4.4.8. Адаптований переклад

Адаптований переклад - це також вид скороченого перекладу, зміст якого спрощений, підігнаний під певну групу читачів. Наприклад, спеціально адаптують тексти для дітей (дошкільного, молодшого, середнього та старшого шкільного віку), дорослих; людей, що починають вивчати певну іноземну мову або, навпаки, поширюють свої знання і т. ін. Наприклад, роман Ш. Бронте "Джейн Ейр" було перекладено адаптовано та скорочено для середнього шкільного віку. Це означає, що оригінал був переказаний такими простими й короткими реченнями, які легко запам'ятовуються дитиною; окремо твір було видано у перекладі для дорослих. Здебільшого адаптовані переклади використовуться з навчальною метою.

Під час роботи з авторським твором перекладач не має права додавати будь-що від себе. Тільки при перекладі фольклорних

¹⁴* 103

творів (казок, притч, легенд та ін.) перекладачеві дозволяється привносити власні думки.

4.4.9. Вільний переклад

Вільний переклад - це такий різновид скороченого перекладу, за якого твір МО переказується, перефразовується перекладачем. При такому перекладі дозволяється порушувати як елементи змісту, так і форми (певні образи, місце та час подій, кількість та структуру речень та ін.), змінювати авторський виклад тексту.

Особливої популярності вільний переклад набув у XVI-XVIII і частково XIX століттях, коли вважалося, що перекладач має право доносити до читача твір у такому вигляді, в якому він бажає донести. Особливо часто цей вид перекладу використовували перекладачі Франції та Німеччині. У 80-90-х роках XIX століття вільний переклад став поширеним у Галичині, коли українська мова і культура заборонялися урядом.

Перелицювання / переспів.

Перелицюванням / переспівом називається такий різновид вільного перекладу, за якого допускаються зміни місця подій, імен персонажів та інші подібні зміни сюжету та змісту твору МО. Так, у 1660 р. французький поет та письменник Скаррон вперше спробував перелицювати поему Вергілія "Енеїда". Перекладач переніс події Вергілієвої поеми з Риму до Франції. У 1797 р. І. П. Котляревський перелицював згаданий твір Вергілія на український лад: дійовими особами стали козаки, події були перенесені в Україну, розповідь подано в гумористичному плані. Зміни, внесені І. П. Котляревським, були настільки суттєвими, що його "Енеїду" небезпідставно почали вважати самостійним твором.

У XVIII-XIX століттях вільні переклади (і, безпосередньо, перелицювання) робили з поетичних творів, змінюючи погляди автора, його естетичні смаки. Класичними прикладами переспіву правомірно вважаються окремі поетичні твори Л. Українки, І. Франка (наприклад, "Фарбований лис" - переспів з німецького перекладу першоджерела голландською мовою казки "Reineke Fucks"), О. С. Пушкіна ("Вновь я посетил..." - вільний переклад

104

французької поезії), М. Ю. Лєрмонтова ("Сосна" - переспів "Пальми" Гете) та ін., які правомірно можуть вважатися переспівами / перелицюваннями.

Серед вільних перекладів зустрічаються й такі переклади, що точно відтворюють зміст першотвору, але іншою формою. Наприклад, "Кентерберійські оповідки" Дж. Чосера були точно відтворені сучасною англійською мовою, оскільки середньовічна англійська мова Дж. Чосера здається незрозумілою з позиції сьогодення. Більш того, сучасний переклад "Кентерберійських оповідок" відтворений прозою.

У світовій літературі є багато інших подібних прикладів. "Слово о полку Ігоровім ..." - поетичний твір був перекладений сучасними мовами (українською, російською та ін.) прозою. Спроби відтворити "Слово ..." римованими рядками були визнані невдалими. Отже, якщо МП не дозволяє передати поетичні особливості твору-оригіналу, слід дотримуватися прозового перекладу.

4.4.10. Адекватний переклад

Адекватним перекладом вважається такий переклад, в якому:

- кожен варіант одержано шляхом встановлення відповідника, причому зберігається не тільки загальний зміст, а й стилістичні особливості;

- одержані варіанти не порушують літературних норм МП. Це визначення адекватності узагальнює правила перекладу

багатозначних слів, а саме те, що при виборі варіанта перекладу необхідно знати не лише слово-відповідник, а й сполучуваність слова (лексичну і граматичну). Отже, при перекладі кожної фрази суттєвим є її праобраз у МО та вид фраз, що оточує її у МП [Ревзин 1964: 162].

Суттєвою ознакою наведеного визначення є те, що воно допускає велику кількість варіантів у межах адекватного перекладу, а це цілком узгоджується з сучасною практикою перекладу. Завдяки наявності варіантів перекладу забезпечується гнучкість тексту, плавність його поєднання елементів тексту в єдине ціле. Основними принципами адекватного перекладу є такі:

105

1. повністю зберегти структуру тексту МО;

2. точно відтворити кількість частин, розділів, параграфів, абзаців і т. ін. твору МО;

3. цілком відтворити зміст оригіналу;

4. повністю передати стиль та стилістичні особливості оригіналу;

5. не відкидати або додавати уривки до першотвору;

6. не намагатися поліпшити або погіршити твір МО;

7. точно відтворити всі елементи і художні засоби твору-оригіналу, авторську інтенцію [Корунець 1999].

У перекладознавстві розрізняють дезидеративно адекватні переклади, тобто такі, адекватність яких визначається інформаційним запитом замовника і не залежить від первинної прагматичної спрямованості твору МО. Дезидеративно адекватні переклади можуть суттєво відрізнятися від оригіналу смисловою наповненістю, стилістичною еквівалентністю, текстовою структурою та прагматичною функцією. До них належать різні види неповних перекладів (реферований, анотований та ін.). З позиції семантико-стилістичної теорії адекватності перекладу такі види переробки тексту не можуть вважатися перекладами. Насправді ж, якщо вони правильно відтворюють необхідний аспект інформації, що містить твір МО, тобто реалізують комунікативну спрямованість твору на сприймача, їх слід визнати повноцінними перекладами, які відрізняються від інших типів перекладу характером своєї адекватності.

4.4.11. Електронний переклад

Розвиток науково-технічного прогресу в XX столітті довів, що людина-перекладач швидко не справляється з тим обсягом [ітератури, що чекає на терміновий переклад. З цією метою іауковці всіх країн протягом тривалого часу працювали над створенням машини-перекладача. Наприкінці 40-х років у США були здійснені церші спроби машинного перекладу. Науковці країни представили експериментальні моделі електронних перекладачів. II світова війна перешкоджала науковим пошукам у зазначеному напрямі. У СРСР перші експерименти з машинного перекладу проведені тільки в 1955 році в Інституті точної механіки

106

та обчислювальної техніки Академії наук СРСР. І. К. Бєльська та Д. Ю. Панов запропонували власну модель машини-перекладача. її словниковий запас був дуже обмеженим. Теоретичною основою розробки їхньої концепції машинного перекладу став погляд на мову як кодову систему. Дослідники довели, що машинний переклад - це в першу чергу проблема лінгвістики, а потім вже -інших наук, адже природна мова, на відміну від кода, має багатозначні одиниці, і ці значення актуалізуються в залежності від контексту.

У той час з'являється й інший підхід до машинного перекладу, а саме спроба розглянути мову як деяку формальну систему, подібну до логічної або математичної систем. Вчені намагалися довести, що мову можна заалгоритмізувати і описати формально. У зв'язку з цим виникли нові напрями лінгвістики, тісно пов'язані з перекладознавством: статистична лінгвістика, математична, кібернетична, структурна, прикладна. Погляд представників технічних наук на мову як кодову систему змусив лінгвістів звернутися до розгляду цієї проблеми, з'ясувати лінгвістичну природу комунікації, співвіднести план змісту і план вираження. Таким чином, ідея створення системи машинного перекладу стала поштовхом для розвитку нових лінгвістичних концепцій, використання їх для механізації розумової діяльності людини.

У 50-60 pp. XX століття складаються необхідні передумови для подальших наукових і технічних робіт з удосконалення моделей машинних перекладачів. Такі експерименти проводилися в США, Японії, СРСР. З часом машинний переклад суцільних текстів досяг досконалості; з'ясувалося, що велика кількість мовних явищ характеризується статистичністю і може бути описана саме статистичними методами і "закодована" для машинного перекладу. Преса небезпідставно почала висловлювати думку про заміну людини-перекладача її механічним конкурентом. Але у наступному. десятиріччі ця думка була спростована дослідниками: при детальному ознайомленні з "продукцією" машин-перекладачів мовознавці й інженери комп'ютерної техніки встановили, що для перекладу твору машиною-перекладачем необхідно не тільки запрограмувати її пам'ять, закласти в неї велику кількість словників, а й скласти складні алгоритми виконання послідовності дій. Було встановлено, що сама машина (без відповідної комп'ютерної програми) не може перекладати окремі слова,

107

зв'язувати їх у суцільний текст, дотримуючись правил сполучуваності і узгодження слів у складі речення, добирати синоніми та ін. Для машини виявилося набагато легше відтворити конкретну, необхідну послідовність операцій, ніж повторити складний людський інтелект у його діяльності, спрямованій на вилучення смислу з першотвору. Розробка алгоритмів високої складності для вирішення цієї проблеми є трудомістким лінгвістичним завданням, у праці над яким використовуються всі нові досягнення у галузі обчислювальної лінгвістики, формалізації мови, перекладу. Одже, моральні, фінансові та експерементальні витрати на створення машини-перекладача не виправдалися: результати були одержані мізерні.

Майже до 80-х років XX століття роботи над створенням машинного перекладу не здійснювалися, доки не було створено значно досконаліші комп'ютери та комп'ютерні програми. У 80-х роках були здійснені нові кроки щодо удосконалення машинного перекладу. Машинний переклад розробляли представники різних галузей мовознавства: структурної лінгвістики, теорії текстів, зіставного мовознавства, статистичної та обчислювальної лінгвістики, а також суміжних галузей - математики, теорії алгоритмів, кібернетики. Значно підвищився рівень перекладу, комп'ютери були навчені перекладати різними європейськими мовами. Машинний переклад почали використовувати в лексикографії для створення словників, у бібліотечній справі, принаймні, у каталогах, покажчиках, різних списках літератури (наприклад, був прийнятий єдиний міжнародний стандарт щодо оформлення літератури: прізвище та ініціали автора, назва твору, місце видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок) та ін. Були досягнуті семантико-стилістична та функціональна адекватність творів МО та МП, що перекладала машина. Суттєвим кроком уперед у зазначеному напрямку було створення звукових перекладних словників. Однак навіть це досягнення не стало свідченням того, що машина може замінити людину-перекладача / тлумача. Людський мозок і особливості мислення людини все ще не відтворені в жодному комп'ютері. Кожен переклад, створений машиною в наш час, обов'язково вимагає втручання людини. Крім того, потреби сучасної перекладацької практики не можуть бути задоволені тільки семантико-стилістичними і функціонально-адекватними перекладами. Так, при інформаційному забезпеченні

108

ставляться особливі, нетрадиційні вимоги, виконання яких робить переклад неадекватним семантико-стилістичній "факту рГ та основній комунікативній функції оригіналу, але водночас адекватним вимогам замовника щодо кількості і якості інформації. Справа в тому, що інформаційна практика часто потребує іншої комунікативної спрямованості, ніж у творі-оригіналі (наприклад, при перекладі необхідно здобути змістову інформацію про рекламно-науковий текст або необхідно систематизувати дані технічної інструкції та ін.).

Отже, в наш час машинний (комп'ютерний, електронний І переклад залишається галуззю інтенсивних досліджень і пошуків учених. Це своєрідне джерело породження нових ідей. Створені і розповсюджені різноманітні нові комп'ютерні програми-перекладачі, але ступінь їхньої досконалості бажає бути кращим.

Роботи над удосконаленням машинного перекладу тривають; умовно їх можна поділити на такі напрями: а) розробка галузевих проблем машинного перекладу (лінгвістична, математична, програмна обробка текстів природною мовою); б) роботи над випробувальними та експериментальними системами машинного перекладу; в) розробка промислових систем машинного перекладу з метою автоматизації праці перекладача в системі інформаційною обслуговування споживачів.

Науковці, що працюють над розробкою математичного та програмного забезпечення систем машинного переклад}, намагаються знайти оптимальне вирішення таких питань, як:

• моделювання конкретних завдань машинного перекладу, що поширюють знання про природну мову або дозволяють встановити правильність обраної мовної моделі;

• розробка спеціальних штучних мов (наприклад, у 60-70-х pp. - бейсік, алгол та ін.), які дали змогу лінгвістам і перекладачам брати участь у створенні та корегуванні програм машинного

перекладу;

- упорядкування інформаційних першоджерел;

праця над уніфікуванням системи подачі даних наук, створення алгоритмів для застосування граматики штучних мов до даних, що опрацьовуються машиною-перекладачем;

- використання інтерактивного режиму в системах машинного

перекладу;

109

• створення комплексних програм для випробування і застосування експериментальних систем машинного перекладу;

• створення і вдосконалення програм для реалізації промислових систем машинного перекладу.

Слід звернути увагу на те, що експериментальні та промислові програми машинного перекладу, як і умови їх застосування, гранично різняться. Під час запровадження експериментального машинного перекладу дозволяється накладати обмеження на структуру фрази (свого роду адаптація до можливостей машини-перекладача), добираються мовні кліше. У промисловому перекладі таких обмежень не існує. Обсяг і швидкість виконання робіт у системі промислового машинного перекладу набагато більший, ніж у системі експериментального машинного перекладу.

Змінився і семантичний обсяг самого поняття машинний переклад. У наш час здебільшого у повсякденному використанні ми вживаємо термін машинний переклад (або автоматичний, автоматизований) на позначення процесу перекладу тексту з однієї мови на іншу, що виконується на комп'ютері (іноді - на іншій електронній машині), а також результату такого перекладу. У машинному перекладі обов'язково повинна зберігатися еквівалентність змісту оригіналу і його перекладу. Остаточне редагування тексту, одержаного в результаті машинного перекладу, все ще виконує людина.

Завдяки запровадженню нових ідей та технологій виконання машинного перекладу дослідники "навчили" комп'ютер успішно виконувати такі завдання та операції щодо машинного перекладу: правильно перекладати елементарні граматичні конструкції; інтуїтивно і контекстуально добирати словникові еквіваленти; активно використовувати і "вилучати" з пам'яті найчастотніші одиниці мови; трансформувати текст відповідно до заданої установки; оснастити комп'ютер швидкодіючим корегуючим механізмом, оперативним страхувальним механізмом (на випадок раптової втрати інформації). Головне - комп'ютер здатний сам добирати еквіваленти та функціональні відповідники до одиниць всіх мовних рівнів. Ступінь точності сучасних машинних перекладів досить високий. Не виключно, що наступним кроком науковців буде навчання комп'ютера різних видів перекладу, у тому числі літературним художнім перекладам.

по

На сьогодняшній день найбільш поширеною програмою перекладу в Україні є PROMT 98, PROMT 2000.

4.4.12. Літературні типи перекладу

Літературний переклад (literary translation) являє собою найбільш досконалий, високоякісний переклад, здійснений відповідно до всіх вимог щодо нього, який свідчить про найвищий рівень професійної підготовки перекладача. Існує два типи (підвиди) літературних перекладів:

1) власне літературний переклад (literary translation proper) - це переклад будь-якого нехудожнього твору, виконаний літературною мовою. Власне літературний переклад не може бути виконаним на діалектному, жаргонному і т. ін. варіанті мови. Тільки унормована загальноприйнята літературна мова становить інструмент для виконання цього перекладу. Стиль викладу -нейтральний. При такому перекладі слід дотримуватися точності, адекватності перекладу, тобто повністю і відповідно передавати зміст, форму, прагматику і стилістику першотвору.

Основна мета зазначеного типу перекладу - представити повну інформацію, що міститься у творі МО для ознайомлення з нею фахівців або широкого кола читачів.

Неабиякої значущості власне літературний переклад набув у середині XX століття, коли почали інтенсивно розвиватися нові галузі економіки, народного господарства, соціально-політичного життя, науки, і масово перекладалися нові наукові та технічні надходження, праці, посібники і т. ін.

Не можна не відзначити, що розглядуваний вид перекладу потребує від перекладача відмінного володіння МО та МП, щоб завжди знайти правильний вихід з будь-якої ситуації у процесі перекладу. Наприклад, при перекладі науково-технічного твору з'ясувалося, що семантичний обсяг певного терміна в МО та МП різний: необхідного лексико-семантичного варіанта в МП не існує. Згідно до жанру перекладеного твору неточності й свавілля не допускаються. Отже, перекладач повинен вчасно зорієнтуватися і знайти правильне рішення і ніколи не нехтувати порадами

пі

фахівців-консультантів з різних неперекладацьких дисциплін або допомогою своїх колег;

2) літературно-художній переклад (literary artistic translation) являє собою тип перекладу художніх творів - прозових і поетичних. У такому перекладі слід відтворювати не тільки зміст, форму і прагматику першотвору, а й намагатися передати авторську інтенцію, характери персонажів, авторській стиль, художні засоби і стилістичні фігури твору МО; якщо це переклад поетичного твору, обов'язково необхідно дотримуватися метрики. Великого професійного досвіду потребує вміння передати у перекладі емоційний стан персонажів або настрій всього твору. Іншими словами, літературний художній переклад - це найвищий рівень відтворення прозових, драматичних, поетичних та епістолярних творів-оригіналів у всіх основних їхніх параметрах: стилістичному, прагматичному, естетичному та ін.

Особливим різновидом літературного художнього перекладу є поетичний переклад. Його специфіка полягає у використанні і вмінні правильно відтворювати різні стилістичні фігури, засоби образності, метричні параметри вірша. Розглянемо їх детально.

І. Стилістичні фігури. Це особливі синтаксичні конструкції, що відзначаються оригінальністю форми і використовуються як засіб логічного виділення та упорядкування тексту. У художніх творах ці фігури сприяють увиразненню лексичних засобів, підсилюють їх експресивні та емоційні можливості. Стилістичними фігурами є період, еліпс (пропуск слова або словосполучення з метою нагнітання енергійності, схвильованості, розгубленості), замовчування (обірване речення, що передає напружений психологічний стан мовця), повтор (нагромадження однотипних мовних елементів у складі певної синтаксеми) та підсилювальний повтор, анафора (однаковий початок декількох рядків у строфі), епіфора (повторення мовних елементів наприкінці строфи), анепіфора або кільце строфи (строфа, що має однаковий початок і кінець), епанафора (композиційний стик, за якого попередня строфа закінчується так само, як починається наступна), ампліфікація (нагромадження синонімічних або однотипних мовних одиниць), градація (розташування мовних одиниць за мірою наростання чи спаду їхніх

112

семантичних та / або емоційно-експресивних ознак), плеоназм (подвоєння лексичних одиниць, близьких за своїми значеннями), тавтологія (поєднання однокореневих слів для посилення експресивних відтінків позначуваних понять), антитеза (протиставлення), риторичне запитання, запитання і відповідь, асиндетон (безсполучниковість), полісиндетон

(багатосполучниковість), парцеляція (поділ речень на самостійні компоненти, що посилює кожен компонент), рефрен (уривок тексту, що повторюється час від часу), лейтмотив (головна думка, що проходить через весь твір). При перекладі необхідно не лише намагатися правильно і точно відтворити перелічені засоби, а й узгодти їх з мовною традицією МП щодо використання їх.

II. Образні засоби (тропи) - це слова, вжиті у переносному значенні для створення образності, тобто для передачі загального поняття через конкретний словесний образ. Під словесним образом слід розуміти використання слів у таких сполученнях, які дають змогу підсилити лексичне значення додатковими емоційно- експресивними та оцінними відтінками. Елементами відтворення образності є переносні значення слів, а також граматичні, метричні засоби. До засобів образності належать порівняння (троп, побудований на зіставленні двох явищ, предметів та ін. з метою пояснення одного з них за допомогою іншого), епітет (слово, що означає якість, характерну властивість певного явища чи поняття з метою індивідуалізації), метафора (переносне значення на основі подібності), метонімія (перенесення значення за суміжністю, тісним внутрішнім чи зовнішнім зв'язком між зіставлюваними поняттями), синекдоха (троп, побудований на кількісній заміні: однина вживається замість множини, частина замість цілого і т. д.), персоніфікація (наділення предметів, абстрактних понять рисами людини), гіпербола (підкреслене перебільшення розмірів, рис, ознак і т. ін. предмета або явища), літота (протилежне гіперболі), алегорія (втілення абстрактного поняття у конкретному образі). Кожній із мов різні тропи притаманні неоднаковою мірою. Тому при перекладі слід відштовхуватися не від форми тропа, а від його змісту, намагатися перекласти його природно для МП.

III. Метричні параметри вірша. Метрика - це власне віршові формальні особливості. До метричних параметрів належать

15 — 2-3191 ₎₁₃

ритм, рима, мелодика, віршовий розмір, строфіка, алітерація, інтонація, римування та ін. Для відтворення всіх цих параметрів перекладач повинен володіти лінгвістичним чуттям, мати поетичний талант.

Таким чином, усі розглянуті в цьому розділі види перекладу підпорядковуються двом типам літературного перекладу -літературно-художньому та власне літературному. Дотримання всіх вимог до зазначених літературних типів є запорукою висококваліфікованого перекладу.

114

РОЗДІЛ 5.

МОВНІ ОДИНИЦІ ПЕРЕКЛАДУ

ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ

Перекладацький аналіз тексту являє собою специфічну галузь науки про переклад, без якої не може відбутися правильного повноцінного перекладу з МО на МП. Основою перекладацького аналізу тексту, на наш погляд, є лінгвальний аналіз одиниць перекладу та можливостей їх відтворення МП (обрання способів і прийомів перекладу), встановлення типу, виду, стилю, жанру перекладу, літературознавчий аналіз жанрово-стилістичних особливостей текстів МО та МП, стратифікація мовних одиниць перекладу та анатомізація тексту.