logo
Терехова

Практичні завдання

ВПРАВА 1. Порівняйте наведені тексти оригіналу поетичного твору і його перекладу українською мовою. Встановіть вид і спосіб (способи) перекладу. Охарактеризуйте переклад. Чи є він вдаліш ?

So, We'll Go No More a Roving Ми не будемо більше гуляти

by G. N. G. Byron переклад С. Погорєлової

144

Ми не будемо більше гуляти О північній годині ясній, Хоч і зорі нам будуть сіяти, Посилаючи чари свої.

Стали піхви старі вже для

So we'll go no more roving So late into the night, Though the heart be still as loving, And the moon be still as bright.

For the sword outwears its shealth,

шаблі,

And the soul wears out the breast, Стали груди старі для душі,

And the hart must pause to breathe, Наступає пора для любові

And love itself has rest. Відпочити і стати міцніш.

Though the night was made for loving Хоч існує вся ніч для кохання, And the day returns too soon, Срібний місяць і зорі ясні,

Yet we'll go no more roving Та не будемо більше гуляти

By the light of the moon. По любовній алеї мрій.

ВПРАВА 2. Заповніть наведену нижче таблицю.

положення

стратифікація мовних одиниць

анатомізація тексту

1.

дефіниція

2.

рівень (рівні) використання

3.

специфіка

4.

мета виконання

5.

галузі викори­стання

ВПРАВА 3. Зробіть переклад уривку художнього тексту за власним вибором (обсяг 4,5-5 тис. др. знаків). Проведіть анатомізацію тексту та стратифікацію мовних одиниць перекладу.

145

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Поясніть поняття мовної одиниці перекладу. Які мовні одиниці

перекладу вам відомі ?

Охарактеризуйте способи перекладу мовних одиниць на

фонологічному рівні (транслітерація, транскрипція,

комбінований). Проілюструйте вашу відповідь прикладами.

Охарактеризуйте сперечання в перекладознавстві щодо змісту

поняття мовної одиниці перекладу.

Які рівні перекладу вам відомі ? Проілюструйте прикладами.

Стратифікація мовних одиниць перекладу і використання

мовних одиниць у перекладі.

Що являє собою перекладацький аналіз тексту ?

У чому полягає різниця між перекладознавчим,

літературознавчим та лінгвістичним аналізомтексту ?

Що називаєьтся анатомізацією художнього тексту ?

Як співвідносяться поняття стратифікації та анатомізації ? Чи є

між ними взаємозв'язок ? Яка різниця між ними ?

Форми виконання завдань: нотування, конспектування основної та додаткової літератури, усні відповіді на поставлені запитання (без допомоги конспекту).

146

ПІСЛЯМОВА

Вступ до перекладознавства є навчальною дисципліною, яка охоплює основні питання з теорії, історії і (частково) практики перекладу, за допомогою яких можна підготувати перекладачів-початківців до вивчення головних перекладацьких наукових і навчальних дисциплін.

У подальшому одержені в курсі "Вступ до перекладознавства" знання майбутні перекладачі зможуть розширити і поглибити, вивчаючи загальну теорію перекладу, закріпити практично на заняттях з практики перекладу, аспектного перекладу та з інших навчальних дисциплін вищої школи. Без засвоєння перелічених перекладознавчих дисциплін, фундаментом яких є перекладознавство, не можна уявити подальшої діяльності перекладача-професіонала, адже ці знання здобуваються ним на все життя і будуть використовуватися стільки, скільки він займатиметься перекладацькою справою.

Навіть п'яти років навчання у вищому навчальному закладі не вистачає для того, щоб стати висококваліфікованим спеціалістом, перекладачем найвищого гатунку. Молодий перекладач повинен практикуватися 3-5 роки після закінчення вузу, щоб набути необхідних професійних навичок.

Праця перекладача не є легкою. Вона завжди повинна бути якісною і вчасною. Для цього перекладачі продовжують удосконалювати свій фах протягом усього свого життя.

147

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

Адаптація - це такий перекладацький прийом, за якого зміст оригінального тексту відтворюється у перекладі в іншій формі, спрощено або ускладнено, в залежності від соціальної та вікової категорії реципієнтів. Адаптація забезпечує основне відтворення інформації першотвору і зберігає належний обсяг перекладу.

Адекватний переклад - це повноцінний правильний переклад оригінального тексту, за якого його зміст, форма, стилістичні особливості і авторська спрямованість / підтекст відтворюються без спотворення і суттєвих змін. Адекватний переклад завжди є літературним, тобто орієнтованим на літературні норми мови перекладу.

Вид перекладу - це певна перекладацька категорія тексту перекладу, яка узагальнено характеризує його структурні й функціональні особливості та вимоги щодо його виконання.

Встановити вид перекладу, на думку Р. К. Міньяра- Бєлоручева, означає визначити його тип за такими критеріями: 1) за співвідношенням типу МО та МП; 2) за характером суб'єкта перекладацької діяльності; 3) за типом перекладацької сегментації та способом переробки перекладеного матеріалу; 4) за формою презентації тексту МІГ та тексту МО; 5) за характером відповідності текстів МО та МП; 6) за жанрово-стилістичними особливостями та жанровою належністю перекладеного матеріалу; 7) за повнотою та типом передання смислу оригіналу; 8) за функцією; 9) за ознакою первинності тексту МО; 10) за мотивом виконання перекладу; 11) за ступенем завершеності; 12) за

якістю виконання перекладу; 13) за ступенем адекватності; 14) за тематикою [див.: Додаток 1; Миньяр-Белоручев 1994].

Граматичний переклад - це такий різновид перекладу в Давньому Римі, за якого відтворення оригіналу відбувалося на рівні слів; основним, вважалося, є відтворення форми першотвору, а відтворення змісту є другорядним.

148

Еквівалентність - відношення повної або часткової відповідності певної мовної одиниці МО до одиниці МП. Традиційно у світовому перекладознавстві розрізняють повну еквівалентність (мовна одиниця МО повністю тотожна певній одиниці МП за семантичним обсягом, стилістичною приналежністю, сполучуваністю тощо) часткову еквівалентність (коли певна мовна одиниця МО не є тотожною певній одиниці МП за семантичним обсягом і / або стилістичною приналежністю, сполучуваністю тощо). Відношення повної еквівалентності, які супроводжуються повним співпадінням форми одиниць МО та МП, називаються конгруентністю.

У вітчизняному перекладознавстві дослідники розрізняють відношення еквівалентності, тобто тотожності, та відповідності (за яких мовній одиниці МО відповідає мовна одиниця МП іншого рівня, наприклад, слову відповідає словосполучення, речення і т. ін.).

Жанр перекладу - це літературний жанр перекладеного тексту, певна його форма, у якій виявляються літературні роди й види першоджерела та його перекладу. Як правило, жанр перекладу відповідає жанру оригінального тексту (за винятком вільних перекладів), тому жанр перекладу можна назвати історично сформованим типом перекладу літературного твору.

Загальна теорія перекладу - це розділ загальної науки про переклад (перекладознавства), який досліджує й вивчає специфіку та закономірності перекладацького процесу в синхронії та діахронії. Разом із перекладацькою практикою загальна теорія перекладу складає перекладознавство. Історія перекладу, його теорія та перекладацька критика - це основні частини загальної теорії перекладу.

М. А. Задорожная визначає термін 'загальна теорія перекладу' як розділ лінгвістичної теорії перекладу, що вивчає загальнолінгвістичні закономірності перекладу, незалежно від МО та МП. Разом із конкретними та спеціальними теоріями перекладу загальна теорія перекладу складає лінгвістичну теорію перекладу [Задорожная 2000: 5].

149

Суміжними дисциплінами з загальною теорією перекладу є текстологія, історія (історіографія), бібліографічна справа (бібліографія), а також філософія, психологія, теологія, комп'ютерна справа, частково математика, фізика, кібернетика тощо.

Інтерлінгвістичний \ міжмовний трансфер - це своєрідна трансформація мовної одиниці при перекладі її з МО у МП (див. детально Фесенко 2001 та ін.).

Компенсація - це перекладацький прийом, за якого смислові частини оригінального тексту, що були втрачені при перекладі, відтворюються в тексті перекладу іншими одиницями або засобами у будь-якому місці перекладеного тексту.

Компресія - це такий перекладацький прийом, за якого той самий зміст тексту оригінала викладається стисло, тобто мовні засоби, таким чином, використовуються економно.

Контамінація - це такий перекладацький прийом, за якого зміст оригінального тексту доповнювався сюжетами з інших творів тієї ж національної літератури, до якої належав оригінальний твір. Контамінція була запроваджена в Давньому Римі.

Контекстуальна заміна (оказіональний відповідник) - це

винятковий спосіб перекладу певної мовної одиниці оригіналу, до якого можна звернутися лише в умовах конкретно взятого контексту.

Мова перекладу - це та мова, якою здійснюється переклад.

Мовне посередництво - це такий різновид мовних трансформацій, за якого мовні одиниці оригінального тексту перетворюються і оформлюються таким чином, що стають зрозумілими реципієнту, який не володіє мовою перекладу.

Мовні штампи, або мовні кліше - сталі мовні звороти, регулярно вживані у певній мові, утворені за її законами і літературними нормами. Це мовні кліше, притаманні певному

150

функціональному стилю мови. Мовні штампи характеризуються відносною дисфункціональністю й утраченими семасиологічними зв'язками [див.: Миньяр-Белоручев 1996: 203-204].

Модуляція - це смисловий розвиток певного контексту, за якого відбувається певна лексико-семантична заміна мовної одиниці МО у перекладі.

Норми еквівалентності перекладу - вимоги, що висуються до відтворення змісту, форми, стилістики і внутрішнього підтексту оригіналу при його перекладі.

Норми перекладу - сукупність певних вимоги, стандартів, що встановлюються щодо виконання певного виду перекладу безпосередньо або взагалі перекладу як такого. Норми перекладу є загально вживаними і затвердженими для кожного типу перекладу.

Опущення - це такий перекладацький прийом, за якого семантично зайві слова (словосполучення), смисл яких є зрозумілим з контексту, не відтворюються у перекладі.

Переклад - 1) вид людської діяльності, спрямований на відтворення одиниць МО в МП з метою забезпечення комунікації та інформаційного обміну; 2) процес діяльності перекладача по забезпеченню комунікації між носіями різних мов та обміну інформацією між ними; 3) результат перекладацької творчості, тобто текст перекладу в його усній або письмовій формі; 4) умовна назва перекладознавчих дисциплін.

На думку М. А. Задорожної, переклад є різновидом мовного посередництва, за якого зміст іншомовного тексту відтворюється шляхом складання комунікативно рівноцінного еквівалента до нього [Задорожная 2000: 86; пор.: Т ерехова 2001: 6].

Перекладацька містифікація - це такий перекладацький прийом, за якого певному оригінальному твору надавався статус перекладу. Перекладацька містифікація була запроваджена в Давньому Римі.

21*

151

Перекладацький прийом - це засіб, за допомогою якого можна здійснити той чи інший переклад більш точно, правильно, еквівалентно, відповідно до вимог оформлення його виду.

Поєднання - це такий перекладацький прийом, за якого певна синтаксична структура оригінального тексту замінюється на іншу, в якій поєднуються прості речення в одне, суцільне складне речення.

Прагматична адаптація - різновид перекладацької діяльності, спрямований на відтворення оригінального тексту з урахуванням рівня підготовки й сприйняття реципієнтів, їх соціальної і вікової категорії.

Риторичний переклад - це такий різновид давньоримського перекладу, за якого оригінальний текст відтворювався на рівні змісту, дозволялися певні доповнення (див.: перекладацька містифікація, контамінація), формальні покажчики оригіналу вважалися другорядними щодо відтворення їх у перекладі.

Сегментація тексту - прийом перекладацького аналізу текста, за якого текст розподіляється на мовні уривки (сегменти).

Смислове групування тексту - прийом перекладацького аналізу текста, за якого з тексту виокремлюються мовні одиниці, що несуть інформацію неоднакової комунікативної цінності [див.: Миньяр-Белоручев 1996: 196-202].

Спосіб перекладу - шлях виконання певного виду перекладу. Якщо про вид (тип) перекладу можна говорити на рівні певного тексту (абзацу, надфразової єдності тощо), то найменші одиниці перекладу - фонеми, літери, морфеми, деякі словосполучення, а найчастіше - слова (тематичні групи слів) відтворюються певним(и) способом (способами) перекладу. В сучасній науці про переклад виокремлюються такі традиційні способи перекладу:

□ транскрипція - відтворення звукової форми одиниць МО еквівалентними одиницями МП;

152

транслітерація - політерне відтворення лексеми МО

еквівалентними елементами МП; D описовий - надання додаткового пояснення (у вигляді

словосполучення або речення) значення певної лексичної або

синтаксичної одиниці МО при перекладі; D комбінований - це такий спосіб перекладу, в межах якого

сполучаються транскрипція і транслітерація, транскрипція і

описовий спосіб, транслітерація і описовий спосіб.

Стилістична модифікація - такі стилістичні зміни при перекладі, за яких мовні одиниці одного функціонального стилю мови замінюються синонімічними одиницями, які відносяться до іншого функціонального стилю.

Типологічний аналіз перекладу - це зіставний аналіз змісту і форми оригінального твору та його перекладу з метою встановлення їхньої типологічної збіжності.

Трансфер (трансформація) - це реальна мовна одиниця МП, у яку була перетворена мовна одиниця МО у процесі перекладу. Існують фонетичні, морфологічні, морфемні, лексичні, синтаксичні, фразеологічні та суперсинтаксичні трансформації. На думку P. K. Міньяра-Бєлоручева, трансформація є основою більшості перекладацьких прийомів. Це така заміна формальних компонентів (лексичні, граматичні, стилістичні трансформації") або семантичних (семантичні трансформації) компонентів тексту-оригіналу, за якої зберігається основна інформація першоджерела, що призначена для відтворення [див.: Миньяр-Белоручев 1996: 196-202].

Фонові знання (фонова інформація) - це додаткові екстралінгвістичні наукові, культурні, етнічні та ін. знання, що здатні покращити переклад, допомогти перекладачу більш точно і правильно відтворити оригінальний твір. Першим на необхідність залучання фонових знань при перекладі звернув увагу англійський філософ і перекладач Роджер Бекон (XIII століття).

Форма перекладу - це зовнішня оболонка тексту перекладу, яка вбирає в себе його обсяг, назву, послідовність, структуру

20 — 2-3191

153

(кількість частин, розділів тощо). Зовнішня і внутрішня форми перекладу, тобто його форма і зміст, є основоположними перекладознавчими поняттями, які спираються на філософські категорії змісту і форми.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

МО - мова оригіналу МП - мова перекладу

20*

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Акуленко 1969: Акуленко В. В. и др. Англо-русский и русско-английский словарь "ложных друзей переводчика". Сост. В. В. Акуленко, С. Ю. Комиссарчик, Р. В. Погорелова, В. Л. Юхт. -М.: Сов. энциклопедия, 1969.

  2. Байганина 2002: Байганина Н. М. К проблеме лингвокультурного взаимодействия в поэзии Запада и Востока \\ Университетское переводоведение. Вып. 3. Материалы III Международной научной конференции по переводоведению „Федоровские чтения" 26 - 28 октября 2001 г. - СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2002. - С. 51 - 59.

  3. Бархударов 1978: Бархударов Л. С. Что нужно знать переводчику ? // ТП. - 1978. - № 15.- С. 18-22.

  4. Бархударов 1975: Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории перевода. - М.: ВШ, 1975.

  5. Белинский 1955: Белинский В. Г. Поли. собр. соч. -М., 1955. - Т. 5, 7, 8, 9.

  6. Бондарева 2002: Бондарева Н. А. Системность терминологии и перевод \\ Университетское переводоведение. Вып. 3. Материалы III Международной научной конференции по переводоведению „Федоровские чтения" 26 - 28 октября 2001 г. - СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2002. - С. 69 - 73.

  7. Будагов 1974: Будагов Р. А. Человек и его язык. - М.: Наука, 1974.

  8. Вашкевич 1998: Вашкевич Н. Н. Абракадабры. Декодировка смысла. -М.: Белые альвы, 1998.

  9. Вежбицка 1996: Вежбицка А. Язык. Культура. Познание \ ред. М. А. Кронгауз. - М.: Русские словари, 1996.

  1. Вежбицка 1999: Вежбицка А. Семантические универсалии и описание языков. - М.: Языки русской культуры, 1999.

  2. Волкова 1981: Волкова 3. Н. Средневековые переводы // ТП, 1981.-Вып. 18.-С. 13-33.

  3. Выготский 1982: Выготский Л. С. Мышление и речь // Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. - М.: Педагогика, 1982. - Т. 2. Проблемы общей психологии. - С. 82-119.

  4. Гавришков 1989: Гавришков Б. М. Ранние немецкие просветители как теоретики и практики перевода // Вопросы

156

истории перевода. Сб. науч. трудов МГППИЯ им. М. Тореза. -Вып. 330. - М. - 1989. - С.49-57.

  1. Гачечиладзе 1970: Гачечиладзе Г. Р. Введение в теорию художественного перевода. - Тбилиси, 1970.

  2. Гачечиладзе 1964: Гачечиладзе Г. Р. Вопросы теории художественного перевода. - Тбилиси, 1964.

  3. Данилич 2000: Данилич В. С. Феномен человека в системе языка и картине мира. - К.: КДЛУ, 2000.

  4. Дерюгин 1985: Дерюгин А. А. В. К. Тредиаковский -переводчик: становление классицистического перевода в России. - Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1985.

  5. Зарубежная лингвистика 1999: Зарубежная лингвистика. Сб. науч. трудов. - М.: Прогресс, 1999. -Вып. 1-3.

  6. Задорожная 2000: Задорожная М.А. Основы теории и практики перевода (русский и английский язык как иностранные). - К.: Изд. центр КДЛУ, 2000.

  7. Зінченко 1999: Зінченко І. В. Способи і засоби лексичної номінації. - Чернівці: Рута. 1999.

  8. Иванов 1985: Иванов А. О. Английская безэквивалентная лексика и ее перевод на русский язык: Учеб. пособ. - Л.: ЛГУ, 1985.

  9. Ковалева 2001: Ковалева К. И. Типология лексических несовпадений в англо-русских переводах. - Автореф. дисс. ... канд. филол. наук \ 100220. - М.: МГЛУ, 2001. - 23 с.

  10. Комиссаров 1980: Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода. -М.: МО, 1980.

  11. Комиссаров 1999а: Комиссаров В. Н. Общая теория перевода. -М.:ЧеРо, 1999.

  12. Комиссаров 1973: Комиссаров В. Н. Слово о переводе. -М.: МО, 1973.

  13. Комиссаров 2001: Комиссаров В. Н. Современное переводоведение: Учеб. пособ. - М., 2001.

  14. Комиссаров 19996: Комиссаров В. Н. Современный переводоведческий курс лекций: Учеб. пособ. -М., 1999.

  1. Комиссаров 1990: Комиссаров В. Н. Теория перевода. - М.: ВШ, 1990.

  2. Корунець 1999: Корунець І. В. Лекції зі вступу до перекладознавства. Рукопис. - К.: КДЛУ, 1999.

157

  1. Корунець 2000: Корунець І. В. Теорія і практика перекладу. -Вінниця: Нова книга, 2000.

  2. Корунець 2000а: Корунець І. В. Нарис з історії західноєвропейського перекладу. -К.: КДЛУ, 2000.

  3. Костомаров 1999: Костомаров В. В. Языковой вкус эпохи. -СПб.: Златоуст, 1999.

  4. Кочерган 1999: Кочерган М. П. До питання про безеквівалентну лексику і лакуни та способи їх компенсації // Проблеми зіставної семантики. - К.: КДЛУ, 1999. - С 42-45.

  5. Кочерган 2000: Кочерган М. П. Національні семантичні асоціації та символи в контексті міжкультурної комунікації // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. - К.: КДЛУ, 2000. - Вип. З А. - С 39-42.

  6. Крупнов 1976: Крупное В. Н. В творческой лаборатории переводчика. - М., 1976.

  7. Кубрякова 1999: Кубрякова Е. С. Онтология языка и его социокультурные аспекты: Материалы конференции аспирантов и молодых ученых Института языкознания РАН (1998 г.). - М., 1999.

  8. Кундзич 1955: Кундзич А. Переводческая мысль и переводческое недомыслие // Вопросы художественного перевода. - М.: Советский писатель. - 1955. - С. 213-258.

  9. Лабащук 1999: Лабащук М. С. Слово в науке и искусстве. - Т.: Підручники & Посібники, 1999.

  10. Левый 1974: Левый И. Искусство перевода. - М: Наука, 1974.

  11. Лилова 1985: Лилова А. Введение в общую теорию перевода. -М.:ВШ, 1985.

  12. Лингвистические исследования 2000: Лингвистические исследования в конце XX в.: Сборник обзоров \ исслед. Отдел языкознания РАН, Редколл.: Березин Ф. М., отв. ред. и др. - М.: ИНИОН РАН, 2000.-216 с.

  13. "Ложные друзья" переводчика 1991: "Ложные друзья" переводчика русского, английского, французского и испанского языков: методические рекомендации для преподавателей русского языка как иностранного \ сост. Дубичинский В. В. - X.: ХПИ, 1991.

158

  1. Людсканов 1957: Людсканов А. Превеждат човекът и машината. - София, 1957 (перевидана німецькою мовою у 1975 р.).

  2. Маковский 1996: Маковский М. М. Язык - миф - культура. Символы жизни и жизнь символов. - М.: Ин-т русс. яз. им. В. В. Виноградова РАН, 1996.

  3. Мастерство перевода 1963: Мастерство перевода \ Сб. стат. -М., 1963.

  4. Миньяр-Белоручев 1994: Миньяр-Белоручев Р. К. Как стать переводчеком 7-М.: Стелла, 1994.

  5. Миньяр-Белоручев 1996: Миньяр-Белоручев Р. К. Теория и перевода и методы. - М.: Наука, 1996.

  6. Миньяр-Белоручев 1969: Миньяр-Белоручев Р. К. Последовательный перевод. - М.: Воениздат, 1969.

  7. Мирам 1999: Мирам Г. Є. Профессия: переводчик. - К.: Ника-ценр, Эльга. -1999.

  8. Орлов 1991: Орлов П. А. История русской литературы XVIII века: учеб. для ун-тов. -М.: ВШ, 1991.

  9. Палажченко 1999: Палажченко П. Р. Все познается в сравнении, или несистематический словарь трудностей, тонкостей и премудростей английского языка в сопоставлении с русским. -М.: "Р. Валент", 1999.

  10. Пасынок 1996: Пасынок В. Г. О профессиональных качествах и личности переводчика... // Вісник Харківського державного університету № 386. - Система мови та мовленнєва діяльність. -Харків: Константа, 1996. - С. 89-93.

  11. Пономарев 1979: Пономарев В. В. Неадекватность перевода как средство фальсификации семантического и идейного содержания художественного произведения. - Киев: АКД, 1979.

  12. Прокопович 1980: Прокопович С. С. Адекватный перевод или интерпретация текста // ТП. - М. - 1980. - № 17.

  13. Прокопович 1978: Прокопович С. С. Адекватный перевод художественной прозы: возможен ли он ? // ТП. - М. - 1978. - № 15.

  14. Попова 2001: Попова Т. В. Категория определенности-неопределенности как проблема перевода: (английский и русский языки). - Автореф. дисс. ... канд. филол. наук \ 10.02.12. - 10.02.21.-М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 2001.

159

  1. Пушкин, Гриф 1999: Пушкин Г. С, Гриф М. Г. Методика использования комп

  2. Ревзин 1964: Ревзин И. И., Розенцвейг В. Ю. Основы общего и машинного перевода. - М.: ВШ, 1964.

  3. Рецкер 1974: Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. - М.5 1974.

  4. Рубцова 2002: Рубцова С. Ю. К вопросу о переводе культуронимов \\ Университетское переводоведение. Вып. 3. Материалы III Международной научной конференции по переводоведению „Федоровские чтения" 26 - 28 октября 2001 г. - СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2002. - С. 432 - 436.

  5. Рыбалкин 2000: Рыбалкин В. С. Арабская лингвистическая традиция. Истоки, теории, концепции. -К.: Феникс, 2000.

  6. Семенец 1991: Семенец О. Е., Панасьев А. Н. История перевода. -К.: Лыбидь, 1991.

  7. Скрэг 1999: Скрэг Г. Семантические сейм как модели памяти \\ Зарубежная лингвистика III. Пер. с нем., англ., фр.\ Общ. ред. В. Ю. Розенцвейга и др. - М.: Прогресс, 1999. - С. 259-302.

  8. Совпель 1991: Совпель И. В. Автоматизированная переработка текста на основе воспроизводящего моделирования лингвистических объектов и процессов. - Автореф. дисс. ... д-ра тех. наук. - Харьков, 1991. - 35 с.

  9. Сорокин 1992: Сорокин Ю. А. Перевод. Человек. Цивилизация. Общество. М, 1992.

  10. Степанов 2000а: Степанов М. Ф. Машинный перевод и общение на естественном языке: Учеб. пособ. - М., 2000.

  11. Степанов 20006: Степанов А.С. Очерк истории мировой культуры. - М., 2000.

  12. Степанов 2001: Степанов Ю.С. Семиотика: Антология. - М.: Наука, 2001.

  13. Телия 1999: Телия В. Н. Первоочередные задачи и методологические проблемы исследования фразеологического состава языка в контексте культуры \\ Фразеология в контексте культуры. - отв. ред. В. Н. Телия. - М.: Языки русской культуры, 1999.-С. 13-24.

  14. Тетради переводчика 1963: Тетради переводчика \ Сб. стат. -М.-1963-1999.-Вып. 1-23.

160

  1. Узунколев 2002: Узунколев Ф. А. Литературный перевод как фактор расширения пространства этнокультурного взаимодействия \\ Университетское переводоведение. Вып. 3. Материалы III Международной научной конференции по переводоведению „Федоровские чтения" 26 - 28 октября 2001 г. - СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2002. - С. 518 - 525.

  2. Университетское переводоведение 2002: Университетское переводоведение. Вып. 3. Материалы III Международной научной конференции по переводоведению „Федоровские чтения" 26 - 28 октября 2001 г. - СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2002. - 608 с.

  3. Фесенко Т. А. Концептуальные основы перевода. - Учеб. пособие. - Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2001. - 124 с.

  1. Фёдоров 1953: Фёдоров А. В. Введение в теорию перевода. -М., 1953.

  2. Фёдоров 1983: Фёдоров А. В. Искусство перевода и жизнь литературы. Очерки. -М., 1983.

  3. Фёдоров 1968: Фёдоров А.В. Основы общей теории перевода. -М.: Наука, 1968.

  4. Фёдоров 1941: Фёдоров А.В. О художественном переводе. -Л, 1941.

  5. Фёдоров 2000: Фёдоров Г. И. Диалог культур: проблемы художественного сознания \\ Труды Чувашского государственного института гуманитарных наук. - 2000.

  6. Фитерман 1963: Фитерман А. Сумароков - переводчик и современная ему критика \\ ТП. - М.: МО, 1963. - Вып. 1. - С. 12-19.

  7. Фразеология в контексте культуры. - отв. ред. В. Н. Телия. -М.: Языки русской культуры, 1999. - 332 с.

  8. Художественный перевод 1982: Художественный перевод: Вопросы теории и практики. - Ереван, 1982.

82. Цанев 1975: Цанев Г. Историческият роман. - София, 1975.

  1. Цицерон 1991: Цицерон М. Туллий. Поли. собр. речей в русском переводе. - СПб., 1991.

  2. Чередніченко 1981: Чередніченко I. О., Коваль А. Г. Оказіональні відповідники і переклад на різних рівнях еквівалентності. - К.: ВІД, 1981. - № 5. - С. 72-77.

85. Чернов 1987: Чернов Г. В. Основы синхронного перевода. - М.:ВШ, 1987.

lei

  1. Чернов 1978: Чернов Г. В. Теория и практика синхронного перевода. - М., 1978.

  2. Чужакин, Палажченко 1999: Чужакин А. П., Палажченко П. Р. Мир перевода, или вечный поиск взаимопонимания... - М.: "Р. Валент", 1999.

  3. Чужакин, Палажченко 1999: Чужакин А. П., Палажченко П. Р. Мир перевода - 2000. Introduction to interpreting.- M.: "P. Валент", 2000.

  1. Чужакин 2002: Чужакин А. П. Устный перевод XXI SEQUEL: практика + теория. Синхрон. - М.: "Р. Валент", 2002. - 232 с.

  2. Чуковский 1966: Чуковский К. И. Собр. соч. в 6-ти т. - М., 1966. -Т.З.

  3. Чуковский 1930: Чуковский К. И., Фёдоров А. В. Искусство перевода. - Л., 1930.

  4. Швачко 1998: Швачко С. О. Тетрадь переводчика № 1. Методические рекомендации. - Сумы: СумГУ, 1998.

  5. Швачко 1999а: Швачко С. О. Методичні вказівки. Перекладацькі аспекти у вузі та школі. - Суми: СумГУ, 1999.

  6. Швачко 19996: Швачко С. О. Підготовка перекладача на сучасному етапі // Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі. 36. наук, праць. - Суми: СумДУ, 1999 С 42-47.

  7. Швейцер 1973: Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика. - М.: Наука, 1973.

  8. Шевченко 2000: Шевченко І. В. Моделі та алгоритмічно-програмне забезпечення лексикографічних систем. - Автореф. дисс. ... канд. тех. наук \ спец. 05.13.06. - Автоматичні системи управління та прогресивні інформаційні технології. - К., 2000.

  9. Шевченко 1995: Шевченко И. С Прагматика перевода драмы: аспект диахронии // Вісник Харківського державного університету. Вип. 384. - Харків: Константа, 1995. - С. 190-194.

  10. Яворська 2000: Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як дискурс. Мова. Культура. Влада. - К.: Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні, 2000.

  11. Якобсон, Лезин 2000: Якобсон В. А., Лезин Г. В. Компьютерный анализ текста законов Хаммурапи: формирование основных понятий \\ Информационные технологии в гуманитарных и общественных науках. Вып. 10. Концептуальное моделирование текстов. - СПб., 2000. - С. 1-12.

162

  1. Belger 1978: Belger Chr. Moritz Haupt als akademischer. -Lehrer, 1978.

  2. Cauer 1914: Cauer P. Die Kimst des bbersetzens. - Berlin, 1914.

  3. Delisle 1984: Delisle J. L'analyse du discours comme methode de traduction. - Ottawa, 1984.

  4. Halliday 1964: Halliday M. A. K. Comparison and Translation // M. A. K. Halliday, A. Mcintosh, P. Strevens. The Linguistic Sciences and Language Teaching. - London, 1964.

  5. Holz-Manttari 1964: Holz-Manttari J. Transtatorisches Handeln. Theorie und Methode. - Helsinki, 1964.

  6. Jager 1982: Jager G., Mbller D. Kommunikative und maximale flquivalenz von Texten // Aquivalenz bei der Translation. - Leipzig, 1982.

  7. Jager 1986: Jager G. Die sprachlichen Bedeutungen - das zentrale Problem bei der Translation und ihrer wissenschaftlichen Beschreibung // Bedeuting und Translation. - Leipzig, 1986.

  8. Miram 1998: Miram G.E. Translation Algorithms: Introduction to translation formalization. -K.: Tvim-inter, 1998.

  9. Natanson 1973: Natanson E. A. Practical English Grammar by Correspondence. - Moscow: Higher School Publishing House, 1973.

  1. Newmark 1981: Newmark P. Approaches to Translation. -Oxford, 1981.

  2. Nida 1991: Nida E.A. Theories of Translation // TTR. - Vol. IV. -Nr. I, 1st of September, 1991.-P. 19-32.

  1. Savory 1952: Savory T. The Art of Translation. - London, 1952.

  2. Seleskovich 1987: Seleskovich D., Lederer M. Interpreter pour traduire.-Paris, 1987.

  3. Snell-Hornby 1988: Snell-Hornby M. Translation Studies. An Integrated Approach. - Amsterdam: Philadelphia, 1988.

  4. Thieme 1959: Thieme K. Die geschichtlichen Hauprtypen des Dolmetschens // BABEL. - 1959. - Vol. I. - Nr. 2. - S. 58.

  5. Tytler 1971: Tytler A. F. Essey on the principles of translation. -London, 1971.

163