2. Кліше, штампи

Кліше (стереотип) – готовий мовний зворот, що вживається як стандарт у певних умовах та контекстах. Хоча термін кліше цілком адаптований у сучасній терміносистемі практичної сти­лістики, його часто ототожнюють, плутають, вживають на його заміну термін мовний штамп. На відміну від мовного штампа – часто вживаного вислову із бляклим лексичним значенням, стертою лексичною експресивністю, – кліше становить конст­руктивну одиницю, що зберегла семантичну виразність.

Позитивні властивості кліше – відповідність психологічним стереотипам; легка відтворюваність готових мовних фор­мул, тобто цілковита готовність до використання; економія зусиль для комунікаторів, а отже, і полегшення комунікації.

Для офіційно-ділових паперів, на думку багатьох учених, розрізнення кліше та штампу неважливе, їх можна розглядати як синоніми. Вважають, що кліше більш відповідне для позна­чення мовних засобів, що не мають експресивного забарвлен­ня, образного навантаження, і саме їх доцільно використовувати в офіційно-діловому мовленні [10; 588-589]. Проте для офіцій­но-ділових паперів властива все ж таки усталеність висловлювання, що відповідає контекстуальним, логічно-стилістичним правилам, тому йдеться про використання штампів, а не клі­ше. Негативне ставлення до штампів більшості мовознавців та редакторів пов'язане насамперед з їхнім засиллям в інших функціональних стилях, однак воно втрачає сенс у текстах ділових паперів. Штампи формуються поступово, створюючи певний набір, властивий тому чи тому функціональному стилю. Розвиток і закріплення в мовленні штампів створює ґрунт для сталості висловлювання. Найпоширеніші й найвідоміші штампи саме офіційно-ділові, канцелярські, їхнє вжи­вання небажане поза цим стилем, на відміну від кліше. Тобто для штампу рідним мовним середовищем є офіційно-діловий стиль.

На думку М. Кірсанової та Ю. Аксенова, у межах певних типів документів саме завдяки вжитим штампам стає можли­вим узгодження, відповідність змісту і форми. Це досягається незмінним точним значенням і навіть сталим розташуванням у композиції документа [7; 233]. Можна твердити, що штамп – це економний лінгвістичний засіб досягнення точності та інформативності документа, з одного боку, а з другого – надання йому уніфікованості та стандартизованості.

Частина штампів і справді набула ознак стандартизованих одиниць, що стосується не лише власне штампів, а також їхніх складників, виражених певними граматичними категоріями, особою, числом, наприклад: комісія підтверджує...; міністерство рекомендує...; згідно з попередньою домовленістю...; доводимо д Вашого відома, що...; у зв'язку з..., відповідно до регламенту...; беручи до уваги...; узяти за основу...; затвердити пропозицію.

С. В. Кушнерук слушно зауважує, що ці лексико-фразеологічні одиниці, закріпивши за собою певне місце в усталених сло­восполученнях, створюють «малопроникні надфразеологізми, що відтворюються не тільки в словосполученні, а й у синтаксичних конструкціях, що набувають рис неподільних чи цілих» [9; 52].

Також штампи дають змогу зробити текст трафаретним, а от­же, відтворюваним за певним зразком і так зекономити час, спростити обробку та сприйняття.

МОДУЛЬ 3. ГРАМАТИЧНИЙ РІВЕНЬ

Теоретичний блок модуля

РОЗДІЛ 6. МОРФОЛОГІЯ