Теорія соціального навчання – модель позитивних комунікативних ефектів
Проблема зв’язку індивідуальних уявлень та соціального досвіду належить до найбільш актуальних у теорії соціального впливу і має статус “вічної” у гуманітарній теорії загалом. Проблемний вузол затягується ще тісніше, коли йдеться про соціальність, опосередковану медіадовкіллям. Персуазивна теорія розглядає медіа як частину досвіду соціалізації, важливий чинник у формуванні реакцій і установок особистості.
Зокрема, основним мотивом теорії соціального навчання, сформульованої американським дослідником А. Бандурою, є важливість чужого – медіатизованого, опосередкованого – досвіду для вироблення адекватного стосовно дійсності комплексу уявлень, реакцій та установок. Пафос теорії врешті-решт зводиться до ідеї посилення просоціальних медіаефектів і вивчення “правил дорожнього руху” пересування життєвими хайвеями. Медіа готують до активної участі у житті через моделювання типових ситуацій цього життя, а власне пропонують аудиторіям моделі реакції, моделі оцінювання, рольові моделі. Героїв фільму, телереклами при цьому розглядають як зразки певного типу поведінки. Соціальне навчання є можливим завдяки індивідуальному механізмові емоційного зараження, суть якого полягає в тому, що людина підсвідомо повторює реакції моделей і синхронізує свою мову та поведінку із уявленнями та поведінкою людей навколо неї. Повтор і синхронізація підсилюють емоційне ототожнення із героями – реальними людьми чи вигаданими персонажами [18].
Особливість виховного впливу мас-медіа порівняно із суворими методами навчання у “школі життя” полягає в тому, що вони опосередковують соціальну діяльність, пом’якшуючи “удари” наслідку у відповідь на некваліфіковані дії чи неетичні вчинки. Медіатизоване соціальне навчання особливо актуальне у тих випадках, коли потенційні помилки обходяться великим коштом – здоров’я, стабільності чи й життя. Наочна сила компетентних прикладів та переконливих історій особливо потрібна у тих випадках, коли ідеться про шкоду алкоголю, наркотиків, загрозу СНІДу, а також для створення моделей професійної поведінки (відповідальність, професіоналізм), поведінки під час конфлікту (воля до позитивного розв’язання), катастроф (модель жертовності, шляхетної поведінки, коли допомогу насамперед надають дітям і жінкам).
Споглядальне навчання виконує інформаційну, мотиваційну, консолідаційну функцію, з’ясовуючи стосунки між вартістю і антивартістю. Втім, конкретний зміст соціального навчання залежить від типу суспільства та від міри соціальної відповідальності творців медіа. Девіантні медіа навчають клієнта із девіантними схильностями точнісінько так само, як відповідальна соціальна комунікація формує позитивну соціальну установку.
Теорія соціального навчання – приклад позитивного, оптимістичного конструктивізму, доволі рідкісного для теорій медіаефектів. Уявна модель адресанта у теорії соціального впливу – “нормативний” соціальний медіум, а уявна модель комуніканта-адресата – це доволі позитивно налаштована і відкрита до голосу Супер-Его людина. Але навіть така людина засвоює і приймає як керівництво до дії далеко не усе, що їй пропонує соціальний авторитет у подобі медіа.
Для того, щоб модель працювала, а норма була інтерналізована й впливала на установки й поведінку, потрібна ідентифікація із нормою, проекція ідеальної ситуації на власні проблеми. Тому у персуазивній комунікації використовують принцип розширення діапазону ідентифікації, соціальної впізнаваності “ідеальних об’єктів” персуазивних повідомлень. Наприклад, у рекламі, що нагадує про загрозу СНІДу, численні портрети багатьох чоловіків і жінок, дорослих і зовсім юних, навіть дітей, подано для того, щоб візуально закріпити ідею, виражену в текстовому слогані “Це стосується всіх”. В американських маркетингових дослідженнях велику увагу приділяють пропорційній репрезентації усіх найбільших етнічних груп країни – афроамериканців, азійських американців, латиноамериканців – у рекламних роликах. Якомога повніша ідентифікація глядачів з покупцем товару, героєм рекламного сюжету, допомагає охопити соціальним навчанням більшу частину суспільства – сформувати і закріпити споживчу установку.
Загальну ефективність впливу на установки адресата повідомлень фахівці із теорії персуазивного впливу значною мірою пов’язують із категорією “авторитетності джерела”. Джерело, якому не довіряють, може сподіватися на те, що аудиторія прийме лише мінімум розходжень із своєю початковою позицією, а повідомлення із високим ступенем розходжень взагалі не приймаються. Зовсім по-іншому сприймають радикалізм “авторитетного джерела” – аудиторія демонструє готовність погодитись із найекстремнішими твердженнями мовця, якщо цей мовець є авторитетною, харизматичною особистістю [30].
- Риторика, ідеологія, персвазивна комунікація
- Рецензенти:
- Риторичний критицизм і сфера масової комунікації
- Метаморфози риторики на шляху з античності в постмодерн
- Неориторика: повернення до діалектичних джерел
- Риторичний критицизм: теорія жанрів і цілей сучасного персуазивного повідомлення
- Канони досконалого мовлення в інтерпретації сучасних риторик
- Цільова аудиторія та ідентифікаційні стратегії у публічній комунікації
- Аргумент у мас-медійному дискурсі
- Фігуративні засоби в риториці
- Метафорична концептуалізація світу у дискурсі мас-медіа
- Варіативність метафоричного дивертисменту
- Метафора у мережі означників культури
- Природа і структура метафори
- Когнітивні можливості метафоричного вислову
- Сценарій – семантичне “гніздо” метафори
- Типові метафоричні сценарії у політичному дискурсі*
- I. Неантропоморфні сценарії 1. Сценарії світу неорганічної природи
- 2. Сценарії світу органічної природи
- II. Антропоморфні сценарії 1. Метафоричні сценарії “тілесності” і фізіології
- 2. Сценарії людських “форм життя”, видів діяльності, ритуалів
- 2.1. Сценарії гри
- Метафори самоідентифікації і персоналізація ірраціонального актанта
- Комунікативні функції метафори
- Ідеологічний критицизм та аналіз систем вартостей
- Антропологічна природа і психологічна сила вартості
- Історичні варіанти трактувань поняття ідеології
- Теорія персуазивної комунікації та уявлення про соціальний вплив
- Соціально-психологічні основи теорії персуазивного мовлення
- Теорія соціального навчання – модель позитивних комунікативних ефектів
- Інокуляційна теорія впливу медіа (теорія “щеплення”)
- Теорія когнітивного дисонансу
- Змусити людину сказати “так”
- Стереотипи у практиці соціального оцінювання і мас-медійному комунікативному просторі
- Судження про групу
- Судження про групу
- Список умовних позначень назв друкованих видань
- Предметний покажчик
- Навчальне видання