Скорочення тексту в цитаті

1. Скорочення цитованого тексту позначають:

а) трьома крапками, якщо пропущено одне чи кілька слів у ме­жах одного цитованого речення, причому три крапки від попе­реднього слова не відбивають проміжком, а лише від наступного;

б) трьома крапками в квадратних дужках, якщо пропущено ціле речення чи більше.

2. У багатоабзацній цитаті пропуски слів на початку чи кінці абзацу позначають трьома крапками.

Непряма мова

В офіційно-ділових паперах використовують найчастіше не­пряму мову. Непряму мову вживають для передачі чужого мовлення від особи автора повідомлення.

1. Непряма мова звичайно передається складнопідрядним реченням, у якому основна частина складається зі слів автора, а підрядна передає чуже мовлення або своє як непряму мову, наприклад: Секретар повідомив, що президент фірми вітає всіх із відкриттям нового філіалу й бажає успішної та ефек­тивної роботи.

2. У непрямій мові особа займенників та дієслів повинна відповідати особі, від імені якої передається повідомлення. Порівняємо пряму й непряму мову:

Пряма мова Непряма мова

«Ми, студенти другого курсу, Староста курсу зауважила, що

вважаємо за необхідне затверди- вони, студенти другого курсу,

ти графік чергування», – заува- вважають за необхідне затвер-

жила староста курсу. дити графік чергування.

3. У непрямій мові особливості розмовного спілкування – вигуки, повторення, вставні слова, частки – не зберігаються, крім тих, що виражають упевненість чи невпевненість:

Пряма мова Непряма мова

«Добрий день, діду!» – гукнув я Я, зупинившись на мить, приві­тався до діда.

через паркан, зупинившись на мить.

«От, якби ти віддав дочку за ме­не, Бідний промовив вкрадливо до багатого,

тоді справу владнали б», — що якби той віддав за нього дочку,

вкрадливо промовив бідний до ба­гатого. то справу владна­ли б.

4. Звертання в непрямій мові або опускають, або роблять підметом чи додатком, наприклад: Вона запросила дітей до столу, Лариса Валентинівна запитала Юрія, чи він готовий відповідати на питання екзаменаційного білета.

5. Оклична та питальна інтонація, а також відповідні знаки оклику та питання не зберігаються, наприклад: Чоловік запи­тував, як йому бути й що робити.

6. Форма наказового способу дієслів перетворюється на фор­му умовного способу, а частка б входить до сполучника щоб, на­приклад: Віце-президент розпорядився, щоб скасували оплату пробного тестування.

Особливий текст – таблиця (вивід)

Таблиця – текстовий чи цифровий матеріал, розташований графами й відокремлений один від одного лінійками. Вивід – статистичні (цифрові) дані розташовані графами без лінійок (проте лінійкою відмежовують підсумки). Звичайно виводи по­дають меншим кеглем, аніж основний текст.

Таблиця та виводи (так само, як формули та рівнян­ня) є рівноцінним членом речення разом зі словами, з яких організоване це речення, тобто перед таблицею, як і після неї, ставимо відповідний розділовий знак (двокрапка, тире, кома, крапка тощо). Коли цей специфічний матеріал вставляють без­посередньо в словесну тканину тексту, він не розривається.

У вигляді таблиць, як правило, оформляють цифрові показ­ники, статистичні дані, що відповідають вимогам чинних нор­мативних документів. Тобто таблична форма з кількісними по­казниками – це матриця, що містить упорядковані змістові відношення між двома й більше системами даних.

Особливості складання таблиці

1. Таблиця складається з таких елементів: а) номер; б) тема­тичний заголовок; в) головка (у верхній частині); г) боковик (у лівій частині таблиці); д) прографка (графи); е) підсумкова частина (не завжди наявна).

2. Спосіб розміщення матеріалу в таблиці (вертикально-горизонтальний) зумовлює наявність граф (інколи їх називають ще колонками й стовпчиками) та рядків. Графи – відмежо­вані вертикальними лініями елементи таблиці, класифіковані чи названі в головці таблиці. Рядки утворюються горизонталь­ними лініями, що йдуть від боковика, де вони називаються, ну­меруються. Графи з рядками створюють комірки, де власне й розташований матеріал (текстовий чи цифровий).

3. У таблиці матеріал не може бути повторений, тому важли­во правильно скласти таблицю, тобто визначити логіку підпоряд­кованості (родових і видових співвіднесень або цілого й частини). Родовидові співвіднесення формуються підпорядкуванням го­ловки (її заголовків і підзаголовків граф) боковику, тому що в ньому розташовують зміст таблиці.

4. Таблиця повинна мати назву, визначену її темою і змістом. Назва має бути точна, лаконічно сформульована. Якщо табли­ця велика за обсягом і займає кілька сторінок, то назву на них не повторюють, лише зазначають: «Продовження табл. 2» чи «Закінчення табл. 1». У продовженні таблиці на наступних сторінках допускають заміну заголовків граф нумерацією арабськими цифрами. Нумерацію граф і рядків таблиці засто­совують тоді, коли на них треба робити посилання в тексті до­кумента.

Якщо таблиця не має самостійного значення, тобто потрібна як узагальнювальний, підтверджувальний чи ілюстративний мате­ріал, то її розташовують по ходу читання основного тексту і, зазвичай, не називають.

5. Таблиці, якщо їх більше однієї в документі, нумерують арабськими цифрами. Система нумерації може бути:

а) наскрізна – Таблиця 1; Таблиця 2 і т. д.;

б) індексаційна – номер таблиці складається з номера роз­ділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: Таблиця 3.4 – це означає: четверта таблиця тре­тього розділу.

6. На таблицю, виводи обов'язково робимо посилання в текс­ті, зазначаючи номер таблиці в круглих дужках, наприклад: (див. табл. 4 ).

7. Залежно від розміру таблицю розміщують:

– безпосередньо після тексту, до якого вона належить;

– на наступній сторінці;

– у додатку.

8. Заголовки граф наводять переважно в називному відмінку однини без довільного скорочення слів. Множину застосовують:

– коли серед текстових показників графи є такі, що стоять у множині;

– коли значення заголовка передається лише в множині;

– коли слово в однині не вживається.

Якщо в сусідніх рядках графи текст повторюється, то його замінюють словами «Те саме», які в разі подальшого повторен­ня тексту заміняють однією парою лапок, коли текст не вміщу­ється в один рядок.

9. За відсутності відомостей ставлять три крапки або зазна­чають: Немає відом. Якщо немає й не буде змоги проста­вити в комірці таблиці відомості (їх не існує), то ставлять тире. Залишати комірку порожньою не можна.

10. Якщо треба пояснити, доповнити, прокоментувати якісь табличні дані, роблять підтабличні примітки, пов'язуючи їх з таб­лицею за допомогою примітки чи знака виноски.

11. Не дозволено заміняти лапками:

– цифри й знаки;

– позначення одиниць величин;

– літерні абревіатури;

– серійні номери, марки машин, механізмів, матеріалів та ін.;

– скорочені позначення нормативних документів із номера­ми тощо.

Таблиці (виводи) характерні економністю мови й високим сту­пенем унаочнення. Крім того, вони є одним із засобів форма­лізації текстів, де панує штучна знакова система. Це поліпшує ефективність роботи та зменшує витрати часу.