Стилістично невиправдане вживання антонімів

Використання антонімів у мові повинно бути стилістично вмотивованим. Недоречне вживання антонімів ускладнює сприйняття фрази: відповідь В. Пухова була кращою з гірших.

Варто уникати сполучення взаємовиключних ознак предмета: дорога йшла пряма, хоча і звивиста. Антонімічні пари повинні складатися логічно. Не можна протиставляти непорівнювані поняття.

Стилістичним недоліком можуть стати й невдалі оксюморони. Наприклад, у статті “Тепла заметіль” розповідається про те, як під час стихійного лиха люди були оточені увагою і турботою. Автор прагне провести паралель між теплою турботою і ... заметіллю.

Ще більшого збитку стилю завдає невмотивований оксюморон: при наявності відсутності необхідних матеріалів важко налагодити роботу. Причиною недоречного комізму вислову часом стає й небажаний каламбур, що може виникнути в результаті не поміченої автором антонімії багатозначних слів, що часом надає мові двозначного, комічного звучання: старий портфель батька був ще новий.

Спотворює зміст вислову й недоречний антифразис, тобто вживання замість потрібного слова його антоніма, наприклад: труднощі нашого спілкування з місцевим населенням зумовлювалися знанням мови. Слово знання автор використовує, маючи на увазі саме протилежне йому – незнання.