1. Терміни
У кожній мові є однозначні (моносемічні) слова, лексичне значення яких закріплене лише за однією істотою, предметом, явищем, дією тощо. Здебільшого ці однозначні слова представлені термінами, хоча може бути й власне однозначне слово. Терміни пов'язані з науковою мовою, проте використовуються і в спеціальній професійній лексиці, і в активній, якщо термін закріпився і став загальновживаним, і в адміністративно-діловій тощо.
Терміни творять в лексикології свою підсистему, яка вивчає сукупність усіх найменувань наукових понять, термінологію. За кожним терміном закріплене конкретне наукове поняття з певної наукової сфери. Поняття, що закріплене за терміном, має статус так званої мовної конвенції (домовленості) між ученими, фахівцями певної галузі, мовознавцями тощо і, відповідно, пояснюється і розуміється ними однозначно. Конкретний зміст поняття, визначеного терміном, відомий завдяки дефініції – лаконічному логічному конкретному та однозначному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі вживання. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. Термін, на відміну від інших лексичних одиниць, не залежить від контексту і має відносно стале значення (принаймні в межах своєї терміносистеми), хоча завжди внутрішньо пов'язаний з іншими термінами. Термін так само, як і будь-яка лексична одиниця, двоплановий, тобто має два аспекти у визначенні та творенні: понятійний та структурно-мовний. Ці аспекти взаємопов'язані і загалом залежать від мовної дифузії та функціональності терміносистем тощо. Отже, зважаючи на зазначене, можна дати таке визначення терміна: це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Усі терміни мають певні властивості й риси:
а) наявність визначення (дефініції);
б) моносемічність терміна в межах однієї предметної галузі, наукової чи професійної сфери;
в) системність терміна, що полягає в зв'язку з іншими термінами певної предметної сфери;
г) стилістична нейтральність, а отже, відсутність експресії, образності, емоційно-оцінних відтінків.
Терміни поділяють на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник).
На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах.
Терміни варто відрізняти від номенклатурних найменувань. Номенклатура – це сукупність внутрішньо не пов'язаних понять, предметність яких яскраво засвідчена: наприклад, відома номенклатура географії, що складається з назв річок, озер, гір, міст, країн, номенклатура промисловості, де все продукується за одним рецептом, зразком, моделлю тощо. Тобто до номенклатури зараховують: 1) серійні марки машин, приладів, верстатів, одним словом, назви різноманітної продукції, що випускає виробництво; 2) найменування підприємств, установ, організацій тощо; 3) географічні, хімічні, зоологічні, лексичні та інші назви. Номенклатура, кажучи образно, – це ярличок предмета, явища, поняття. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – конкретне одиничне. Номенклатура не утворює системи, дефініція для неї неможлива, тому вона замінена простим описом.
В офіційно-діловому стилі терміни часто вживані, тому дуже важливо перевіряти їх значення, правильне вживання та написання за спеціальними словниками останніх видань, оскільки неточне вживання того чи того слова може мати небажані наслідки, а документи, як відомо, повинні мати високий ступінь вірогідності й точності висловлювання.
- 1.1. Розвиток мови документів
- 1.2. Лінгвістика як наука і дисципліна
- 1.3. Мовна норма та її система. Культура мови
- 2.1. Загальна характеристика, визначення документної діяльності
- 2.1.1. Функції документів
- 2.1.2. Класифікація документів
- 2.2. Стандартизація ділових паперів. Формуляр; бланк; трафарет. Реквізити документа: місце й послідовність розташування, вимоги до оформлення
- 1.1. Розвиток мови документів 1
- 2.3. Вимоги до тексту як основного реквізиту документа
- 2.3.1. Основні елементи тексту. Правила й вимоги до укладання, оформлення
- § 41. Звук і фонема. Говорячи про звукові зміни, ми почасти перейшли від...
- § 41. Звук і фонема
- Не скорочують в офіційно-діловому мовленні
- Правила скорочування слів у бібліографічному описі
- Правила написання абревіатур
- Виноски, посилання
- Загальні правила оформлення та укладання посилань
- Загальні правила оформлення цитат
- Скорочення тексту в цитаті
- 2.3.2. Додаткові елементи тексту. Правила й вимоги до укладання, оформлення, правопису
- Лексичні та фразеологічні засади документознавчої діяльності
- 3.1. Вимова й правопис приголосних у звукосполуках
- 3.2. Подовження приголосних та подвоєння літер
- 3.3. Спрощення в групах приголосних
- 3.4. Чергування приголосних
- 3.5. Зміни приголосних основи при словотворенні
- Правопис голосних
- 3.7. Чергування голосних
- 3.8. Основні закони милозвучності мови та фонетичні засоби її досягнення
- 4.1. Вживання великої і малої літер у власних та загальних назвах
- 4.2. Правопис та передавання на письмі іншомовних власних назв
- 4.3. Правила переносу
- 4.4. Вживання апострофа
- 4.5. Вживання м'якого знака
- 1. М'який знак пишемо:
- 2. М'який знак не пишемо:
- 4.6. Правопис префіксів
- Правопис префіксів
- 2. Префікси в іншомовних словах
- Префікси в іншомовних словах
- 4.7. Правопис суфіксів
- 4.8. Правопис складних слів
- 5.1. Лексикологія: предмет вивчення, завдання, значення.
- 1. Терміни
- 2. Професіоналізми
- 3. Неологізми
- 4. Інтернаціоналізми
- 5.2. Фразеологія: предмет вивчення, одиниці, функціональність.
- 1. Канцеляризми
- 2. Кліше, штампи
- 6.1. Іменник
- 2.1. Відмінювання іменників
- Відмінкові закінчення іменників і відміни
- Відмінкові закінчення іменників II відміни чоловічого роду
- Відмінкові закінчення іменників II відміни середнього роду
- Відмінкові закінчення іменників III відміни
- Відмінкові закінчення іменників IV відміни із суфіксом -ат-/-ят-
- Відмінкові закінчення іменників IV відміни із суфіксом -ен-
- 2.1.5. Відмінювання множинних іменників
- 2.1.6. Відмінювання прізвищ, імен, імен по батькові
- 2.1.7. Особливості творення та відмінювання імен по батькові
- 2.3. Рід іменників
- 2.4. Правопис складних іменників
- 3. Синтаксичні функції іменників
- 6.2. Прикметник
- Характеристика якісних прикметників
- 1.2. Характеристика відносних прикметників
- 1.3. Характеристика присвійних прикметників
- 1.4. Проміжні розряди прикметників
- 1.4.1. Присвійно-відносні прикметники
- 1.4.2. Присвійно-якісні прикметники
- 1.4.3. Відносно-якісні прикметники
- 2.1. Правопис складних прикметників
- 6.3. Числівник
- 2.1. Узгодження числівника з іменником
- 2.2. Правопис числівників з іншими словами
- 6.4. Займенник
- 6.5. Дієслово
- 6.6. Прислівник. Особливості правопису і вживання
- 6.7. Службові частини мови
- 8.1. Текст: основні підходи та параметри вивчення
- 8.2. Одиниці тексту: висловлювання, надфразова єдність (складне синтаксичне ціле), зв'язки між ними. Структура
- 8.3. Тексти з ланцюговим та паралельним зв'язком.
- 8.4. Види текстів за способом викладу
- 8.5. Дискурс
- 8.6. Основні риси тексту як критерії для лінгвістичної характеристики
- 9.1. Документи щодо особового складу Заява
- Резюме Чухальова Олександра Володимировича
- Маю публікації в газетах та журналах. Працюю на комп’ютері.
- Накази щодо особового складу
- Автобіографія
- Характеристика
- 9.2. Довідково-інформаційні документи
- Пояснювальна записка
- Пояснювальна записка
- Доповідна записка
- Доповідна записка
- Протокол
- Протокол № 10
- Витяг з протоколу
- Витяг із протоколу № 6
- Службові листи
- Обов'язкові реквізити листа
- Загальноприйняті правила в діловому листуванні
- Типи службових листів