Стилістичні функції книжної та розмовної лексики

Книжна лексика переважно вживається у письмових різновидах літературної мови:наукових статтях, підручниках тощо.

Основна сфера застосування термінологічної лексики – офіційно-діловий та науковий стилі. У науковому стилі терміни, що виникли шляхом метафоризації, втрачають образність під впливом контексту: “Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, революційне крило якого очолив Тарас Шевченко” (журн.). У суто наукових текстах, призначених для фахівців певної галузі, терміни не пояснюються. Пояснення бувають у науково-популярній та навчальній літературі. Уведення термінів до тексту може бути здійснене в найрізноманітніших формах. Безпосереднє визначення: “Метри – це чіткі закономірності, яким підкоряється віршовий ритм” (журн.) Поступове підведення до терміна, тобто термін називається після розгорненого опису поняття: “Бджоли та інші тварини не уявляють собі наслідків своїх дій. Складна поведінка бджіл – це прояв багатьох послідовних рефлексів. Така послідовність рефлексів, що виявляється у складній поведінці тварин, зветься інстинктом”(журн.). Застосовується й синонімічна форма введення: “Ідіоми – стійкі звороти мови, в які входило основне слово, були класифіковані за тематичними групами” (підручн.). Аналогізація, тобто використання при введенні терміна подібних, відомих читачеві прикладів: “Жартома цю теорію можна назвати бутербродною. Але саме так і назвав її доктор Райт – опсонічна (від грец. ‘готую їжу’), і справді, на думку Райта, в організмі людини відбувається щось на зразок бенкету. Спочатку в крові виникають певні речовини. Вони немовби мастять зверху мікробів, роблять з них бутерброд з маслом. А фагоцити (клітини організму, здатні активно захоплювати щільні часточки і, якщо вони органічного походження, перетравлювати їх), які дуже полюбляють сухий хліб, охоче їдять мікроби з маслом” (журн.). Ще один спосіб уведення терміна в текст – його етимологізація, тобто пояснення походження: “Слово ентропія перейшло в теорію інформації з термодинаміки, де воно служило мірою невпорядкованості в фізичній системі” (журн.). Терміни можуть бути пояснені в дужках або у виносці під текстом: “Якщо зустрічались омографи (слова, однакові написанням, але різні значенням і вимовою), учні пояснювали їх” (газ.).

Термінологічна лексика широко використовується в публіцистичному стилі. Однак наявність такої лексики не повинна ускладнювати сприймання тексту. Тут терміни вживаються не лише для того, щоб назвати поняття, а й для того, щоб з’ясувати сутність явища, розкрити його зміст: “Відомо, що гектар лісу протягом року поглинає щонайменше тонну вуглецю. Сосна – вічнозелене дерево. І багато киян, проводячи в цьому місці хвилини й години відпочинку, із задоволенням милувалися б зеленню молодої хвої, на повні груди вдихали б її настої” (газ.).

Крім уживання термінів у прямому значенні, в публіцистичному стилі вони використовуються як .виразний зображальний засіб. Термін може зберігати свою номінативну функцію, але, поставлений у невідповідний контекст, створює комічний ефект: “А далі от що. То ми все мали справу з макроелементами в добривах, а тепер винайшли мікроелементи, такі як мідь, марганець, цинк, бор, кобальт і т. д. їх для удобрення землі треба значно менше. Ото заживемо! Треба, приміром, міді додати як добрива, набрав у кишеню мідних копійок, розкидав по копійці на ланку – і гуляй собі! А буряк росте! Чи бору треба піддати. Узяв у торбинку борної кислоти і розкидай по чайній ложечці на чверть гектара. Отоді солодко житимемо!” (Остап Вишня).

У художньому стилі терміни використовуються в прямому та в переносному значенні. У прямій (дефінітивно-номінативиій) функції – у творах на відповідну тему: “Безперервним потоком вливається на заводську територію вранішня зміна, йдуть тисячі людей, щоб розтектися потім по цехах, зайняти свої робочі місця, і протягом цілої зміни владуватимуть вона над цим гігантом, над полум’ям печей, над діями механізмів, над сигнальними табло, вдивлятимуться в ті палаючі надра, де кипить метал.” (О. Гончар).

Входячи в різні жанри художнього стилю, термінологічна лексика набуває виразних стилістичних функцій. Але треба бути обережним, не перевантажувати нею художнього твору, не знижувати його мовних якостей.

Використовуючись для широкого самовираження мовця, розмовна лексика має заряд емоційності, оцінності та експресивності. Емоційно-оцінні й експресивні забарвлення слова можуть змінюватися, зазнаючи впливу контексту й інтонації.

Уживаючись у розмовному мовленні в нейтральній функції, розмовна лексика використовується й у мові публіцистики та художньої літератури як один із важливих її складників – в описах побутових ситуацій, у діалогах, монологах, оскільки вона охоплює широке коло понять повсякденного життя людини. Нейтральна в усному мовленні, потрапляючи до інших стилів, вона привносить відбиток середовища, з якого вийшла, і надає творові розмовного забарвлення: “Шлях лежав на вододілі Дніпра і Бугу, лежав високо і рівно, Турчанська могила чапіла над Чорним шляхом прибіленою копицею. Семен знав ту козацьку могилу змалечку – так і стриміла в його пам’яті таємничою вежею посеред степу, тепер вона виднілася присядкувато, бо її списали, надкопали і тракторами підорали. Ніби землі мало! Он скільки її напівпустує і напівсумує. То тільки зветься, що засівається” (С. Колесник).

У поетичних творах розмовна лексика створює колорит легкої іронії, свідомого зниження пафосу, вводить в атмосферу довірливої розмови; за її допомогою автор висловлює співчутливе ставлення до своїх героїв:

Дві сестри, тоненькі і сухенькі,

Ловлять осінь в пелени над ставом.

З господарства лине тихий чистий дзенькіт,

У воді поплюскує небавом.

Віспа порябила лиця жовті,

Доброти у серці не роз’їла.

Полум’яне листя сипле жовтень,

Тужавіє нива задубіла.

Гуси білі, вилизані, тлусті,

Ґелґотять, бо скоро будуть вбиті,

І калина у червовій хустці

Кров’ю сходить по степлілім літі.

Дві сестри старенькі на пташарні

Лускають насіння гарбузове,

І дрижать їх руки незугарні.

Чорні, закоцюрблені, дубові.

(І. Драч).

Просторічна лексика, часто в поєднанні з розмовною, використовується для сатиричних та гумористичних ефектів: “– Ти злодійка! Ти покрала в нас яйця! – кричала Кайдашиха й кинулась до Мотрі з мішком у руках.

– Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю цілий рік. Я на тебе робила, як на пана панщину, – кричала Мотря.

– А чом же ти мене не кидала, коли тобі було в мене погано? – пищала Кайдашиха. – Чом тебе чорти не понесли на Бесарабію або за границю?

– Овва. через таке паскудство та оце тікала б за границю! Тікай сама хоч під шум, хоч під греблю! – ґвалтувала Мотря. – Ти злодюга, ти відьма!

– Хто? Я? Я відьма? Я злодюга? – сичала Кайдашиха. – Ось тобі на!

Кайдашиха тикнула Мотрі дулю й не потрапила в ніс, та в око. Мотря вхопила деркача й сунула держаком Кайдашисі просто межи очі” (І. Нечуй-Левицький).

За допомогою цих слів опис набуває іронічно-жартівливого забарвлення, створюється негативна характеристика персонажа: “Коли ж дивлюсь: баба снує коло моркви, дідова мати. Я – бігом. А вона – зирк та за мною. А я тоді, – куди його тікать? – повалив соняшника, одного, другого.

– Куди ти, бодай тобі ноги повсихали! Я – в тютюн. Побіжу, – думаю, – в малину та рачки попід тютюном. Пірат за мною.

– Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки й ноги поламало! А бодай ти не виліз з того тютюну до хторого пришествія! Щоб ти зів’яв був, невігласе, як ота морквочка зів’яла від твоїх каторжних рук!..” (О. Довженко).

Використовується розмовно-просторічна лексика й у публіцистичному стилі, але забарвлення цих слів постійно відчувається. Тут нею треба послуговуватися вміло, оскільки публіцистика має об’єктом зображення здебільшого сфери суспільного життя, де просторічна лексика є чужорідним тілом. Як стилістично експресивний засіб розмовно-просторічна лексика вживається в газеті на тлі лексики урочистої, книжної: “Україна ніколи не гнала зі своєї землі тих, хто прийшов до неї з миром, з добром, зі злагодою. А тим, хто причалапкувов свинячою ходою і рив свинячим рилом, давала достойно по цьому рилу. Чи воно домашнього годування. Чи зайшле. Тож давайте миром. Давайте злагодою. Давайте добром! Давайте кожен розправимо плечі своєї незалежності. І допоможемо кожному, хто прагне волі” (Є. Дудар).

Зрідка елементи просторічної лексики в публіцистиці та красному письменстві застосовуються як експресивний засіб позитивного спрямування: “Не дрейфити, пацани! Два роки служби в українському війську не такий уже великий строк!” (газ.);

Летить печаль – а що як помилюсь?

Летять у ніч аспекти і проспекти.

Я нехрещена, а тобі молюсь.

Летить мій досвід, як старі конспекти.

Клейгов! Клейгов!!! Це значить – бережись.

Дав тура пліт у чорний берег Тиси.

А боже ж мій! Марудна штука – жисть,

Якщо й від тебе треба берегтися.

(Л. Костенко).