, аж поки я не пірнув під перекинуту шаланду, а він усе гукає та все пірнає, шукаючи мене” (Ю. Яновський).

У поетичному мовленні загальномовні неологізми, крім функції відтворення колориту доби, мають у собі також заряд певної експресії, надають викладу невимушеності, розмовного забарвлення.

Авторські неологізми є належністю художнього стилю, а також наближених до нього жанрів публіцистики. Їх творять окремі автори відповідно до законів нашої мови. Переважна більшість таких неологізмів лишається тільки в користуванні певного митця, характеризує його творчу манеру. Але це також важлива стилістична функція. Ці неологізми справляють естетичний вплив на читача, вони добре відомі досить широкій аудиторії, хоч і не ввійшли до загальномовного словника.

Стилістичні функції неологізмів досить різноманітні. Вони виступають засобом надання текстові урочистого, піднесеного звучання:

Кинувсь Еант на троян і, нешлюбного сина Пріама

Вбивши, Дорікла, тяжко поранив по тому Пандока,

Ранив також і Лісандра, а потім Піраса й Піларта.

Наче потік, що з гірських верховин у рівнину збігає,

Сповнений вод сніготалих і Зевсових злив нездоланних...

Мовив він так. Не противився Нестор, їздець староденний

На колісницю він став, і за ним Махаон тоді слідом.

Юний Асклепія син, бездоганного лікаря, вийшов,

Хльоснув по конях старий, І охоче вони полетіли

До кораблів глибодонних, – було це й самим їм до серця.

(Іліада, переклад Бориса Тена).

Дають негативну характеристику, створюють гумористичні, іронічні, сатиричні ефекти: “Інтелігентною дамою слід уважати кожну даму, яка усвідомлює, що вона не просто жінка, а саме дама, тобто порядна дама з пристойної інтелігентної родини, тобто дама з високим порогом розуміння своєї дамості... Літературна дама – це різновид типу так званої інтелігентної дами. Звичайно, далеко не кожна письменниця є літературною дамою і, навпаки, не кожна літдама – письменниця” (Ю. Івакін).

Уживаються як засіб небуденного, опоетизованого зображення картин природи, відтворення почуттів людини:

Зазимую тут і залітую,

В цій великій хаті не своїй

У кутку відтихну, відлютую.

Намовчусь у темряві німій.

(М. Вінграновський).

Буває, що новотвори засвоюються мовою, але живуть недовго, відходять разом з поняттями, які позначають: гласність, перебудова. Більшість індивідуальних неологізмів не стає надбанням активної лексики, хоч часом трапляється й таке. Відомі, наприклад, неологізми: М. Старицького – мрія, утворений від дієслова мріти ‘виднітися, мерехтіти’; І. Верхратського – звіт; І. Франка – чинник. Добре виконують естетично-зображальну функцію в поезіях М. Рильського створені ним неологізми громозвукий, бурноплинний, веселокрилий, вихрогривий, ясносилий, стоколосся, ласолюб, розкриляти, празима, або у творах М. Стельмаха слова піднебесність, заокеанець, всніжити, зашовковитися. Про такі неологізми академік Л. Булаховський сказав: “Хай вигадані відповідним художником слóва нові слова залишаються назавжди тільки його словами, хай вони не надходять до активного фонду загальної мови, – але там, де їх ужито, вони живуть і довго житимуть своїм повним художньо-естетичним життям. На своєму місці вони є збагаченням мови як засобу служити виявом певної дійової образності та емоційності і, подобаючись хоча б певному колу читачів, тим самим виправдовують своє народження і своє існування”.

У розмовному мовленні неологізми виникають весь час. Як правило, вони ніде не фіксуються і швидко замінюються іншими: руки не ручать, ноги не ножать. Інколи переходять до літературної мови: повнометражка, електричка та ін. Отже, загальномовні неологізми використовуються в усіх структурно-функціональних стилях української літературної мови. Індивідуальні (авторські) поширені в основному в художньому стилі, особливо в поезії, рідше – у наближених до художнього мовлення жанрах публіцистики. Для нехудожніх стилів авторські неологізми, як правило, нехарактерні.