1.5. Основні проблеми сучасного перекладознавства

Щороку відбувається багато міжнародних і регіональних наукових конференцій з проблем перекладознавства, лінгвістики перекладу, психології перекладу тощо. На таких зібраннях науковці різних країн світу намагаються вирішити актуальні проблеми сучасної науки про переклад, а також намічають подальші шляхи її розвитку.

Найважливіші проблеми вимагають ґрунтовного наукового обгрунтування, що надається у кандидатських і докторських диссертаціях з проблем перекладу, типології тощо. Всі вони передбачають не лише визначення кола проблем і шляхів їх

18

вирішення, а й практичну значущість наукових розробок для перекладу.

На сучасному етапі розвитку науки про переклад основними проблемами були визначені такі:

• відтворення відповідної емоційності висловлення шляхом добірки еквівалентних "маркерів емотивності";

• необхідність пом'якшення іллокутивної сили емоційного висловлення та її обумовленість;

• способи перекладу інтертекстуальності;

• переклад рекламних, публіцистичних та інших текстів, що мають структуру блоків;

• співвідношення точного і вільного у перекладі (можливості й необхідність збереження певних елементів тексту, опущення, доповнення, інші зміни оригіналу тощо);

• проблеми перекладу верлібра;

• контекстуальне мовлення;

• використання інформаційної культури перекладача як основи для оптимізації професійної діяльності;

• шляхи формування навичок перекладацького сканування тексту при перекладі;

• навчання автоматичному контролюванню перекладачем орфографії, стилістики і синтаксису оригінального тексту;

• сутність макетування тексту перекладу; формування навичок макетування під час навчання у вищих навчальних закладах;

• програмне забезпечення перекладацького процесу;

• форми прояву міжетнічних культурних контактів у художніх, публіцистичних та ін. перекладах;

• еволюція перекладів з давніх часів до тепер;

• системність термінології і розвиток перекладу;

• переклад і сучасна теорія актуального членування речення (відтворення смислового і логічного центрів висловлення у перекладі);

• можливості перекладу криптографій в тексті;

• переклад "аномальних" явищ (безеквівалентних лексичних, морфологічних, синтаксичних та інших одиниць мови);

• вивчення досвіду провідних і маловідомих дослідників і практиків перекладу;

• переклад історичних текстів;

19

• семантичні особливості перекладу кіносценаріїв;

• мовна особистість і переклад;

• когнітивні і комунікативні аспекти перекладу;

• особливості перекладу спонтанного мовлення;

• національна специфіка наукових текстів і переклад;

• специфіка перекладу дискурсу;

• перспективи викладання перекладознавства у вищих навчальних закладах;

• методика концептуального аналізу в перекладі;

• переклад дейктичних засобів різних мов;

• типологія і переклад;

• можливості перекладу контекстуальної семантики;

• "квазіпереклад" на сучасному етапі [Университетское переводоведение 2002] тощо.

Отже, за переліком актуальних питань перекладознавства на сьогодні можна чітко прослідити шляхи його подальшого розвитку.

РОЗДІЛ 2

ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ В СУЧАСНОМУ ЖИТТІ. ЗВ'ЯЗОК ПЕРЕКЛАДУ З ІНШИМИ СФЕРАМИ

20

ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

В усі часи, скільки існує перекладацька діяльність, її теоретичні й методологічні положення були тісно пов'язані з позиціями світогляду та методологією інших наук певної історичної доби - філософії, філології, історії, політики, економіки та ін. Залежність від інших наук, а іноді - і від деяких сучасних популярних течій в науці й суспільстві - є цілком природним і необхідним явищем. Воно сприяло формуванню сучасної наукової теорії перекладу, а також інших наукових дисциплін.

2.1. Суспільно-політичне значення перекладу

Кожне розвинене суспільство не може обійтися без перекладачів та перекладу. Так було в усі часи, так буде і в майбутньому. Зі змінами суспільного буття, світогляду, економічного і культурного розвитку змінювалося й ставлення до перекладу, його значущість, місце перекладу в суспільному житті народу / нації, зміст перекладацької діяльності, її специфіка, вимоги до перекладу.

В історичному аспекті переклад використовували з давніх давен, майже з V-III тисячоліття до нашої ери. Відома біблійна легенда, яка пов'язує переклад з вавілонським стовпотворінням. Спочатку всі люди на світі говорили одною мовою. Вони жили на величезній рівнині між річками Тигр і Єфрат, у країні Сеннаар. Землі в них були надзвичайно родючі, і з кожним роком тим людям жилося все краще й краще. І почали вони з того сильно гордитися собою. І вирішили вони побудувати височенну башту, до самого неба, щоб дістатися до бога. Таке рішення розгнівило бога, і він змішав мови, щоб люди не могли домовитися між собою. Тоді серед будівельників тієї вежі виникло непорозуміння, яке змусило їх відмовитися від свого задуму. Розселилися вони по всьому світу, покинули всі будівельні матеріали і прилади, якими вони користувалися. І назвали те місто, де намагалися люди побудувати башню і де сталося змішення мов, Вавілоном [Лилова 1985: 158; Цанев1975:7].

4-2-3191

21

Спочатку люди використовували переклад у релігійних обрядах. Пізніше, з розвитком торговельних відносин між давніми державами, переклад використовувався для укладання торгівельних, військових та ін. угод. З часом перекладацька справа виокремилася в специфічний вид діяльності людини, якому почали навчати окремо, у спеціальних навчальних закладах. Праця перекладача стала привілегерованою (наприклад, ще в Давньому Вавілоні, Шумерах існувала каста перекладачів, в античному світі перекладами займалися вельможи, красномовці, філософи, а в середньовічній Англії навіть король Альфред утворив гурток перекладачів і сам також займався перекладом). З часом перекладом здебільшого почали займатися літератори і науковці, і перекладацька діяльність поступово переходить до виконання своїх безпосередніх функцій, звичайних для нашого часу.

Зміни соціальних відносин призводили до появи нових соціальних стимулів перекладацької діяльності. Переклад все більше починає сприяти розвитку культурних і міждержавних зв'язків (наприклад, давньогрецької і римської культур в античну добу), стає фактором збагачення національних духовних культур, надбаннями інших народів і навпаки (наприклад, бурхливий розвиток перекладацької діяльності в добу Відродження та ін.).

З розвитком науково-нехнічного рівня суспільства перед перекладачами з'являється все більше складних завдань - водночас слухати і перекладати, терміново готувати переклади різних видів, стенографувати переклад і т. ін.; зростають вимоги до перекладу, виникають нові його види.

У наш час на допомогу перекладачеві прийшли різні технічні засоби (радіо, теребачення, відео, магнітофони, диктофони, ІНТЕРНЕТ та ін.), засоби масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення, ІНТЕРНЕТ і т. д.). У порівнянні з діяльністю перекладачів у минулому і рівнями виконання перекладу це, без сумніву, величезний крок вперед.

Внаслідок інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу на сучасному етапі від перекладача вимагаються дуже високо розвинені розумові здібності, пам'ять, миттєва реакція на висловлене. Чим вищим є рівень, на якому відбувається переклад, тим більші вимоги пред'являються перекладачеві.

Як відзначає І. В. Корунець у своїх лекціях, переклад здійснюється на таких рівнях суспільно-політичного життя:

">7

• на рівні глав держав (наприклад, під час офіційного візиту президента однієї країни в іншу);

• на глобальному (міжнародному) рівні (тобто на рівні крупних міжнародних організацій, установ т. ін. типу ООН, ЮНЕСКО, ЕС і т. д.);

• на міждержавному рівні (економічні, спортивні, культурні та ін. зв'язки між країнами);

• на внутрішньодержавному рівні (міжнаціональні, міжрегіональні змагання та ін. заходи);

• на індивідуальному, або міжособистому рівні (міжособисті зустрічі, стосунки, приватні візити і т. ін.).

На всіх перелічених рівнях переклад застосовується для забезпечення стабільних, доброзичливих зв'язків, уладнання конфліктів, подолання криз, труднощів, надання взаємодопомоги і т. ін. У перелічених вище випадках можуть бути використані такі форми перекладу:

I. Переклад, що здійснюється людиною:

1. письмова (виконується перекладачем на тій чи іншій мові);

2. усна, у вигляді тлумачення (відбувається при безпосередній зустрічі осіб);

3. письмова та усна (при заключенні контрактів, договорів, офіційних угод);

II. Комп'ютерний переклад (його можливості обмежені на сьогоднішній день);

III. Змішаний переклад:

1. автоматичний (більшість роботи виконує комп'ютер чи інший електронний перекладч, а людина задіяна частково);

2. традиційний (основну діяльність перекладача виконує людина; машинний переклад застосовується незначною мірою).

Джерелом інформації для перекладу можуть бути засоби масової інформації, фоно- або письмовий запис промови, будь-який письмовий матеріал. Усний переклад здійснюється на лінійному рівні, послідовному і синхронному [Корунець 1999]. Найнижчим рівнем усного перекладу є лінійний рівень. Як правило, він використовується на побутовому рівні суспільних відносин (наприклад, коли зустрічаються друзі, що приїхали до однієї країни з іншої, або приватна делегація, родина та ін.). Послідовний рівень - це більш високий рівень усного перекладу. Працюючи на

23

цьому рівні, перекладач здійснює інтерпретацію / тлумачення на різних рівнях соціальних, суспільних відносин (наприклад, на нуковій конференції, з'їзді працівників торгівлі, комерційних заходах та ін.). Послідовній рівень перекладу вимагає від особи перекладача вільне володіння як МО, так і МП, високої фахової підготовки. Найвищим рівнем тлумачення є синхронний переклад (рівень). Як правило, перекладач-синхроніст не має зв'язку з джерелом інформації. Він працює відокремлено, іноді - у спеціально відведеній для нього кабіні, де через навушники він чує джерело і синхронно (водночас) перекладає у мікрофон почуте. До речі, не можна стверджувати, що тлумач у такому випадку повинен перекладати абсолютно все сказане джерелом: адже іноді висловлення може бути некоректним або не зовсім літературним. Тому від перекладача вимагається добре володіння культурою мовлення, слід бути дипломатичним, вихованим, коректним; знати, що слід передати слово в слово, а що - описово, узагальнено. Але ніколи перекладач не має права змінювати суть висловленого - це ставить під загрозу його професійну придатність.

Діяльність перекладача була і є пов'язаною з життям суспільства і цілком залежить від нього. Суспільство може впливати на розвиток перекладу і перекладознавства - спонукати до його розвитку (наприклад, у XIX столітті, коли в Україну потрапляє величезна кількість творів Дж. Лондона, М. Твена, Ф. Купера та інших представників "золотого віку" європейської та американської літератури, і попит на переклади цих праць був величезним, вітчизняні перекладачі і літератори намагалися як найшвидше перекласти всі наявні першоджерела, хоча б скорочено, щоб терміново ознайомити українських читачів з найкращими творами світової літератури) або затримувати його (наприклад, у добу середньовіччя інквізиція протягом тривалого часу заперечувала переклади релігійної літератури народними мовами країн Західної Європи, спалюючи на кострі "єретиків" та їхні твори).

Значення і роль перекладу в житті суспільства перекладознавство з'ясовує за допомогою соціології - науки, що досліджує структуру і закони розвитку суспільства в цілому. Зв'язок перекладознавства з соціологією виникає з необхідності вивчення перекладу як з боку потреби суспільства в ньому, так і з боку реалізації його функцій в суспільстві.

ц

Таким чином, діяльність перекладача має суттєве суспільно-політичне значення. Без неї неможливий прогресивний розвиток політичних, економічних, соціальних, етнічних, міждержавних та ін. відносин між мюдьми.

2.2. Національно-культурне значення

перекладу

Працюючи на різних рівнях перекладацької діяльності, перекладач постійно має справу з вивченням національно-культурної специфіки одиниць МО, йому доводиться багато працювати над еквівалентним перекладом їх і, таким чином, - над збагаченням національної культури. З одного боку, це - переклад культурних надбань інших народів на рідну мову нації (лібретто опер, оперет, сценаріїв кіно- і телефільмів, театральних п'єс, драм, т. ін.), з іншого боку - це переклад власних творів на інші мови з метою популяризації та розповсюдження національної культури. Адже кожна країна має власну, цілком неповторну культуру, і міжнародні відносини та контакти неможливі без знання культур інших країн (ще у XIII столітті Роджер Бекон звернув увагу на те, що перекладач, оскільки він є посередником між комунікантами-представниками двох або декількох культур, повинен користуватися знаннями з історії, країнознавства, філософії, етики, культури різних народів, щоб зробити свій переклад простим і зрозумілим для реципієнтів).

Звичайно, для перекладу слід добирати тільки найкращі національні винаходи і творіння. На жаль, цього правила в наш час дотримуються не завжди, тому часто в кінотеатрах або по телебаченню, у відеосалонах можна бачити посередні, низкопробні (а іноді - аморальні) фільми - американські mass culture films, маловартісні бразильські, венесуельські та ін. багатосерійні стрічки. Такого роду твори не можуть духовно збагачувати ані культуру, ані людину, скоріше вони розтлівають суспільство (а особливо - молодь), призводять до його деградації.

Специфічними національно-культурними елементами є не тільки художні твори (тексти), а й одиниці інших мовних рівнів. У наш час дослідники уклали цілісну типологію невідповідностей в

25

різних мовах [Ковалева 2001, Влахов, Флорин 1980; Костомаров 1999 та ін.]. Серед них, в першу чергу, слід назвати лексеми-реалії (тобто слова з країнознавчим потенціалом). Ці мовні одиниці дослідники називають по-різному: безеквівалентна лексика, екзотизми, варваризми, локатизми, етнографізми, етнолексеми, етнокультурна лексика, культурно-конотативна лексика, країнознавча лексика, алієнізми, фонові слова, слова з культурним компонентом, лакуни, прогалини, слова з нульовим еквівалентом. Як справедливо зазначають Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров, С. Влахов, С. Флорін, всі перелічені терміни не підходять для номінації зазначеного мовного явища, оскільки вони дорівнюють значення цих мовних одиниць до визначення її стилістичної характеристики (локатизм), зводить семантику слова до національно-етнічного компонента значення (етнолексеми), характеризує відсутність поняття, а не еквівалента в іншій мові; поняття аленізм позначає слова з інших маловідомих мов і т. д. [Влахов, Флорин 1980; Костомаров 1999]. Найбільш придатним є термін реалії або безеквівалентна лексика, тобто така, що не має перекладних еквівалентів у МП (зазначимо, до речі, що під еквівалентом розуміється постійний рівнозначний відповідник МП до певної одиниці МО, семантика і вживання якого не залежить від контекста). Дослідник Сорокін Ю.А. назвав такі мовні одиниці культуремами (цей термін також широко використовується науковцями в наш час, див.: Сорокин 1992; Телия 1999; Рубцова 2002: 432-436; Степанов 2001 та ін.). Це слова або словосполучення, що називають об'єкти, предмети, обряди, властиві для життя одного народу і чужі для іншого, які несуть в собі національно-культурну інформацію. Саме реалії можуть розповісти іноземцям про обряди, традиції, страви, ширше - про культуру, історію, соціальний розвиток країни, народу, нації, етносу і т. ін. і не тільки про це. Всі ці мовні одиниці поєднуються національною, історичною, територіальною, побутовою сферою використання, відсутністю еквівалентів у МП, іноді - іншомовним походженням. Реалії не підлягають перекладу на загальній підставі. Вони передаються описово або комбінованим способом перекладу (транскрипція + описовий спосіб, транслітерація + описовий спосіб і т. д.) і тому потребують особливої уваги.

С. Влахов та С. Флорін класифікували всі мовні реалії так:

1. Предметні назви. До них належать:

26

1) географічні реалії - назви рослин, місцевості, географічні назви, наприклад, піхта, магно, пустеля, рифи та ін.;

2) етнографічні реалії - це назви страв, одягу, житла, транспорту, знаряддя праці та ін., наприклад, вишиванка, фермер, козак, хата і т. д.

2. Суспільно-політичні реалії:

1. реалії-назви одиниць адміністративно-територіального устрою, населені пункти, наприклад, Великі Сороченці, Нові Санжари, Васильків та ін.;

2. назви органів влади, наприклад, парламент, віче, цар, імператор та ін.;

3. реалії власне суспільно-політичного життя, наприклад, партизани, ку-клус-клан, грін піс та ін.;

4. військові реалії, наприклад, легіон, гармата, картеч, бушлат, отаман, сотник, урядник та ін.;

3. У межах одної мови дослідники виділяють "свої" реалії, тобто національні, локальні та мікролокальні одиниці, типу полісся, пан в українській мові, а також "чужі" реалії, тобто інтернаціоналізми, наприклад, бізнес, спікер, ін., що увійшли до словникового складу української мови з американського варіанту англійської мови, джентельмен, сер та ін.

4. На рівні двох мов С. Влахов та С Флорін визначають внутрішні реалії, притаманні одній з мов, та зовнішні, однаково чужі для обидвох мов.

5. За часовим розподілом виокремлюються сучасні та історичні реалії [Влахов, Флорін 1980: 51].

Складні для перекладу, безеквівалентні або частково еквівалентні мовні одиниці можуть бути винайденими на всіх рівнях мови. Так, наприклад, серед графем української мови частково еквівалентним до англ. h є укр.г фрикативне. Під впливом англійської, російської та ін. мов у період 90-х років минулого століття в українську мову потрапив г дзвінкий (наприклад, в словах гедз, ганок, гудзик тощо). На рівні морфем у свій час були перенесені з англійської мови в українську такі префікси, як укр.супер- (супермен), анти-(антинародна політика), бі-(білінгвізм, біномінація), ді-(діполь) та ін. Оскільки англійська мова є нефлективною, українські флексії в ній не можуть бути відтвореними взагалі або повними еквівалентами (наприклад, множина іменників передається шляхом перенесення значення

27

українських флексій на англійський суфікс -s(-es) тощо). Серед лексичних і фразеологічних одиниць мови, як було зазначено вище, є найбільше розбіжностей і безеквівалентних одиниць в кожній з мов. На рівні граматичних категорій безеквівалентними є англійські категорії артиклю [Попова 2001], герундію (gerund). Частково еквівалентно можна відтворити в українській мові іншими шляхами англійські метакатегорії перфектності (perfect tenses), продовженості (continuous tenses) дії та ін. Відповідно, не можуть бути відтвореними англійською мовою українські категорії роду, відмінку, стану та ін. У наслідок невідповідності граматичних категорій часто під час перекладу виникають проблеми щодо повноцінного і правильного відтворення певних синтаксичних конструкцій, наприклад, англійські інфінітивні конструкції (/ asked you to come to tell you that ...; She did not want to be seen in such company (приклад Натанзон Е. А.) та ін.), герундіальні комплекси {Her writting was terrible indeed; The main goal is providing team spirit policy та ін.), дієприкметникові звороти (Having read the book she left; He looked after the children playing in the yard та ін.) тощо.

Перелічені одиниці і категорії мови можуть "створювати" мовні бар'єри, особливо якщо вони підкріплені жестами. Історії відомо багато фактів, коли на міжнародному рівні спілкування нехтування реаліями (вербальними та невербальними елементами) могло навіть привести до конфліктів: адже однакові жести розуміються представниками різних культурних традицій неоднаково. Уникнути цих мовних бар'єрів можна шляхом транскрипції, транслітерації, створення неологізмів, заміною реалії еквівалентним словоспотученням, реченням та ін., приблизного перекладу з родо-видовою заміною, функціональною аналогією, описом, поясненням, тлумаченням або шляхом контекстуального перекладу [Влахов, Флорін 1980: 104, Кочерган 1999].

Бар'єри між культурами не можна зводити тільки до суто мовних бар'єрів. Сюди належать і форми ввічливості в ділових листах (а також у ділових співбесідах), і особливості графіки, метрики, інтонації та ін. Кожний текст (промова, твір та ін.) конституюється усіма особливостями культури, а не тільки граматикою, лексикою чи стилістикою мови.

Як вже зазначалося, ставлення до перекладу не було завжди однаковим. Разом із змінами місця перекладу в духовній культурі суспільства і його змісту змінювалися й традиційні види перекладу

28

- буквальний, вільний, адекватний (детально див. розділ 4), відбувалося запозичення видів перекладу, що виникли в одній країні, іншими народами і культурами (наприклад, адекватний переклад та його принципи, запропоновані у XIX столітті Г. Й. Гердером, був розповсюджений майже на всі країни Європи).

Останнім часом стали регулярними культурні обміни делегаціями між країнами. Цілі і проблематика таких візитів досить широкі - від студентських дружніх візитів до навчальних закладів, взаємовідвідувань фахівців різних галузей (мистецтвознавців, музикантів, письменників, військових та ін.) до туристичних подорожей, чартерних рейсів і т. д. Завжди там, де зустрічаються з іноземними делегаціями або представниками інших країн, працює перекладач - носій обох культур і мов.

2.3. Роль перекладу у науково-технічному

прогресі

Розвиток науки, техніки та міжнародних відносин неможливо уявити без перекладів науково-технічної літератури на десятки, а можливо - і сотні мов. На відміну від інших історичних періодів, у XX столітті виникла необхідність підготовки високо кваліфікованих перекладачів, які могли б працювати в різних галузях науки, техніки, народного господарства, тобто які додатково володіли б іншою економічною, військовою, фінансовою, технічною та ін. спеціальністю. З цією метою були створені бюро перекладів, професійні спілки перекладачів, видавалися журнали, присвячені перекладу не як мистецтву, а як певному ремеслу, що потребує власних, своєрідних засобів та професійних прийомів. Поряд з тим кожна солідна фірма, контора, підприємство, компанія і т. ін. має у своєму штаті одного або декілька перекладачів (іноді - бюро перекладачів), що визначає їхню професійну спрямованість і сферу діяльності. Такі перекладачі, як правило, вільно володіють декількома мовами і добре знають фах чи профіль своєї установи.

Часто перекладачі намагаються використовувати різні технічні засоби для полегшення або прискорення перекладу, що дозволяє їм підвищити свою працездатність, а іноді - бути

29

невловимими. Завдяки використанню технічних засобів і своєчасному обміну інформацією (у тому числі й шляхом перекладу) всі країни світу мають змогу знаходитися приблизно на одному рівні розвитку. Відмова від кваліфікованого перекладу, як свідчить історія, призводить державу (підприємство, установу та ін.) до занепаду, науково-технічного регресу, економічної та культурної кризи, відсталості від розвитку інших країн. Так, наприклад, з давніх-давен Китай вважався однією з найвеличніших та найрозвиненіших країн світу. З причин частих набігів монголів, маньчжурів та інших завойовників з часів доби середньовіччя імператор Китаю вирішив відмовитися від зовнішніх зв'язків з іншими державами, в тому числі - й від перекладів, щоб зберегти всі свої надбання від "варварів". Це призвело до великої економічної та культурної кризи у XVIII столітті, адже всі інші країни зазнали значного науково-технічного й культурного розвитку протягом майже трьохсот років. Винаходи, які в добу середньовіччя вважалися передовими і найновішими, у XVIII столітті залишилися далеко позаду від подібних модернізованих надбань Західної Європи, СІЛА, Великобританії того часу. Тому вже на початку XIX століття мали місце неодноразові вторгнення до Китаю завойовників з Великої Британії, потім - США, Франції, Росії, Голландії та інших країн. Кінець кінцем на початку XX століття Китай перетворився у напівколоніальну країну [Семенець, Панасьєв1991: 113].

У наш час перекладається велика кількість науково-технічної літератури, яка видається в різних країнах світу. Е. Кері з цього приводу зазначив, що сучасний світ виглядає, неначе велика перекладацька машина, яка працює з постійним збільшенням швидкості. "Кожен день з друкарських машин виходить близько 60 перекладених книг, відбувається 3-4 міжнародні зустрічі, випускається на екран декілька дубльованих фільмів; друкарські машинки працюють, а диктори оголошують численну кількість перекладених сторінок; величезна кількість документів перекладається з одних мов на інші" [Сагу 1956: 62]. Дійсно, державні діячі не шкодують коштів і сил для здобуття і впровадження в життя своєї країни нових технологій, у тому числі й опосередковано через переклад, оскільки науково-технічний прогрес завжди дозволить їм зберегти набагато більше і коштів, і людської сили, і людської праці, а також інших можливих витрат.

зо

2.4. Загальнонаукове значення перекладу

Переклад і інші наукові галузі

Проблематика перекладу стала суттєвою не тільки для традиційних перекладацьких дисциплін, а й для інших - суміжних і несуміжних з ними. Серцевина її - це проблема сутності перекладу і практичне його значення для різних наукових знань. Розглянемо зазначені співвідношення.