Риторичний критицизм: теорія жанрів і цілей сучасного персуазивного повідомлення
Риторичний критицизм належить до найпоширеніших різновидів комунікативного критицизму у сучасній теоретичній і освітній традиції США. До завдань риторичного критицизму належить аналіз впливів історичного, соціального, культурного контекстів на створення тексту; дослідження суспільної системи, що породжує певні типи риторик; теоретичні узагальнення щодо структури, змісту, ефективності та стильових переваг аргументативних повідомлень; формулювання норм і практичних рекомендацій стосовно риторично впливової комунікації [29; 36].
Риторичний критицизм усерйоз орієнтується на античний канон у визначенні нормативного ідеалу тексту, який досягає мети впливу. Але справу цьому напряму доводиться мати переважно із новітніми формами і стилями дискурсу. Протягом двадцятого століття помітно розширилося поле застосовності риторичного критицизму – поряд із традиційними історичними, політичними й художніми текстами впевнено зайняли своє місце “об’єктів аналізу” теле- і кінофільми, радіоповідомлення, комп’ютерні повідомлення. Отож, акцентуючи на класичних стандартах у стосунку до сучасного матеріалу, напрям пов’язує ретро та модерн мистецтва досконалого мовлення.
Найбільш консервативні, спрямовані на античну традицію форми риторичного критицизму називають неокласичним критицизмом, відомим у варіантах неоаристотелівського, неоквінтіліанівського, неоцицеронівського критицизму. Дослідники неокласичного напряму зосереджені на: 1) виявленні основних тем тексту; 2) розумінні аудиторії; 3) аналізі структури; 4) характеристиці аргументів та стилю [36].
Головне завдання неоаристотелівського критицизму – показати, наскільки вдало автор використовує доступні ресурси виразності. Із такого погляду може бути оцінений не лише один текст, а й комунікативні практики культурної групи, соціального руху тощо. Об’єктами неоаристотелівського критицизму традиційно стають виступи президентів, відомих громадських діячів (особливо під час виборчих чи військових кампаній). Особливий розділ напряму – тематична риторика, яка розглядає розвиток спеціальних тем у культурі чи її окремих ділянках.
Окрім напрямів, орієнтованих на стандарти риторичної класики, існує імпресіоністичний варіант риторичного критицизму, оцінки якого оперті переважно на особисту і особливу думку критика та його враження.
Риторичний критицизм розвивається у кількох тематично-методологічних версіях:
Історичний критицизм аналізує риторичні стратегії і сценарії репрезентації суспільно-політичних подій, спираючись на поглиблене вивчення історичних контекстів. Спеціалізованими формами дослідження в рамках методу є аналіз усних історій, що передбачає збір свідчень очевидців та порівняння їх із документами та матеріалами медіа визначеного періоду. Метод дослідження випадків (case study) має на меті всебічне вивчення обставин історичної події, реакцій медіа, стану громадської думки, поведінки різних суспільних груп. Біографічні дослідження – це інтерпретації публічної та приватної комунікації видатних осіб. Дослідження соціальних рухів, оперті на інформаційно-рекламні матеріали кампаній та програм діяльності груп, звертають особливу увагу на становлення нових ідеологій та причини їх поширення, засвоєння нових вартостей у суспільстві [36].
Жанровий критицизм вивчає історичні та прагматичні форми риторичної комунікації, наголошує потребу використовувати різні критерії оцінки риторичної досконалості та ефекту впливу залежно від подієвої специфіки та жанру матеріалу. Класифікація персуазивних повідомлень у сучасній риторичній традиції Сполучених Штатів спирається на античну жанрову традицію:
форенсис – жанри ораторського мистецтва, які стосуються подій минулого у зв’язку із питаннями легітимності і справедливості;
деліберативні повідомлення – присвячені питанням майбутнього, звернені до проблем планування устрою суспільства;
епідейктичні жанри – церемоніальна комунікація, парадні, урочисті промови;
апологетика – презентація чи публічний захист особи;
ведення кампанії – персуазивна комунікація, спрямована на підтримку політичного кандидата чи політичної ініціативи;
ієреміада – форми тиску на групу з метою вплинути на її поведінку, політику, зміну курсу.
Феміністичний критицизм – вид аналізу, сфокусований на дискурсних репрезентаціях гендеру, стратегіях формування рольових ідентифікацій. Феміністичні критики стверджують, що концепції жіночого і чоловічого образу формуються під впливом своєрідної риторики, яка задає вихідні установки фемінності і маскулінності [36].
- Риторика, ідеологія, персвазивна комунікація
- Рецензенти:
- Риторичний критицизм і сфера масової комунікації
- Метаморфози риторики на шляху з античності в постмодерн
- Неориторика: повернення до діалектичних джерел
- Риторичний критицизм: теорія жанрів і цілей сучасного персуазивного повідомлення
- Канони досконалого мовлення в інтерпретації сучасних риторик
- Цільова аудиторія та ідентифікаційні стратегії у публічній комунікації
- Аргумент у мас-медійному дискурсі
- Фігуративні засоби в риториці
- Метафорична концептуалізація світу у дискурсі мас-медіа
- Варіативність метафоричного дивертисменту
- Метафора у мережі означників культури
- Природа і структура метафори
- Когнітивні можливості метафоричного вислову
- Сценарій – семантичне “гніздо” метафори
- Типові метафоричні сценарії у політичному дискурсі*
- I. Неантропоморфні сценарії 1. Сценарії світу неорганічної природи
- 2. Сценарії світу органічної природи
- II. Антропоморфні сценарії 1. Метафоричні сценарії “тілесності” і фізіології
- 2. Сценарії людських “форм життя”, видів діяльності, ритуалів
- 2.1. Сценарії гри
- Метафори самоідентифікації і персоналізація ірраціонального актанта
- Комунікативні функції метафори
- Ідеологічний критицизм та аналіз систем вартостей
- Антропологічна природа і психологічна сила вартості
- Історичні варіанти трактувань поняття ідеології
- Теорія персуазивної комунікації та уявлення про соціальний вплив
- Соціально-психологічні основи теорії персуазивного мовлення
- Теорія соціального навчання – модель позитивних комунікативних ефектів
- Інокуляційна теорія впливу медіа (теорія “щеплення”)
- Теорія когнітивного дисонансу
- Змусити людину сказати “так”
- Стереотипи у практиці соціального оцінювання і мас-медійному комунікативному просторі
- Судження про групу
- Судження про групу
- Список умовних позначень назв друкованих видань
- Предметний покажчик
- Навчальне видання