1.4. Переклад як умовна назва наукової дисципліни. Завдання курсу

Словом переклад часто називають одну з перекладознавчих

наукових дисциплін (перекладознавство, історію перекладу, теорію перекладу, практику перекладу тощо). У даному розділі під цим словом розуміється саме перекладознавство. Однак слід зазначити, що такого термінологічного накладання потрібно уникати з метою запобігти непорозумінням.

Переклад як наукова дисципліна спрямований на дослідження ■закономірностей у співвідношенні між оригіналом і його перекладом на іншу мову, узагальнення висновків з конкретних досліджень у світлі наукових знань в синхронії та діахронії, удосконалення практичного перекладу шляхом застосування необхідних теоретичних знань.

У наш час перед перекладознавством (і, відповідно, перед

вступом до перекладознавства) постають такі конкретні завдання:

D розкрити сутність перекладу як складного багатогранного

явища; встановити специфічні риси, які виокремлюють

переклад з інших видів духовної діяльності людини;

І- визначити взаємозв'язки і форми взаємодії перекладу з

іншими науковими дисциплінами; І науково обгрунтувати процес перекладу і його результати; І дослідити основні функції перекладу в суспільстві; Г обгрунтувати постійне підвищення ролі перекладу і його соціальну значущість, актуальність в сучасному житті; т основі практики встановити теоретичні основи, принципи і методи перекладознавства; ■2 визначити вимоги до перекладу;

підвищити професійний рівень сучасної перекладацької

практики.

іб

Існує низка питань, які ще й досі не втратили своєї актуальності і чекають на подальше вирішення й наукове обгрунтування. Такими є перекладність / неперекладність текстів різних типів (художніх прозових і особливо поетичних, публіцистичних, суспільно-політичних, наукових, та ін.); творчий характер перекладу; перспективи розвитку перекладу; ступінь схожості (адекватності) між оригіналом і його перекладом; еталон перекладу та ін.

Предметом перекладознавства є переклад як такий в усній або письмовій його формі.

Об'єктом перекладознавчої науки стали наукові концепції теоретиків перекладознавства, загальні положення і висновки з теоретичних і практичних праць перекладачів.

Незважаючи на те, що переклад має багатовікову історію, сучасне перекладознавство сформувалося як самостійна наукова дисципліна в. другій половині XX століття. Розширення міжнародних контактів в усіх сферах людського спілкування після другої світової війни збільшило необхідність професійних перекладів і перекладачів-фахівців, стимулювало зріст теоретичних досліджень перекладацької діяльності. За останні 50 років наукові публікації з проблем перекладу були настільки численними, що в наш час всю перекладацьку літературу нелегко проглянути і класифікувати навіть спеціалістам.

Сучасне перекладознавство характеризується значною різноманітністю теоретичних концепцій і методів дослідження. У межах перекладознавства вивчаються літературознавчі, лінгвістичні, етнографічні та інші аспекти перекладацької діяльності, на основі яких оформилися такі сучасні напрями: психологічне перекладознавство (психологія перекладу), літературне перекладознавство (теорія літературного і художнього перекладу), етнографічне перекладознавство, історичне перекладознавство, основи техніки перекладу і т. д. Найбільшої уваги перекладачів і науковців потребує лінгвістичне перекладознавство (або лінгвістика перекладу), яке досліджує лінгвістичні закономірності перекладу, особливості відтворення одиниць МО уМИ^ і маєбезпосереднютірактичну-спрямованість на діяльність тір0щщщшт [Шт&$ШШШ й 3<К)ІРР§^^т какопичений науковий матеріал ^рщеб^є дщ^яювн^вранаааву і Усвідомлення, методичної обробки. Хаму-однією^щй^дріьдктуалЕІних проблем

3 — 2-3191

сучасного перекладознавства є створення історії перекладознавства

XX століття.

Як ї всілякі наукові дисципліни, сучасне перекладознавство створювалося зусиллями вчених багатьох країн світу і успадкувало найкращі традиції перекладу різних часів. Зрозуміло, що особливий внесок у розробку теорії перекладу зробили дослідники тих країн, де перекладацька діяльність набула неабиякого розповсюдження. Суттєвий внесок у зазначеній галузі належить вітчизняній науці. Багато цінних результатів було одержано вченими США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Росії та інших держав. Теоретичне осмислення перекладацької діяльністі, без сумніву, має прикладний характер. Професійна компетенція перекладача передбачає ознайомлення його з основними положеннями сучасного перекладознавства і формування вмінь та навичок використовувати їх на практиці. Вивчення праць витчизняних та іноземних теоретиків перекладу складає суттєву частину підготовки майбутніх перекладачів-професіоналів.

Є цілком зрозумілим той факт, що в курсі вступу до перекладознавства не можливо повністю представити глибинний аналіз всіх понять і охопити всю численну літературу з теорії перекладу. Отже, в даному посібнику розглядаються тільки найголовніші питання теорії і історії перекладу, які необхідні для підготовки студентів до вивчення загальної теорії перекладу.