logo
Терехова

Isbn 966-638-109-5

© С.Терехова, 2002

© Видавничий центр КНЛУ, 2002

ЗМІСТ

Вступ 6

Розділ 1. Визначення і зміст поняття "переклад" 8

  1. Переклад як вид людської діяльності 10

  2. Переклад як процес людської діяльності 12

  3. Переклад як результат творчості перекладача 14

  4. Переклад як умовна назва наукової дисципліни. Завдання курсу 16

  5. Основні проблеми сучасного перекладознавства 18

Розділ 2. Значення перекладу в сучасному житті. Зв'язок перекладу з іншими сферами діяльності людини 21

  1. Суспільно-політичне значення перекладу 21

  2. Національно-культурне значення перекладу 25

  3. Роль перекладу в науково-технічному прогресі 29

  4. Загальнонаукове значення перекладу. Переклад і

інші наукові галузі 31

  1. Значення перекладу для розвитку бізнесу та економіки 31

  2. Переклад і збагачення мови та літератури 32

  3. Переклад і філософія 36

  4. Перекладі історія 37

  5. Переклад і психологія 38

  6. Переклад і точні науки 39

  7. Переклад і теологія 39

Розділ 3. Основи професійної діяльності

перекладача 41

  1. Перекладач :: тлумач: специфіка праці 41

  2. Фаховий рівень підготовки перекладача на сучасному етапі 42

  3. Особливості праці перекладача науково-технічної літератури 44

  1. Перекладацький етикет 46

  2. Мова перекладача. Культура мовлення 50

  3. Основи перекладацької техніки 53

  4. Моделі перекладацької діяльності.

Моделі перекладу 57

3.8. Особливості перекладацької праці в різних історичних і суспільно-політичних умовах 62

  1. Праця перекладача в мирний час 63

  2. Діяльність перекладача у воєнні роки 64

  3. Специфіка діяльності вітчизняних перекладачів

у роки "холодної війни" 69

Розділ 4. Класифікація перекладів в синхронії та

діахронії 71

  1. Основні принципи перекладу 71

  2. Методи перекладу 76

  3. Про співвідношення понять виду, типу, жанру,

форми, стилю, прийому і способу перекладу 77

4.4. Види перекладу 78

  1. Види перекладу в діахронії 79

  1. Класифікація видів перекладу: синхронічний аспект 86

  1. Послівний переклад 97

  2. Підрядковий переклад 98

  3. Реферований переклад 99

  4. Анотований переклад 101

  5. Скорочений переклад 102

  6. Адаптований переклад 103

  7. В і льний переклад 104

  1. Адекватний переклад 105

  2. Електронний переклад 106

  3. Літературні типи перекладу 111

Розділ 5. Мовні одиниці перекладу. Основи перекладацького

аналізу тексту 115

  1. Мовні одиниці перекладу 115

  2. Рівні перекладу 116

  3. Стратифікація мовних одиниць перекладу як основа перекладацького аналізу 121

Завдання для самостійної підготовки студентів зі

"Вступу до перекладознавства" 123

Післямова 147

Короткий словник перекладознавчих

термінів 148

Список скорочень 155

Список використаної літератури 156

2 —2-319І

ВСТУП

Навчальний посібник "Вступ до перекладознавства" має на меті ознайомити читачів з основими поняттями та проблематикою сучасного перекладознавства; підготувати теоретичну базу у майбутніх перекладачів та інших, хто цікавиться цими питаннями, для опанування вузькоспеціальних курсів "Перекладознавство", "Усний переклад", "Двосторонній письмовий переклад", "Основи техніки перекладу" та ін.

Посібник складається зі вступу, п'яти розділів, післямови, списку скорочень, короткого словника перекладознавчих термінів та списку використаної літератури. У розділі 1 "Визначення і зміст поняття "переклад" наводяться основні дефініції перекладу, дається його робоче визначення як предмету перекладознавства, зазначаються точки зору дослідників різних історичних періодів щодо зазначених проблем. У розділі 2 "Значення перекладу в сучасному житті. Зв'язок з іншими сферами діяльності людини" йдеться про місце перекладознавства в житті й діяльності людини, а також - серед інших наукових дисциплін. Розділ 3 " Основи професійної діяльності перекладача " знайомить перекладачів-початківців з основними вимогами щодо особи перекладача, його фахового рівня, культурних і моральних якостей, визначає рівні й моделі перекладацької діяльності. Велике значення для молодих перекладачів мають приклади діяльності їхніх досвідчених колег у мирний час й у роки війни. Розділ 4 "Класифікація перекладів" допоможе зорієнтуватися в термінологічній розгалуженості щодо визначення видів (типів), способів та жанрів перекладу, а розділ 5 "Мовні одиниці перекладу. Основи перекладацького аналізу тексту" дасть змогу читачам встановити основні одиниці перекладу та навчить їх стратифікувати мовних одиниць перекладу.

Друге видання, перероблене і доповнене, містить також короткий словник перекладознавчих термінів, до якого увійшли основні терміни перекладознавства, необхідні для опанування елементарних перекладознавчих знань, набуття вмінь, формування перекладацьких навичок.

Для зручності користування посібником і легкого читання нами запропоновано список скорочень, які вживаються не тільки на сторінках даного посібника, а й є загальновживаними у перекладознавчих дисциплінах. Отже, студенти, які тільки

починають вивчати перекладознавчі дисципліни, матимуть змогу водночас засвоїти їх як додаткову, але конче потрібну інформацію.

Посібник у першу чергу адресований студентам-філологам, першокурсникам, які тільки починають знайомитися з перекладознавчими дисциплінами, оскільки висвітлює питання, включені до типової програми вищих навчальних закладів України зі спеціальності "перекладач (англійська мова)"; також буде цікавим для викладачів, перекладачів, мовознавців та всіх, хто цікавиться проблемами сучасного перекладознавства.

Автор

РОЗДІЛ 1 ВИЗНАЧЕННЯ І ЗМІСТ ПОНЯТТЯ "ПЕРЕКЛАД"

... Можно установить аналогию (а не тождество) между принципом познаваемости мира и идеей переводимости с другой стороны... Как нет непознаваемого, а есть ещё непознанное, так нет непереводимого, а есть ещё вопросы, которые с точки зрения переводимости пока разрешить не удалось.

А. Федоров

Слово переклад є зрозумілим і звичайним для всіх. Воно існує майже в кожній мові в різних контекстах: переклад твору, зробити переклад, надрукувати переклад, у процесі перекладу і т. ін. За даними академічного Словника української мови в 11 томах слово переклад означає: 1) процес людської діяльності, спрямований на передання інформації з мови-оригіналу (МО) на мову-перекладу (МП); 2) результат перекладацького процесу, тобто твір, речення і т. ін., викладений усно або на папері; 3) вид людської діяльності, спрямований на відтворення певного тексту МО в МП; 4) це умовна назва навчальних дисциплін, які вивчають особливості перекладацької діяльності, техніку виконання перекладу, процес перекладу, його види, способи, жанри та ін., результат діяльності перекладача [СУМ 1970, 6].

Як науковий термін переклад в широкому розумінні означає працю, спрямовану на відображення певної інформації, оформленої письмово або усно, з однієї мови (мови оригіналу) на іншу або інші (мову перекладу) з метою забезпечення міжмовної комунікації. У вузькому розумінні перекладом називається перекладений текст, оформлений письмово. Усний переклад називається тлумаченням. Відповідно, перекладач, що займається тлумаченням, є тлумачем. Для зручності будемо використовувати термін перекладач на позначення як перекладача письмових, так і усних текстів.

На запитання "Що таке переклад ?" не можна дати однозначної відповіді. Діяльність людини у процесі перекладу складна і багатоаспектна. В. М. Коміссаров, який розробив чотири лінгвістичні теорії, відповідно дає чотири визначення перекладу:

8

згідно денотативної теорії переклад - це процес опису денотатів, які описані МО за допомогою МП;

На думку М. А. Задорожної, переклад є засобом забезпечення можливості спілкування (комунікації) між людьми, що говорять різними мовами [Задорожная 2000: б]. Таке визначення дає узагальнену характеристику сутності перекладу як виду діяльності.

А. В. Федоров визначає переклад як форму творчої діяльності перекладача в галузі мови [Федоров 1953: 7]. Ця дефіниція не може бути визнаною повною і точною, оскільки вона відображає лише один з аспектів діяльності перекладача - творчій підхід до своєї роботи.

Отже, існує багато визначень поняття переклад. Всі вони характеризують переклад в одному або декількох аспектах. Оберемо робочим визначенням перекладу дефіницію М. А. Задорожної як таку, що забезпечує належний рівень узагальненості, повноти характеристики сутності розглядуваного поняття.

Основними аспектами поняття "переклад", як відзначає А. Лілова, є такі:

9

Розглянемо детальніше основні складники поняття 'переклад".

1.1. Переклад як вид людської діяльності

Як зазначалося вище, переклад є видом діяльності людини, що спрямований на відтворення одиниць МО в МП. У наш час поступово підвищується інтерес до перекладу як виду діяльності, оскільки перекладацька справа, яка стимулюється розвитком літератури, зростанням науки як системи знань, інтенсифікацією міжнародних контактів тощо, набуває в наш час неабиякого значення. Про це свідчить велика кількість праць, присвячених окремим питанням перекладу, а також їх актуальність: переклад вивчається багатьма науковими дисциплінами (мовознавством, літературознавством, мистецтвознавством, дипломатичною, військовою, інженерною, комп'ютерною справами, культурологією та ін.).

Сучасний стан науки про переклад та спроби встановити і вирішити проблеми практичного перекладу призвели до необхідності фундаментального обгрунтування знань про це явище. Так, автори "скопс-теоріГ ("скопе" - мета) К. Райс і X. Фермеєр встановили, що переклад - це перш за все різновид практичної діяльності перекладача, а успіх усілякої діяльності визначається тим, якою мірою вона досягла свієї мети. Переклад завжди здійснюється для чого-небудь. Перекладач намагається виконати певне завдання, яке він сам перед собою поставив або одержав від замовника, в інтересах якого і за дорученням якого відбувається

10

процес перекладу. Цілі перекладу можуть бути вельми різноманітними. Отже, тексти, одержані в результаті перекладів, будуть принципово відрізнятися один від одного. При цьому не має значення, наскільки переклад відповідає оригіналу, адже він орієнтований на певне завдання, має певну мету. Такий переклад може мати на меті:

У відповідності до поставленої мети перекладач вибирає тип, вид, стиль, спосіб (способи) та прийоми перекладу. Але не можна вважати, що перекладач виступає лише посередником розмови. Як справедливо зазначають В. М. Коміссаров, І. В. Корунець та інші дослідники, перекладач - це мовний консультант, фахівець, що володіє додатковими країнознавчими, етнічними, економічними та історичними знаннями і може створити такий текст, який необхідний для успішної співпраці з представниками іншомовної країни. Іноді перекладач сам має створити необхідний текст на замовлення, оскільки оригіналу як такого може не бути. Отже, перекладач трансформується у центральну постать міжмовної комунікації [Комиссаров 1999: 90].

Основними функціями перекладу є: 1) комунікативна, тобто забезпечення порозуміння і спілкування між носіями різних мов; 2) інформативна, тобто розповсюдження інформації між носіями різних мов; 3) національно-культурна, тобто обмін культурними цінностями, збагачення національних мов, литератур, ширше -культур тощо; 4) навчально-просвітницька, а саме - пошитення наукових знань між народностями, країнами і т. ін.

Таким чином, переклад - це вид комунікативної діяльності, який може здійснюватися з певною метою на різних рівнях діяльності людини, із різних джерел, за різних обставин комунікації. У зв'язку з цим постає проблема встановлення сутності процесу перекладу і його структури. Спробуємо визначити переклад як процес діяльності людини (перекладача).

п

1.2. Переклад як процес людської діяльності

Чи можна відразу дати відповідь на запитання, як відбувається переклад ? Багато дослідників намагалися зрозуміти і визначити, що являє собою процес перекладу. Джон Фьорс у свій час відзначав, що якби можна було б дати відповідь на зазначене питання у термінах, то вчені ясно і точно змогли б встановити нову теорію мови [Firs 1956: 139]. Пізніше, у 60-х роках XX століття Роман Якобсон у виступі на 1 Міжнародному симпозіумі "Знак і система знаків", який відбувся у Ерфурті, заявив, що переклад являє собою суттєвий вид людської діяльності, що постійно набуває своєї значущості.

С. К. Шаумян у роботі "Генотипічна мова і формальна семантика" відзначає, що саме у процесі перекладу слід шукати ту фундаментальну проблему, яка зможе викрити і вирішити більшість проблем сучасної науки про мову [Проблеми структурної лінгвістики 1972: 92].

Велику увагу моделюванню процесу перекладу приділяє М, А. К. Холл ід ей. На його думку, перекладацький процес - це послідовний вибір еквівалентів на різних рівнях мовної ієрархії [Halliday 1964]. У процесі перекладу М. А. К. Холлідей виділяє два етапи:

  1. вибір найбільш ймовірного еквівалента для кожної категорії або одиниці МО;

  2. модифікація такого вибору на рівні більш крупної одиниці на основі даних МО або норм МП.

Серед теоретиків перекладу схема процесу перекладу М. А. К. Холлідея знайшла мало прихильників. Важко повірити, що при перекладі спочатку добиралися еквіваленти до морфем, а потім - до слів. Така процедура є досить громіздкою. Очевидно, як справедливо зауважує В. Н. Коміссаров, критикуючи зазначену теорію, еквівалентність може бути встановлена відразу між одиницями на більш високих рівнях мови [Комиссаров 1999: 17]. Однак не можна не відзначити, що заслуга М. А. К. Холлідея полягає у спонуканні перекладачів і мовознавців до розробки різних моделей перекладу в наш час (пор. : концепція М. Снелл-Хорнбі, розділ 3.7.).

А. В. Федоров виділяє у процесі перекладу два етапи. На першому етапі перекладач повинен зрозуміти і точно з'ясувати для

12

себе сутність того, що він перекладає, за допомогою мовних образів (тобто з елементами перекладу). Другий етап є етапом вибору відповідних елементів МП: слів, словосполучень, граматичних форм [Федоров 1953: 10]. Дійсно, зазначені етапи мають місце у процесі перекладу, але ними сутність перекладацького процесу не обмежується.

У сучасному навчальному процесі майбутні перекладачі вчаться ідентифікувати три рівні розуміння тексту:

Перекладацький процес починається зі стартових можливостей осмислення текстів МО, без чого неможливе навчання. Не можна погодитися з положенням про те, що переклад - це авторитарний процес, недетермінований умовами комунікації. Всі рівні осмислення текстів МО є правомірними [Швачко 1999: 180].

Отже, у структурі складного і багатоаспектного процесу перекладу можна умовно виділити три етапи: розуміння, вираження іншою мовою і подальший аналіз. Етап розуміння передбачає три стадії: перекодування знаків у тексті МО, визначення смислу в певному контексті й певній ситуації, правильне розуміння заголовку тексту (що можливе тільки за умови повного ознайомлення з текстом) [Seleskovich 1987; Delisle 1984].

На думку Ж. Деліла, переклад - це розумова операція відтворення живої думки в мові, під час якої смисл здобувається і виражається МП. Розгорнута схема процесу перекладу має такий вигляд:

Первинний текст (у МО)

Висловлювання на МП

Розуміння - Декодування мовних знаків Первинна інтерпретація

(референція до мови) - Вилучення смислу (референція до дійсності) - (невербальна стадія)

Перевираження - Оперування поняттями за Аналоговий процес допомогою нелінгвістичних

із

розумових механізмів

- Перевербалізація понять

- Попереднє рішення

Подальший - Вибір рішення Вторинна

інтерпретація аналіз

Відкоректований варіант Текст МП

На думку А. П. Чужакіна, перекладацький процес складається з трьох чинників: а) ситуаційне прогнозування і прийняття перекладацького мислення; .6) культура мовлення і презентації; в) володіння перекладацькими прийомами (див. детальніше с 54-55) [Чужакин 2002: 5-6].

Таким чином, при перекладі (у процесі діяльності) перекладач здійснює подвійну інтерпретацію: під час вилучення смислу з оригіналу і при оцінюванні варіанта перекладу при підтверджуючому аналізі. У результаті цього можуть бути утворені різні види або варіанти перекладу одного й того ж тексту за стилістичною приналежністю, жанром, орієнтовані на вікову / професійну диференціацію реципієнтів та ін. Твір, що з'явиться в результаті діяльності перекладача, також називається перекладом.

1.3. Переклад як результат діяльності перекладача

Переклад як результат діяльності перекладача являє собою текст, викладений МП усно або на папері. Зв'язок такого перекладу з оригінальним твором є динамічним; він залежить від самого тексту, ситуації і функції перекладу:

14

Найкращим і найталановитішим буде вважатися такий переклад, в якому вдалося зберегти єдність змісту і форми, правильно відтворити авторську інтенцію, авторський стиль. Переклад може бути здійсненим з однієї мови на іншу (споріднену, неспоріднену, близькоспоріднену); з літературної мови на діалект або навпаки; з давньої мови на сучасну [Федоров 1983: 13] і т. д. (див. детально розділ 4.3. даного посібника).

Своєрідною в теорії перекладу є позиція Т. Севорі щодо визначення вимог (автор називає їх принципами) до перекладу. Проаналізувавши теорії різних авторів, дослідник дійшов висновку, що як таких загальноприйнятих принципів перекладу не існує взагалі. На доказ цього постулату він наводить перелік опозиційно підібраних подібних формулювань, серед яких висуються протилежні, іноді - взаємно заперечні вимоги:

  1. Переклад має передавати слова оригіналу.

  2. Переклад має передавати думки твору-оригіналу.

  3. Переклад має читатися як оригінал.

  4. Переклад має читатися як переклад.

  5. Переклад має відображати стиль оригіналу.

  6. Переклад має відображати стиль перекладача.

  7. Переклад має читатися як твір, сучасний оригіналу.

  8. Переклад має читатися як твір, сучасний перекладачеві.

  9. Переклад може допускати виправлення і доповнення.

  10. Переклад не може допускати виправлень і доповнень.

  11. Віршовані твори необхідно перекладати прозою.

  12. Віршовані твори необхідно перекладати тільки віршованою формою [Savory 1952 ].

Т. Севорі відзначає, що перекладач сам повинен вибрати шлях між буквальним і вільним перекладом. Для цього твір МП має бути подібним до оригіналу, читатися як оригінал, наскільки це дозволяють норми МП.

Інша справа, що різні типи перекладу враховують не всі, а лише деякі з перелічених вимог; і ті з них, що притаманні свавільному перекладу, не можуть бути властивими адекватному перекладу і т. д.

Таким чином, для створення цілком позитивного, вдалого перекладу необхідно не тільки передати зміст, а й відтворити форму твору МО в МП, зберегти метрику (для поетичних творів), образність, ' мовні засоби, стилістичні фігури, тропи, а також передати прагматику твору і авторську інтенцію.