logo
Терехова

3.8.2. Діяльність перекладача у воєнні роки

У роки війни діяльність перекладачів не припиняється. Звичайно, перекладами наукових, художніх та ін. творів тепер мали змогу займатися лише в тилу своєї країни. Діяльність перекладача у воєнні роки можна розділити на:

D працю в тилу ворога;

D діяльність на передовій;

64

□ працю у вітчизняному тилу.

Працюючи в тилу ворога, перекладачі виконували складні військові доручення, як правило, у складі розвідувальних угруповань, партизанських загонів, а також занурюватися у військові та цивільні структури ворогів. їм доводилося брати язика, розклеювати листівки, попередньо підготувавши їх текст мовою ворожих військ, здобувати карти бойових дій, документи, схеми розміщення ворожих військ та ін. Нерідко доводилося виконувати знищувальні, підривні та інші диверсійні завдання, рятувати військовополонених, мирних жителів, державних діячів, науковців, вивозити їх за межи окупованої країни. Так, наприклад, у 1943 році був врятований з Бухенвальду французький маршал Жиро; в кінці війни був переправлений з поневоленої території вчений Н. Бор, Й. Ейнштейн і т. д.

Друга світова війна показала високий професіоналізм багатьох вітчизняних перекладачів-розвідників. 1942 - 1943 року в м. Краків (Польща) в тилу німецьких військ працювала оперативна група "Голос" під керівництвом Є. С. Березняка, члени якої завдяки своїм високоякісним знанням з німецької мови та військової справи змогли довідатися і розшифрувати повну дислокацію фашистських військ, слабкі місця ворожого стану, з'єднання його частин тощо, що дало змогу І українському фронту розпочати наступ і визволили місто від загарбників. Дякуючи діяльності капітана Березняка Є.С. з концтабору Освенцем було визволено 10 тисяч полонених (військових, біженців, мирних жителів тощо); були збережені від знищення всі культурно-історичні пам'ятники міста. Життя Є. С. Березняка провело його самого через німецький табір. Але йому вдалося запевнити ворогів у вірності "легенди", згідно якої він мав особливе завдання зустрітися з польськими підпільниками на ринку Кракова. Коли німці під наглядом дозволили йому вийти на умовне "місце зустрічі", він зпровокував натовп до активних дій і під час облави утік з-під нагляду. За заслуги перед Батьківщиною Є. С. Березняка нагороджено орденом Великої вітчизняної війни І ступеня. Ця видатна людина стала праобразом головного героя серіалу "Майор Віхрь". У мирний час Є. С Березняк захистив дисертацію, одержав науковий ступінь кандидата педагогічних наук (1968 року) і багато років навчав студентів.

Під час війни, як свідчить військова історія, прославився і англійський перекладач Г. Ньюман. Вдягнувшись німецьким

9—2-3191

фельдфебелем, він під ім'ям Г. Ноймана підірвав залізничний міст, яким рухався німецький ешелон з військовими до Парижа. Таким чином був знищений єдиний для ворога шлях до французької столиці. Щоб не видати себе, молодий диверсант кинувся допомагати пораненим німцям, за що був удостоєний високої нагороди і відпустки на, так би мовити, "батьківщину", адже справжня його батьківщина - Велика Британія. Коли кореспонденти німецької преси приїздили до його умовної "батьківщини", щоб взяти інтерв'ю у героя, звичайно, ніякого Ноймана там не знайшли і, взагалі, про таку людину там не знали. Так стало зрозумілим, що "німецьний герой" був ворожим диверсантом [Корунець 1999]. За результатами даної операції можна судити про мовний рівень перекладача Ньюмана: якби він знав німецьку мову не достатньо добре, говорив з акцентом, то він не зміг би виконати поставленого завдання, не виключено, що він потрапив би у полон із-за незнання мови.

Часто перекладачам-розвідникам доводилося занурюватися у керівні військові / державні структури ворожих сил і працювали там на свою батьківщину багато років (наприклад, легендарний розвідник, полковник Ісаєв Є. М, який у роки другої світової війни боровся з фашистами під ім'ям офіцеру загону СС Штірліца, а після війни продовжував свою розвідницьку діяльність у США (до речі, його заслугою є те, що фашистська Німеччина була позбавлена можливості одержати і використати ядерну зброю у другій світовій війні); розвідник-перекладач М. Кузнецов, що боровся за визволення Польщі та Західної України від фашистських загарбників і загинув при поверненні на Батьківщину та багато інших). Діяльність цих людей має доленосний характер. Це вони врятували з ворожого полону сотні рядових, офіцерів, мирних жителів, науковців, видатних державних діячів тощо. Завдяки їхній ризикованій діяльності операції визвольних військ мали успіх.

Цікавим є факт виведення англо-французьких військ до території Марокко у 1942 році з причин дезінформації перекладачів ворожої сторони. Німецький фельдмаршал Роммель переслідував війська англо-французьких визволителів майже до узбережжя Марокко. Виникла загроза полону для всього війська. На допомогу прийшли перекладачі-дипломати. У одному мадридському ресторані, де завжди збиралися дипломати, англійський дипломат, нібито перебуваючи у нетверезому стані, забув папку з діловими

бб

паперами, в яких знаходилася фальшива інформація щодо місць висадження англо-французьких військ та їхньої кількості. Наступного дня, коли шпигуни вже встигли зняти копії з зазначеною інформацією, англійський дипломат з'явився у тому ж ресторані і з шумом почав шукати свої "важливі" "секретні" папери. Така дезінформація мала успіх: англо-французькі війська позбавилися переслідування і зайвих втрат [Корунець 1999].

Отже, праця в тилу ворога, як і на передовій, майже ніколи не обходилися без перекладачів-професіоналів. Для того, щоб виконати поставлені завдання, професійні військові перекладачі повинні були пройти відповідну військову підготовку, бути фізично загартованими, сильними, сміливими, кмітливими, обізнаними і ерудованими, здатними вчасно скористатися своїми знаннями і незашкодити своїй Батьківщині, визволеним країнам та народу. Безпосередньо свою функцію перекладачі виконують, працюючи у складі інтернаціональних військ на всіх рівнях - від передової до штабу, серед рядових і офіцерів, як ад'ютанти.

У тилу своїх вітчизняних військ перекладачі виконували не менш відповідальні завдання і різні види діяльності: створення листівок, перехоплення і переклад ворожої інформації, радіограм, телефонограм, шифрованих повідомлень тощо, перекладали переговори, зустрічи на рівні військового штабу, ставки головнокомандуючого, готували інформацію від інформбюро, переклад німецьких листівок і прокламацій, допит військовополонених, письмовий переклад фонозаписів допитів тощо, праця в шпиталях і військових лазаретах (наприклад, миротворча діяльність сестер милосердя під керівництвом англійки Флоренс Найтінгейл у роки першої світової війни, праця військових лікарів у складі миротворчих сил під час бойових дій у Косово (Югославія) у 90-х роках XX століття, війні в Афганістані (1979-1989 pp.) та ін.), встановлення контактів з партизанами та повідомлювачами серед мирного населення на території підкорених країн, участь у роботі груп парламентарів, дипломатів, консулів тощо. Перекладачі обов'язково супроводжували парламентарські групи. Так, наприклад, у військовій історії відомим є факт, коли у січні 1943 року у м. Сталінграді (нині м. Волгоград, Росія), під час переломних подій другої світової війни оточеним військовим силам Гітлера було запропоновано приняти рішення щодо припинення бойових дій і складання зброї. Неодноразово німці розстрілювали

9*

67

парламентарські групи у відповідь на такі пропозиції. Відповіддю ставки головнокомандуючого радянської армії було

бомбардування міста та артилерійські обстріли стану ворогів, після чого знову була направлена група парламентарів до штабу генерала Паулса. До складу парламентарської групи у якості військового перекладача було включено й студента Київського університету ім. Т. Г. Шевченка В. Кондратенка, майстерність якого допомагла парламентарям досягнути своєї мети і переконати ворога скласти зброю [Корунець 1999].

Знаходячись у тилу своїх вітчизняних військ, перекладачі-теоретики продовжували свою наукову і практичну діяльність щодо створення і удосконалення письмових перекладів, займалися розробкою теоретичних проблем перекладу, працювали над укладанням нових методик швидкого навчання німецької мови, методичних рекомендацій, навчальних і науково-методичних посібників, підручників тощо, особливу увагу приділяли технічним і військовим перекладам спеціальних і офіційних текстів. У цей час з'являються теоретичні науково-методичні роботи з перекладознавства А. В. Федорова "Про художній переклад" (1941р.), К. І. Чуковського "Високе мистецтво" (1941р.), роботи А. М. Фінкеля, Я. І. Рецкера, І. А. Кашкіна, Г. П. Сердюченка та ін., перевидаються з метою розповсюдження насущні, актуальні праці з теорії перекладу, наприклад, М. М. Мороза "Теорія і практика перекладу німецької наукової та технічної літератури російською мовою" (1937, повторне видання - 193 8-1941рр.) та ін.

Отже, не зважаючи на те, що Велика вітчизняна війна припинила діяльність багатьох підприємств, державних установ, багатьох наукових і технічних галузей, унесла із собою в небуття життя багатьох перекладачів і не тільки, перекладацька справа продовжувала розвиватися, слугувати єдиній світовій миротворчій справі. Продовжувалися пошуки нових шляхів майстерного перекладу, публікувалися науково-методичні праці перекладачів, здійснювалися практичні переклади як в тилу, так і на передовій.