4.2. Методи перекладу

У сучасному перекладознавстві прийнято виділяти два основних методи перекладу: комунікативний і семантичний. Комунікативний переклад спрямований на урахування при перекладі комунікативних установок оригіналу і має на меті справити на читача майже таке саме враження, що й твір МО. Основний акцент при такому перекладі слід робити на повідомленні читачеві (реципієнтові). Семантичний переклад спрямований на лінгвальне забезпечення адекватності і точності перекладу. Він враховує семантичну й синтаксичну обмеженість МП у співвідношенні з МО щодо відтворення особливостей оригінального тексту у перекладі і намагається точно відтворити контекстуальне зміст оригіналу. При застосуванні семантичного методу головним є значення першотвору, його автор і задум [Newmark 1981]. Звичайно, при перекладі перелічені методи можуть сполучатися в межах цілого тексту або його частин(и).

Питанню методології перекладу присвячено багато праць вітчизняних та іноземних дослідників (див. роботи мовознавців та перекладачів-прихильників шкіл Ю. Найди, Дж. Фьорса, лейпцигської школи та ін.). Але саме в роботах П. Ньюмарка ця проблема отримала досконалу, ґрунтовну розробку. Характеристика комунікативного та семантичного методів перекладу стала основним внеском дослідника в теорію і практику перекладу. Сам П. Ньюмарк віддає перевагу перекладу семантичним методом, незважаючи на те, що іноді без комунікативного просто не обійтися (наприклад, у попередженнях типу англ. Beware of the dog = укр. Обережно, лютий собака та ін.).

Автор зазначає, що існують випадки, коли комунікативний і семантичний методи накладаються при перекладі, але намагання перекладача зберегти природне сприйняття та вплив твору на читача (слухача) призводять до втрати семантичних елементів оригіналу. На думку П. Ньюмарка, форма твору і є його змістом (своєрідна й неординарна думка).

76

4.3. Про співвідношення понять виду, типу, жанру, форми, стилю, прийому і способу перекладу

Проблема співвідношення виду, стилю, жанру, типу, прийому і способу перекладу неодноразово пригортали увагу перекладачів. Дослідники XX століття, в першу чергу, запропонували розрізняти вид, жанр і форму перекладу (див.: А. Лілова, розд. 4.3.)

Згодом методологічні основи виконання перекладу дозволили визначити способи і прийоми його виконання (див.: Миньяр-Белоручев 1996; Чужакин 2002: 5). Спосіб перекладу - це певний шлях виконання перекладу того чи іншого виду. Способи перекладу являють собою мовні можливості перекодування мінімальних одиниць перекладу, шляхом використання яких виконуються переклади певних типів, видів, стилів і жанрів. Перекладацькі прийоми - це засоби, за допомогою яких можна здійснити той чи інший переклад більш точно, правильно, еквівалентно, відповідно до вимог оформлення його виду, типу, жанру, стилю.

Стиль і жанр перекладу також не слід ототожнювати. Стиль перекладу повинен враховувати не тільки особливості відтворення умов того функціонального стилю мови, в межах якого написаний оригінал, а й стильові особливості мови автора оригіналу і стиль перекладача [Savory 1952].

Жанр перекладу - це літературний жанр перекладеного тексту, певна його форма, у якій виявляються літературні роди й види першоджерела та його перекладу. Жанр перекладу і жанр оригінального твору повинні співпадати за умов повноцінного адекватного перекладу (див. 4.4.). При виконанні вільного або скороченого перекладу жанри текстів МО та МП можуть різнитися.

Форма перекладу - це зовнішня оболонка тексту перекладу, яка вбирає в себе його обсяг, назву, послідовність, структуру (кількість частин, розділів тощо). Зовнішня і внутрішня форми перекладу, тобто його форма і зміст, є основоположними перекладознавчими поняттями, які спираються на філософські категорії змісту і форми.

Стосовно визначення типу і виду перекладу слід зазначити, що в наш час дослідники не дійшли єдиної точки зору щодо того,

77

чи правомірно розрізняти їх, чи ці поняття є тотожними. Отже, доцільним є розуміти поняття типу перекладу в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні тип перекладу означає різновид літературного типу перекладеного тексту (його приналежність до літературного жанру, функціонального стилю мови, норм літературної мови тощо). У вузькому розумінні поняття типу і виду перекладу співпадають. Видом перекладуназивається певна перекладацька категорія тексту перекладу, яка узагальнено характеризує його структурні й функціональні особливості та вимоги щодо його виконання. [Миньяр-Белоручев 1996]. Це типовий різновид перекладу, що встановлюється на основі критеріїв за співвідношенням типу МО та МП; за характером суб'єкта перекладацької діяльності; за типом перекладацької сегментації та способом переробки перекладеного матеріалу; за формою презентації тексту МП та тексту МО; за характером відповідності текстів МО та МП; за жанрово-стилістичними особливостями та жанровою належністю перекладеного матеріалу; за повнотою та типом передання смислу оригіналу; за функцією; за ознакою первинності тексту МО; за мотивом виконання перекладу; за ступенем завершеності; за якістю виконання перекладу; за ступенем адекватності; за тематикою.