Укр

1. Мовні особливості наукового стилю на лексичному рівні. Поняття про термін і термінологію. Номенклатура й професіоналізми їх ознаки, вимоги до вживання

Лексика наукового стилю складається з трьох шарів: 1) загальновживана (нейтральна), 2) загальнонаукова термінологія (лексика), 3) спеціальна (галузева) термінологія.

Загальновживана лексикавикористовується в науковому стилі, як правило, лише в прямому значенні, що дає змогу об’єктивно позначити сутність поняття чи явища. Тому, якщо слово багатозначне, в науковому стилі воно вживається лише в одному значенні (рідше двох). Наприклад, дієсловобачити має 4 значення:

1) сприймати органами зору (Я бачу перед собою поле пшениці);

2) усвідомлювати, розуміти (Я бачу, що завдання для тебе надто складне);

3) мати зір (Після операції хворий став бачити);

4) вважати, визнавати когось кимось (Ви бачите в мені ще учня, а я вже самостійний дослідник).

У науковому стилі з наведених значень застосовуються лише два – перше й друге.

Прагнення до узагальнення, абстрагованого характеру викладу виявляється в тому, що в науковому стилі абстрактна лексика переважає над конкретною. Слово в науковому стилі зазвичай називає не конкретний неповторний предмет, а клас однорідних предметів або явищ, тобто виражає не окремий неповторний предмет, а клас однорідних предметів або явищ, тобто загальне наукове поняття.

Другий значний шар наукової мови складає загальнонаукова (термінологія) лексика. Це вже безпосередня частина метамови науки, тобто мови опису наукових об’єктів, явищ і процесів різних галузей науки й техніки. Загальнонаукові терміни виражають категорії й поняття, які застосовуються в усіх галузях наукового знання й називають логіко-філософські категорії, пов’язані з процесом пізнання. Наприклад: система, елемент, структура, функція, модель, парадигма, програма, метод, фактор, аналіз, синтез, операція, питання, задача, явище, процес, ґрунтуватися, результат, аспект, етап, характер, діапазон, факт, актуальність, цінність та ін.

Третій шар лексики наукового стилю складає термінологія. Термінологія – це основа наукового стилю, провідна, найбільш суттєва ознака мови науки. Можна сказати, що термін втілює в собі провідні особливості наукового стилю й гранично точно відповідає завданням наукового спілкування. Термін – це слово або словосполучення, яке точно й однозначно називає предмет, явище чи поняття науки й розкриває його зміст.

Термінологічна лексика також поділяється на загальнонаукову термінологію й вузькоспеціальну або галузеву.

Вузькоспеціальні (галузеві) терміни на відміну від загальнонаукових називають специфічні для кожної галузі знань предмети та явища, поняття й категорії. Кожна галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, технічні, математичні, фізичні, економічні тощо. Сукупність термінів певної галузі науки, виробництва становить т е р м і н о л о г і ю галузі. Наприклад, до економічної термінології належать кошторис, позичка, видатки, до технічної – потужність, пружність, міцність, тиск, швидкість тощо.

Конкретний зміст поняття, позначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття. Наприклад: дивіденд – частина прибутку акціонерного товариства, яка щорічно (чи з іншою періодичністю) розподіляється між акціонерами відповідно до кількості й виду акцій, що знаходяться в їхньому володінні^⁴.

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках відповідної галузі знань.

Для довідок

Словники економічних термінів

Перекладні:

Боярова Л.Г., Корж А.П. Русско-украинский словарь современных банковских, финансово-кредитных и комерческих терминов. – Харьков: Основа, 1997. – 265 с.
Воробйова С.А., Молодід Т.К. Російсько український словник соціально-економічної термінології. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 120 с.
Международная система учета и статистики в банках Украины: Русско-украинский словарь финансово-банковских терминов. – Харьков: Прапор, 1998. – 159 с.
Русско-украинский финансово-банковский словарь: Банковское дело, бухгалтерия, финансирование, экономика, страхование. – Харьков: Фортуна-прес, 1997. – 208 с.

Тлумачні:

Бухгалтерський словник / За ред. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: Рута, 2001. – 224 с.
Довідник бухгалтера: оплата праці, оподаткування доходів громадян, відрахування в соціальні фонди. – К.: Воля, 2003. – 484 с.
Завгородній А.Г. та ін. Облік і аудит: Термінологічний словник. – Львів: Центр Європи, 2002. – 671 с.
Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 496 с.
Словарь-справочник предпринимателя. Рынок: экономика, маркетинг, финансы, законы. – Херсон, 1993. – 250 с.
Словник сучасної економіки Макміллана / Пер. з англ. – 4-те вид. / Гол. ред. Девід Пірс. – К.: Навч. книга, 2000. – 856 c.
Язык рынка: Словарь / В.Ф. Халипов, А.А. Васильева и др. – М.: Книга, 1992. – 380 с.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

а) системність терміна (належність терміна до певної термінологічної системи, зв’язок з іншими термінами певної предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення);

в) однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність, відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків;

д) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми.

За приналежністю до певної частини мовибільшість термінів – це іменники (готівка, лишок, неплатоспроможність), зрідка зустрічаються терміни прикметники (заставна, гуртовий, товарно-грошовий) та інші частини мови.

За будовоювиділяють однослівні терміни (чек, попит, ринок) та терміни-словосполучення, які можуть складатися з двох, трьох, чотирьох і навіть більше компонентів (видатковий ордер, вільно конвертована валюта, цінний папір, фонд оплати праці підприємства).

За походженнямрозрізняють власне українські (продаж, собівартість, роздріб) й іншомовні терміни (дебет, вексель, депозит).

Трапляється, що „чуже” слово знаходить синонім у мові, до якої прийшло, тоді утворюються терміни-дублети, наприклад: експорт – вивіз, імпорт – ввіз.

Існують такі вимоги до використання термінів:

1) термін мусить бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в тій формі, яка зафіксована у словнику відповідної галузі;

2) якщо термін є багатозначним, автор документа має будувати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна має на увазі автор;

3) укладаючи документ, слід ураховувати адресата й не вводити спеціальних термінів до документів, адресованих широкому загалу нефахівців у певній галузі науки.

Крім термінів, у мові професійного спілкування виділяють номенклатуру й професіоналізми (або професійні просторіччя), які називають конкретні поняття вузької професійної галузі.

Номенклатура („номени”)– це слова, що називають конкретні (одиничні) об’єкти науки й техніки^⁵.

Як правило, це формули; власні назви в географії; елементи в біології, хімії, медицині; назви рослин і звірів у біології; найменування типів і класів машин, механізмів, нерідко з цифровими й літерними позначеннями, що характеризують номер моделі, розмір деталі тощо. Наприклад: літак ТУ-134, танк Т-34, вимикач М-25.

В економіці до номенклатурних назв відносять: назви професій (підприємець, банкір), грошових одиниць (долар, євро), установ і підприємств, які здійснюють економічну діяльність (банк, біржа)^⁶.

Номенклатуру й професіоналізми подають у словниках певної галузі.

Професіоналізми (професійні просторіччя) – слова й звороти, які використовуються людьми певної професії і є напівофіційними назвами понять цієї професії. Найчастіше професіоналізми утворюються унаслідок метафоричного перенесення ознак одного предмета на інший на підставі подібності, або як результат скорочення термінологічних словосполучень із додаванням до них емоційно-оцінних суфіксів. Часто професійне просторіччя – це загальнонародні слова, ужиті в специфічному значенні, наприклад, у редакторів: ляп – помилка, висячий – рядок, що не вміщується в сторінку; у водіїв: загоряти – сидіти без діла, бублик – руль, гума – автопокришка тощо.

Значна часина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники термінів. Наприклад (економічні): оборотка (оборотна відомість), платіжка (платіжна відомість), чекушка (чекова книжка),безнал(безготівковий розрахунок),вал(валовий прибуток) та ін.

Серед економічної професійно-наукової лексики особливу групу становлять запозичені з англійської мови й дослівно перекладені так звані термінологізовані професіоналізми: „жирний кіт”, „левова частка”, „вівця”, „бики”та ін., основна маса яких залишається словами з вузькою сферою професійного вживання (література, призначена для обмеженого кола фахівців, що займаються певною економічною проблемою). На відміну від розмовних професіоналізмів, що є емоційними замінниками термінів, термінологізовані професіоналізми не мають відповідників на рівні термінологічної лексики, вони подаються в галузевих словниках поряд із термінологічними одиницями.

Найчастіше професіоналізми й професійне просторіччя вживаються в усному мовленні людей певної професії. У писемному мовленні професіоналізми практично не вживаються. У практиці ділового спілкування треба бути обережним щодо їх уживання в службовому папері чи науковому тексті. Інакше документ може перетворитися з офіційного на неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки.

Таким чином, лексика наукового стилю є складним утворенням, яке поєднує декілька лексичних шарів, базовим серед яких є термінологія.

Содержание