Фразеологія як розділ мовознавства

Фразеологія (грец.) – розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів. Знання фразеологізмів, розуміння їх при читанні художніх творів, публіцистики, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова.

Залежно від аспекту, предмета й завдань вивчення фразеологічного складу мови фразеологію поділяють на синхронну (описову) і діахронічну (історичну). Описова фразеологія, досліджуючи закономірності функціонування фразеологізмів у сучасній мові, розгалужується на:

а) фразеологічну семасіологію – науку, яка вивчає специфіку фразеологічного значення, семантичну структуру фразеологізмів та їх системно-семантичні зв’язки (синонімію, антонімію, омонімію, багатозначність);

б) фразеологічну стилістику, головним завданням якої є з’ясування стилістичних властивостей і функцій фразеологічних одиниць у різних стилях мовлення;

в) зіставно-порівняльну фразеологію, яка шляхом зіставлення фразеологічних систем різних мов виявляє універсальні й унікальні національно-специфічні властивості фразеологізмів цих мов – цінний матеріал для теорії і практики перекладу, прикладної лінгвістики й методики викладання мов.